головуючого Грейц К.В., суддів: Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтер Україна" на постанову від 04.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 908/1136/14 господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтер Україна" до Публічного акціонерного товариства "Карлсберг Україна" про стягнення 216 000,00 грн в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача: не з'явились Труфін В.В. (довіреність № 44-2015 від 01.01.2015)

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Топчій О.А.) від 10.06.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Пуль О.А., судді - Фоміна В.О., Шевель О.В.) від 04.03.2015, у справі № 908/1136/14 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 повністю заперечує викладені в ній доводи.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росінтер Україна" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Карлсберг Україна", в якій просило стягнути 216 000,00 грн заборгованості за договором № 04634-2012-С про надання послуг.

Судами встановлено таке.

01.01.2013 між ПАТ "Карлсберг Україна" та ТОВ "Росінтер Україна" укладено договір № 04634-2012-С про надання послуг (договір) (а.с.7-11).

У розділі 1 під визначенням "Торговельні марки" розуміється - "Львівське", Балтика", "Carlsberg", "Tuborg", "Corona Extra", "Warsteiner", "Ginness", а також інші торгівельні марки відповідача (п.1.1 договору).

Під визначенням "Територія" розуміється приміщення, зазначені у додатку № 2, яким позивач володіє на правах оренди (п.1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з розміщення рекламних матеріалів про продукцію (пиво та безалкогольні напої, що випускаються або продаються) (реалізовуються) позивачем під торгівельними марками (пункт 1.2 договору), яка поставляється дистрибютером відповідача на території, та торгівельні марки.

Метою надання послуг є формування та підтримання обізнаності споживачів та їх інтересу до продукції та торгівельних марок та збільшення обсягу продажу продукції (п.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору сторони домовились, що при здійсненні фірмової торгівлі продукцією згідно цього договору позивач буде користуватися на території правом продажу (реалізації) продукції та розміщення пов'язаних із нею рекламних і інформаційних матеріалів і здійснювати фірмову торгівлю продукції шляхом: продажу продукції з організацією її локальної реклами і використання типового фірмового рекламно - інформаційного та розливного обладнання відповідача та території, яке повинно містити зображення торговельних марок; організація процесу торгівлі на висококласне обслуговування споживачів; іншим способом і у порядку, визначеному сторонами, в тому числі додатковими угодами до договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє протягом 12 календарних місяців з дати його підписання.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 2 до договору № 04634-2012-С від 01.01.2013 сторони домовились, що позивач має право здійснювати фірмову торгівлю і іміджеве експонування пива компанії ПАТ "Карлсберг Україна" у всіх торгових точках, перелічених в пункті 1 угоди за асортиментом (а.с.13).

У розділі 3 "Права та обов'язки сторін" обумовлено, що відповідач згідно умовам договору зобов'язався приймати, на підставі наданих позивачем звітів та у випадку відсутності заперечень, від позивача все виконане за цим договором і підписувати акти про надання послуг (додаток № 3) (п.3.2.2 договору); вчасно сплачувати позивачу винагороду у відповідності до пункту 4 договору (п.3.2.3 договору).

Пунктом 3.2.4 передбачено, що сторона, що має заперечення по звіту, повинна повідомити про це протягом 10 (десяти) днів від одержання звіту позивача. У зворотному випадку звіт вважається прийнятим відповідачем.

У розділі 4 сторони обумовили винагороду та порядок розрахунків.

Позивачем у 2013 надані відповідачеві послуги відповідно до умов договору та надані акти про надання послуг, а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 87/03 від 31.03.2013 за період 01.01.2013 - 31.03.2013 на суму 108,000,00 грн (а.с.14); акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 103/07 від 30.06.2013 за період 01.04.2013 - 30.06.2013 на суму 108,000,00 грн (а.с.15).

Відповідач оплатив надані позивачем послуги за перший та другий квартал 2013 у сумі 216 000,00 грн, що підтверджується позивачем та доданими до заяви банківськими виписками (а.с.16-17).

Умовами договору сторони узгодили, що винагорода становить 432 000,00 грн та виплачується рівними частинами не пізніше 10 календарних днів після закриття звітного періоду та після підписання уповноваженими представниками сторін актів про надання послуг і одержання відповідачем оригіналу рахунку - фактури від позивача. Під звітним періодом вважається квартал (кожні 3 календарні місяці з дати укладання договору). Акти про надання послуг підписуються відповідачем у випадку відсутності заперечень за звітом. У разі наявності заперечень до звіту, відповідач повинен повідомити про це протягом 10 днів від дня одержання звіту (пункти 4.1, 4.2, 3.2.2, 3.2.4 договору).

Щодо наданих позивачем послуг за період з 01.07.2013 по 30.09.2013, оплата за які є предметом спору по даній справі, то судами встановлено таке.

Після закінчення відповідного звітного періоду, яким є згідно умов договору квартал, позивач 31.10.2013 надіслав відповідачу оригінал рахунку-фактури № 300-02287 від 21.10.2013, два примірники акта виконаних робіт від 21.10.2013 та податкову накладну (а.с.18-21).

04.11.2013 позивач направив відповідачу претензію щодо невиконання грошових зобов'язань за договором, в якій просив негайно погасити заборгованість у сумі 108 000,00 грн за договором (а.с.22-24).

Листом - повідомленням № 2208-1039 від 06.11.2013 відповідач повідомив позивача, що в отриманому пакеті документів на оплату послуг за період з 01.07.2013 по 30.09.2013 по договору відсутній звіт до акту про надані послуги, наявність якого обумовлена договором, у зв'язку з чим просив його надіслати (а.с.25).

