головуючого: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк" на ухвалу та постанову у справі господарського суду Одеської області від 11.07.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 № 32/17-352-2011 господарського суду Одеської області за заявою боржника Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" про визнання банкрутом за участю представників сторін: Западнюк М.А. - представник Публічного акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2014 у справі № 32/17-352-2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт", припинено юридичну особу - Підприємство, засноване на власності об'єднання громадян "Санвіт", провадження у справі № 32/17-352-2011 припинено. Вимоги, не задоволені за відсутності майна банкрута, визнано погашеними.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 32/17-352-2011 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 11.07.2014 про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі - залишено без змін.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Перший Інвестиційний Банк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 та ухвалу господарського суду Одеської області від 11.07.2014 у справі № 32/17-352-2011, передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4 ГПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що виходячи із вимог ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти від продажу майна банкрута, що знаходяться у заставі кредитора та включено до складу ліквідаційної маси цього банкрута, можуть використовуватись виключно для першочергового задоволення вимог саме цього кредитора заставодержателя.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2014 у справі № 32/17-352-2011 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 та ухвалу господарського суду Одеської області від 11.07.2014 у справі № 32/17-352-2011 залишено без змін.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк", Верховний Суд України постановою від 25.03.2015 заяву Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" задовольнив частково, постанову Вищого господарського суду України від 03.12.2014 у справі № 32/17-352-2011 скасував, а справу направив на новий касаційний розгляд.

постанова Верховного Суду України мотивована тим, що виходячи із вимог абз. 2 ч. 6 ст. 14, абз. 2 ч. 2 ст. 26, п.п. "а" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавцем чітко визначено процедуру внесення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, до реєстру вимог кредиторів та задоволення таких вимог, вказавши, що майно боржника, яке є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2015 у справі № 32/17-352-2011 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2011 за заявою Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" порушено провадження у справі № 32/17-352-2011 про банкрутство Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт".

Постановою господарського суду Одеської області від 14.03.2012 у справі № 32/17-352-2011 Підприємство, засноване на власності об'єднання громадян "Санвіт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Демченка Г.Г.

18.06.2014 ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Демченком Г.Г. подано до господарського суду звіт про результати проведення ліквідаційної процедури Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" з підтверджуючими документами.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі із звіту ліквідатора встановив, що ліквідатором було виявлено і прийнято до свого відання майно, що є власністю Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт", а саме: нежитлова будівля корівник загальною площею 1 726, 7 кв. м., розташований за адресою Одеська обл., Березівський район, с. Вікторівка, вул. Курчатова, буд.1Д.

Згідно звіту про оцінку ринкової вартості нерухомого майна Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт", проведеного ТОВ "ЕОС" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 11458/11 на проведення оцінки від 09.03.2011 р.), на підставі договору про проведення незалежної експертної оцінки № 31/9 від 30.09.2012 р., вартість об'єкта оцінки становить 24 778, 00 грн. без ПДВ.

У звіті ліквідатором повідомлено, що продаж майна Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" відбувався шляхом проведення аукціону на підставі договору про проведення аукціону № 1 від 31.10.2013 р., укладеного між ним та Одеською філією ТОВ "Центр з реалізації проблемних активів".

В зв'язку з тим, що майно яке увійшло до ліквідаційної маси було заставним, на виконання вимог ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором було повідомлено кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно протоколу № 2 проведення аукціону від 12.02.2014 р., підписаним переможцем, продавцем та організатором аукціону відбувся аукціон з продажу майна банкрута, переможцем якого став учасник № 1 Ільчак С.М. На підставі вказаного протоколу між ліквідатором Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" та переможцем аукціону Ільчак С.М. був укладений договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 13.02.2014 р.

18.02.2014 р. був підписаний акт про передання права власності на нерухоме майно.

Господарським судом зі звіту ліквідатора також встановлено, що загальна сума коштів від реалізації майна Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" в ліквідаційній процедурі склала 27 500, 00 грн.

