Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 у справі № 922/1671/14 Господарського суду Харківської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" про стягнення коштів в розмірі 3336544,45 грн. за участю представників: позивача Лебедюк Ю.А., дов. від 12.01.2015 відповідача Плужник О.О., дов. від 25.05.2015

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.07.2014 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" на користь Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" основний борг у сумі 27850000 грн., неустойку - 101931 грн., 3% річних - 41889,45 грн. та витрат зі сплати судового збору - 66730,90 грн. За заявою відповідача виконання рішення суду відстрочено до 14 лютого 2015 року.

10.02.2015 відповідач звернувся повторно до Господарського суду Харківської області з заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2014 на шість місяців до липня 2015 року. Заява обґрунтована складним фінансовим становищем відповідача, що є добросовісним контрагентом оскільки неналежне виконання ним зобов'язань перед позивачем є результатом порушень своїх зобов'язань Публічним акціонерним товариством "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та ТОВ "Автоторгова група "Спецтехніка", щодо яких порушено виконавче провадження про стягнення коштів на користь відповідача, ТОВ "Торговий будинок "Спецтехніка" є бюджетно-залежним підприємством і бере участь в тендерах, тематикою яких є державні закупівлі, фінансове становище боржника підірвано, йому завдано значний збиток тому належне виконання рішення суду на даний час є неможливим.

Позивач у запереченні на заяву відповідача просив відмовити у наданні розстрочки виконання судового рішення, з тих підстав, що рішенням Господарського суду Харківської області від 14.07.2014 у цій справі вже відстрочено виконання рішення до 14 лютого 2015 року, однак відповідач боргу не сплатив, разом з цим, складний фінансовий стан відповідача не підтверджений будь-якими доказами; просив врахувати своє скрутне матеріальне становище та наслідки при затримці виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 (суддя Денисюк Т.С.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2014 задоволено; відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2014 до 14 липня 2015 року.

Ухвала вмотивована тим, що наведені відповідачем обставини відповідають підставам, встановленим статтею 121 Господарського процесуального кодексу України для відстрочення виконання рішення на шість місяців, якими за приписами законодавства є матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави; вказано, що відповідач на теперішній час з причин, що не залежать від його волі, не може розрахуватись з позивачем, тому слід задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення на шість місяців.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Бондаренко В.П.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 скасовано; прийнято нове судове рішення; в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2014 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання рішення не є виключними обставинами в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, натомість, належних доказів, що свідчили б про неможливість виконання судового рішення боржник не надав; суд першої інстанції не врахував фінансове становище та матеріальний інтерес позивача у виконанні судового рішення та, що заявнику вже надавалось відстрочення виконання судового рішення до 14.02.2015.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.02.2015.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, а саме, в порушення статей 3, 12 Цивільного кодексу України, статті 121 Господарського процесуального кодексу України, суд не взяв до уваги всіх обставин справи в сукупності та не надав належної оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам, які засвідчують причини виникнення у відповідача заборгованості через дії Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та ТОВ "Автоторгова група "Спецтехніка"; відсутність у заявника грошових коштів та майна, на яке можна звернути стягнення, що ненадання підприємству відстрочки виконання рішення призведе до його банкрутства.

У відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні позивач заперечив її доводи, зазначивши про законність та обгрунтованість постанови суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 27850000 грн. основного боргу, 101931 грн. неустойки, 41889,45 грн. 3% річних та витрат зі сплати судового збору 66730,90 грн.,

До Господарського суду Харківської області надійшла заява відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2014 на шість місяців до липня 2015 року.

Заяву про відстрочку виконання судового рішення боржник мотивував складним фінансовим становищем відповідача, невиконанням зобов'язань перед позивачем через порушення контрагентами, а саме, Публічним акціонерним товариством "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та ТОВ "Автоторгова група "Спецтехніка" своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка", що відповідач є бюджетно-залежним підприємством і участь в тендерах, тематикою яких є державні закупівлі, є підставою для забезпечення господарської діяльності підприємства, однак активність покупців знизилась, ситуація, що відбувається в країні підірвала фінансове становище боржника, тому належне виконання рішення суду на даний час є неможливим.

Відтак, враховуючи наведені відповідачем в заяві доводи про відстрочення судового рішення обставини, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про можливість надання заявнику відстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2014 на шість місяців до липня 2015 року.

Апеляційна інстанція, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду по даній справі на 6 місяців, зазначила, що заявником не надано доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити, зокрема, вимогу, що розглядається, стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.

Висновок суду щодо результатів розгляду справи відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України повинен підтверджуватись доказами, що оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Прийняті судом докази повинні відповідати вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України про їх належність та допустимість.

Отже, задовольняючи заяву про відстрочення судового рішення суду належало попередньо з'ясувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо на підставі доданих до цієї заяви доказів, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 19.02.2015 не відповідає вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить в обґрунтування висновку про задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення посилання на належні та допустимі докази, які підтверджують доводи заявника про його скрутне фінансове становище та неможливість виконання судового рішення, чи встановлені відповідно судом обставини, що надають можливість застосовувати відстрочку виконання рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, апеляційний господарський суд дослідив, що згідно з матеріалами справи, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин, докази, надані відповідачем до суду апеляційної інстанції, а саме: фінансовий звіт ТОВ ТБ "Спецтехніка" за 2014 рік, відомість нарахування амортизації за лютий 2015 року, інші необоротні матеріальні активи, відомість нарахування амортизації за лютий 2015, основні засоби не є належними доказами, які б підтверджували неможливість виконання судового рішення; окрім цього, відповідач не додав до своєї заяви доказів існування тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до правомірного висновку про відсутність доказів, які підтверджували б обставини, викладені в клопотанні щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, тому оцінивши належним чином вказані обставини, визнав їх такими, що не можуть вважатися винятковими.

Висновки апеляційного господарського суду відповідають вимогам статті 121 Господарського процесуального кодексу України та грунтуються на належно досліджених матеріалах справи, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та не спростовують належно встановлених апеляційною інстанцією обставин справи.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.