02.12.2013 позивач вдруге звернувся до відповідача з листом № 163, в якому просив негайно погасити заборгованість за надані послуги в рамках договору у розмірі 108 000,00 грн. При цьому, з посиланням на п.4.1 та.4.2 договору, зазначив, що вимога щодо надання звіту є необґрунтованою та безпідставною (а.с.26).

02.12.2013 позивач направив відповідачу звіт щодо виконання маркетингових послуг" № 162 від 02.12.2013 з додатками: фотозвіт на трьох аркушах про розміщення у всіх примірниках меню торгових точок виконавця (позивач у справі), згідно додатку № 2 до договору, інформації про наявність в продажу продукції та розміщення логотипу ТМ замовника), фотомакети на двох аркушах про проведення промоакцій з метою збільшення обсягу продажу продукції замовника тощо (а.с.27-35).

17.12.2013 за вих. № 47 відповідач направив позивачу відповідь на претензію від 31.10.2013 № 147, в якій, посилаючись на неотримання звіту за 3 квартал 2013, відмовився погашати заборгованість (а.с.36-37).

Після отримання звіту, 22.12.2013 відповідач за вих. № 49 направив позивачу заперечення до звіту щодо виконання маркетингових послуг за 3 квартал 2013, в яких зазначив, що даний звіт є неприйнятим, оскільки не відповідає дійсності, посилаючись на те, що у 3 кварталі 2013 деякі ресторани позивача не працювали, і послуги не були надані у повному обсязі.

Щодо наданих позивачем послуг за період з 01.10.2013 по 31.12.2013, оплата за які також є предметом спору по даній справі, то судами встановлено таке.

13.01.2014 позивач направив рекомендованим листом з повідомленням відповідачу оригінали актів виконаних робіт за 4 квартал 2013, рахунок - фактуру № 300-00017 від 10.01.2014 на суму 108 000,00 грн та податкову накладну, які відповідач одержав 17.01.2014 (а.с.41-45).

07.02.2014 позивач направив відповідачу звіт про надані послуги за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 з додатками, який відповідач одержав 11.02.2014 (а.с.46-54). Вказаний звіт тотожній звіту за 3 квартал 2013.

26.02.2014 відповідач направив позивачу заперечення до звіту щодо виконання маркетингових послуг за період з 01.10.2013 по 31.12.2013, що підтверджується поштовим описом вкладення у цінний лист (а.с.106-108).

Касаційна інстанція вважає, що суди правомірно відмовили в позові з огляду на таке.

Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами, відповідно до пункту 2.1 договору ТОВ "Росінтер Україна" взяла на себе зобов'язання: - надавати ПАТ "Карлсберг Україна" рекламні послуги з розміщення рекламних матеріалів про продукцію та торговельні марки на території; - здійснювати та організовувати фірмову торгівлю продукцією в порядку та на умовах, визначених договором, також на території, якою є приміщення, зазначені у додатку № 2 (п.1.3 договору). Проте позивачем не спростовано факт, що у спірний період не працювали: - два ресторани у м. Києві, а саме: ресторан "Іль Патіо", вул. Ігоревська, 13/5 (був закритий з 01.07.2013), ресторан "Планета Суші" вул. Саксаганського, 68 (був закритий в кінці серпня 2013); - три ресторани у м. Дніпропетровськ: ресторан "Іль Патіо", вул. Сєрова,2, ресторан "Планета Суші", вул. Сєрова,2; ресторан "T. G. I. Fridey's", вул. Сєрова,2, що за оцінкою судів засвідчує, що послуги не були надані у повному обсязі (п.4.4 договору), що і стало підставою для заперечення звітів та непідписання актів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи, що за оцінкою судів позивачем не доведений факт надання ним відповідачеві послуг за договором № 04634-2012-С від 01.01.2013 у третьому та четвертому кварталах 2013, і, як наслідок, факт порушення зобов'язання з боку відповідача та настання строку виконання зобов'язання за третій та четвертий квартали 2013, оскільки відповідачем були надані заперечення на звіти та не підписані з його боку акти про надання послуг за третій та четверний квартали 2013, в позові відмовлено правомірно.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що розмір винагороди позивача визначений наперед під час укладення договору, а сам договір не містить умов щодо зміни розміру винагороди у зв'язку із будь-якими обставинами, колегія суддів не бере до уваги, оскільки судами встановлено, що у договорі сторони домовились, що послуги вважаються наданими і виникає обов'язок по їх оплаті після отримання звіту, який не заперечено відповідачем, та підписання актів приймання послуг.

Касаційна інстанція не бере до уваги доводи скарги щодо невстановлення судами, які саме послуги все ж були надані (з метою часткового задоволення позову), і чи впливає кількість ресторанів позивача на розмір винагороди, який визначений сторонами в договорі, як такі, що: по-перше, порушують конституційні принципи рівності та змагальності (ст. 129 Конституції України), оскільки позивач не доводив факту часткового надання послуг, не надавав доказів які саме послуги, в яких саме ресторанах і на яку суму ним було надано у спірному періоді; по-друге, фактично зводяться до посилання на недоведеність встановлених судами обставин справи про зобов'язання позивача надавати послуги відповідачеві на території, зазначеній у додатку № 2 до договору, що є підставою для висновку про домовленість сторін стосовно залежності розміру оплати від кількості ресторанів.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.