За рахунок зазначених коштів оплачено: перша черга кредиторських вимог: витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт", а саме: витрати на проведення аукціону в розмірі 4 300, 00 грн., оплата послуг арбітражного керуючого в сумі 23 200 грн.

Неоплаченими залишились вимоги кредиторів за недостатністю майна боржника на загальну суму 5 702 857, 64 грн., а саме вимоги конкурсних кредиторів першої черги на загальну суму 2 570 768, 1 грн.: ЗАТ "Єврофінанс", ТОВ "Техноторг-Лізинг" в сумі 85грн., ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" в сумі 2 570 598, 10 грн.; вимоги конкурсних кредиторів четвертої черги задоволення на загальну суму 2 971 774, 81 грн., а саме: ЗАТ "Єврофінанс" в сумі 195 590, 17 грн., ТОВ "Техноторг-Лізинг" в сумі 128 108, 22 грн., ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" в сумі 2 648 076, 42 грн., вимоги конкурсних кредиторів шостої черги на загальну суму 160 314, 73 грн., а саме: ЗАТ "Єврофінанс" в сумі 236, 00 грн., ТОВ "Техноторг-Лізинг" в сумі 236, 00 грн., ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" в сумі 159 842, 73 грн.

До звіту ліквідатора також додано ліквідаційний баланс Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт", підписаний ліквідатором, в якому відсутні показники "актив" та вказані показники "пасив" в сумі 5 702 857, 64 грн.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припинення юридичної особи - Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт", припинення провадження у справі, оскільки, ліквідатором у повній мірі проведено ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 25- 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що відображено у звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі банкрута, які відповідають вимогам ст. 32 Закону про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився із висновком суду першої інстанції, що ліквідатором у повній мірі проведено ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 25- 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

постанова суду другої інстанції мотивована тим, що згідно ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою; б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядник майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону. Якщо усі майнові активи банкрута або їх більшу частку було передано в іпотеку (стаття 38 Закону України "Про заставу") або інший вид застави і після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги мають задовольнятись за правилами частини 3 статті 31 Закону. У таких випадках за правилами про конкуренцію різних вимог першої черги мають задовольнятись вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство) та надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога звільненим працівникам банкрута).

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи висновків господарського суду не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування оскарженої ухвали суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення у справі про банкрутство, що є актом правосуддя, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону до 19.01.2013, ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно частини 1 статті 25 зазначеного Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із положень ст.ст. 25, 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута.

Виходячи із вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовується у першу чергу на задоволення вимог, забезпечених заставою.

Згідно ч. 1 ст. 32 спеціального Закону, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові зі звіту ліквідатора встановлено, що ліквідатором було виявлено і прийнято до свого відання майно, що є власністю Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт", а саме: нежитлова будівля корівник загальною площею 1 726, 7 кв. м., розташований за адресою Одеська обл., Березівський район, с. Вікторівка, вул. Курчатова, буд.1Д.

Продаж майна Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" відбувався шляхом проведення аукціону на підставі договору про проведення аукціону № 1 від 31.10.2013 р., укладеного між ним та Одеською філією ТОВ "Центр з реалізації проблемних активів".

Загальна сума коштів від реалізації майна Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" в ліквідаційній процедурі склала 27 500, 00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із доводами заявника касаційної скарги - ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", що виходячи із вимог ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти від продажу майна банкрута, що знаходяться у заставі кредитора та включено до складу ліквідаційної маси цього банкрута, можуть використовуватись виключно для першочергового задоволення вимог саме цього кредитора заставодержателя.

Суд касаційної інстанції зазначає, що законодавець чітко визначив процедуру внесення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, до реєстру вимог кредиторів та задоволення таких вимог. Майно боржника, яке є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що ліквідатором у повній мірі та законно проведено ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 25-31 Закону про банкрутство, з якими в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, є безпідставними та такими, що зроблені без врахування норм ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не звернули уваги в ухвалі та постанові на те, що у справі про банкрутство Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт", наявний заставний кредитор, вимоги якого забезпечено заставою майна банкрута, що включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог таких кредиторів, які в даному випадку залишились без задоволення.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.