розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.01.2015 про відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство у справі № 924/808/14 за заявою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод",-

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.01.2015 року (суддя Грамчук І.В.) відмовлено в порушенні провадження у справі про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" за заявою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року (колегія суддів: Коломис В.В. - головуючий, Гудак А.В., Крейбух О.Г.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.01.2015 залишено без змін.

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.01.2015 про відмову в порушенні провадження у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 95 Податкового кодексу України та ст. 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 розгляд даної касаційної скарги відкладено на 26.05.2015.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників ПАТ "Хмельницький цукровий завод", ДПІ у м. Хмельницькому та арбітражного керуючого Мирутенка М.М., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2014 року Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області звернулась до господарського суду Хмельницької області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" на підставі ст.ст. 7, 9, 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", посилаючись на заборгованість боржника перед ДПІ у м. Хмельницькому (основний платіж разом з пенею), яка загалом складає 1 094 114,65 грн., а саме: по земельному податку з юридичних осіб (основний платіж) в сумі 1093896,84 грн., яка підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2012 рік від 20.02.2012 р. та за 2013 рік від 19.02.2013 р. та 217,81 грн. пеня.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Хмельницькому на підтвердження безспірності своїх грошових вимог до боржника надала копії рішень Хмельницького окружного адміністративного суду по справам № 822/719/14 та № 822/2888/13-а, якими задоволено позовні вимоги ДПІ у м.Хмельницькому про стягнення податкового боргу з ПАТ "Хмельницький цукровий завод" в сумі 1098114,32 грн., виконавчий лист від 25.07.2013р. по справі № 822/2888/13-а, який постановою Першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 13.12.2013 року повернуто стягувачу, та копії інкасових доручень до банків, оформлених протягом 2013-2014 р.р. для примусового стягнення коштів з боржника в рахунок погашення податкового боргу в сумах 565297 грн. 79 коп. (згідно постанови ХОАС від 20.03.2014 р. № 822/719/14) та 532816,53 грн. (згідно постанови ХОАС від 25.07.2013 р. № 822/2888/13-а).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.10.2014 року, яка була залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014, було порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод", визнано вимоги ініціюючого кредитора ДПІ у м. Хмельницькому до боржника в сумі 532 816,53 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Мирутенка М.М.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.10.2014 року - скасовано; справу № 924/808/14 передано на розгляд до господарського суду Хмельницької області, з тих підстав, що суд першої інстанції, порушуючи провадження у справі, належним чином не перевірив чи є вимоги ініціюючого кредитора - ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області за своєю правовою природою є безспірними в розумінні ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи суд першої інстанції врахував вказівки суду касаційної інстанції та дійшов висновку про необхідність відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ "Хмельницький цукровий завод, пославшись на те, що ДПІ у м. Хмельницькому не доведено наявності підстав для порушення провадження у даній справі, оскільки до заяви ДПІ не додано постанови органів державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови ХОАС від 25.07.2013 р. № 822/2888/13-а як належного та допустимого доказу на підтвердження того, що вимоги ініціюючого кредитора - ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області за своєю правовою природою є безспірними в розумінні ст.ст. 1, 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З таким висновком суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

Розбіжності в судовій практиці, які існували на предмет надання доказів в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів усунено після прийняття Верховним Судом України постанови від 29.04.2015 року у справі № 920/629/14, якою було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.10.2014 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Так, частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно із пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Абзацами другим та третім пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Враховуючи вимоги статті 95 Податкового кодексу України, частини третьої статті 10, частини сьомої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України (2755-17) .

Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у такому випадку до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів з рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України (2755-17) , а не Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 29.04.2015року по справі № 920/629/14.

Одночасно колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що перебіг трьохмісячного строку, визначеного частиною 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвала господарського суду Хмельницької області від 23.01.2015 про відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді справи суду належить врахувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 року у справі № 920/629/14, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.01.2015 про відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство у справі № 924/808/14 скасувати.