Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року у справі господарського суду № 908/4890/14 Запорізької області за заявою ТОВ "Крос-Сервіс" до ТОВ "Крос-Сервіс" про визнання банкрутом ліквідатор Байон О.П. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2014 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву голови ліквідаційної комісії ТОВ "Крос-Сервіс" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 93 - 94).

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 року (суддя Кричмаржевський В.А.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Байон О.П., яку зобов'язано у визначеному законом порядку здійснити ліквідаційну процедуру, надати звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс для затвердження до 16.12.2015 року, постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання ТОВ "Крос-Сервіс" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі (том 1, а.с. 127 - 129).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - скаржник) звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову місцевого господарського суду від 16.12.2014 року, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом обставин справи при винесенні оскаржуваного судового рішення та передчасністю висновків суду про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Бородіної Л.І., суддів: Гетьмана Р.А., Лакізи В.В.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 року у даній справі (том 1, а.с. 206 - 211). Апеляційний суд дійшов висновку, що державна податкова інспекція не є суб'єктом права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом у зв'язку з недоведенням скаржником набуття статусу кредитора або іншого учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "Крос-Сервіс".

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 12.03.2015 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, аргументуючи порушенням апеляційним судом положень статей 67, 129 Конституції України, статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 4, 78, 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), статей 1, 95 Закону про банкрутство, статті 20 Закону України "Про господарські товариства", пункту 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року (za562-11) , статей 4-1, 22, 33, 34, 43, 80, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник зазначив про відсутність в заяві голови ліквідаційної комісії про порушення провадження у справі про банкрутство боржника посилань на факти здійснення оцінки майна боржника, повідомлення податкової інспекції у встановленому законодавством порядку про ліквідацію підприємства-боржника у 3-денний строк після прийняття учасниками ТОВ "Крос-Сервіс" рішення про його припинення як юридичної особи, а також надання ліквідатором банкрута проміжного ліквідаційного балансу підприємства-боржника на перевірку в податкову інспекцію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, за приписами статті 1 Закону про банкрутство входять сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, юридичних осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 ПК України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 37, 38, 95 Закону про банкрутство має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство визначено особливості розгляду вимог кредиторів у процедурі ліквідації боржника його власником, згідно якої кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з винесеною у даній справі постановою про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури від 16.12.2014 року, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, провадження у справі припинити, мотивуючи тим, що суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, не прийняв до уваги обставин відсутності в заяві голови ліквідаційної комісії боржника про порушення даної справи про банкрутство відомостей про здійснення оцінки майна боржника, а також доказів повідомлення податкової інспекції про ліквідацію боржника як юридичної особи у встановленому податковим законодавством порядку з додержанням 3-денного строку з дня прийняття учасниками ТОВ "Крос-Сервіс" рішення про припинення товариства у зв'язку з ліквідацією. Також, податкова інспекція зазначила, що дані проміжного ліквідаційного балансу банкрута, на підставі яких місцевий господарський суд дійшов висновку про його неплатоспроможність, не були перевірені контролюючим органом в порядку, передбаченому податковим законодавством України (том 1, а.с. 140 - 142).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року апеляційну скаргу податкової інспекції прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.02.2015 року, який ухвалою апеляційного суду від 17.02.2015 року відкладено на 12.03.2015 року (том 1, а.с. 139, 157 - 158).

У судовому засіданні від 12.03.2015 року апеляційний суд встановив, що матеріалами даної справи не підтверджується звернення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з кредиторськими вимогами до боржника в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство, а також апеляційним судом встановлено неподання в адресу апеляційного суду доказів наявності грошових вимог до боржника на момент звернення з апеляційною скаргою на постанову про визнання боржника банкрутом.

Апеляційним судом встановлено, що згідно листа ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за вих. № б/н/9/26-58-10-38 від 25.11.2014 року вбачається відсутність у ТОВ "Крос-Сервіс" заборгованості зі сплати податків, зборів та єдиного соціального внеску (том 1, а.с. 63).

Також, апеляційним судом встановлено, що скаржник, як контролюючий орган, в якому боржник перебував на податковому обліку, був належним чином повідомлений про припинення підприємницької діяльності боржника шляхом надіслання головою ліквідаційної комісії боржника Байон О.П. на адресу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві заяви за формою № 8-ОПП та повідомлення про ліквідацію боржника як юридичної особи (том 1, а.с. 29, 34), що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку платника податків-боржника та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом його обов'язків, передбачених податковим законодавством України. При цьому, обставин оскарження контролюючим органом дій ліквідатора підприємства-банкрута щодо перешкоджання проведенню позапланової податкової перевірки боржника, як платника податків, судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана податковою інспекцією постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом не стосується прав та обов'язків скаржника, тому контролюючий орган не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно положень статей 91, 106 ГПК України.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року (v0015700-09) роз'яснив господарським судам про те, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкової інспекції на постанову місцевого господарського суду від 16.12.2014 року та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що станом на час прийняття судом першої інстанції постанови від 16.12.2014 року та на момент звернення з апеляційною скаргою, податкова інспекція не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, не довела порушення своїх прав, а тому не вправі оскаржувати прийняту у цій справі постанову про визнання боржника банкрутом.

При цьому, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи податкової інспекції про невиконання ліквідатором боржника вимог податкового законодавства України щодо повідомлення контролюючого органу про припинення боржника, як платника податків, як такі, що спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами надіслання головою ліквідаційної комісії боржника Байон О.П. на адресу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві заяви за формою № 8-ОПП та повідомлення про ліквідацію боржника (том 1, а.с. 29, 34) до моменту порушення справи про банкрутство, а також направлення судом першої інстанції на адресу контролюючого органу копії ухвали про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство від 02.12.2014 року (том 1, а.с. 93 - 94).

Доводи скаржника (податкової інспекції) за змістом касаційної скарги про необхідність перевірки та підтвердження проміжного ліквідаційного балансу податковою інспекцією в порядку, визначеному статтею 60 ГК України, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими, оскільки зазначеною нормою права визначається порядок проведення перевірки повноти ліквідаційного балансу, а в даному випадку досудова процедура ліквідації боржника завершилась складенням проміжного ліквідаційного балансу, складення та перевірка якого відбувається відповідно до статті 111 ЦК України, яка не вимагає обов'язкової перевірки та схвалення контролюючим органом (податковою інспекцією) повноти проміжного ліквідаційного балансу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду, а спрямовані на нову оцінку доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції згідно положень статті 111-7 ГПК України.