розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" на рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2014 р. (суддя Зекунов Е.В.) та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. (судді: Лакіза В.В., Бородіна Л.І., Гетьман Р.А.) у справі № 905/2988/14 господарського суду Донецької області за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення 30 589 грн. 34 коп. за участю представників: від позивача Пахолко Тарас Петрович, довіреність № 0114-210 від 29.12.2014 р. від відповідача не з'явились від третьої особи не з'явились

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ " Страхова компанія "Українська страхова група") звернулося до господарського суду Донецької облаті з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" (далі - ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 30 589 грн. 34 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2014 р. у справі № 905/2988/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р., позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 30 589 грн. 34 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи вказані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2014 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення 8 800 грн. 20 коп. та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині скаржник просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також за відсутності повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Скаржник, зокрема, вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій стягнуто з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну власнику автомобіля, без врахування зносу транспортного засобу, чим порушено ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.04.2015 р., колегією суддів у складі: головуючого судді Карабаня В.Я., суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі) та Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 27.04.2015 р.

Крім того, до вказаної касаційної скарги заявником додано клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2014 р. до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер нормами вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Разом з цим, розгляд справи 27.04.2015 р. не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 р. розгляд касаційної скарги ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" на рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2014 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 р. у справі № 905/2988/14 призначено на 25.05.2015 р.

Розпорядженням В. о. секретаря четвертої судової палати № 05-05/627 від 25.05.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., для розгляду касаційної скарги ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" на рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2014 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 р. у справі № 905/2988/14 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Дерепа В.І., Ємельянов А.С.

У судове засідання 27.04.2015 р. з'явився представник позивача.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з,явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі № 905/2988/14 є позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 30 589 грн. 34 коп.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 20.01.2012 р. у місті Луганську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Мерседес", державний номер НОМЕР_1, (водій транспортного засобу - ОСОБА_6) та транспортного засобу "АЗЛК 2141", державний номер НОМЕР_2, (водій транспортного засобу - ОСОБА_2).

Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 01.03.2012 р. у справі № 1203/1392/2012 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке і призвело до вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, визнано винним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В свою чергу, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортний засіб "Мерседес", державний номер НОМЕР_1, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредіт Лізинг" та на підставі договору фінансового лізингу № 339-LD/PC від 17.12.2007 р. передано Відкритому акціонерному товариству "Миронівський хлібопродукт" на праві володіння та користування.

19 грудня 2011 року між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0101-7500/2056, предметом якого є страхування транспортного засобу "Мерседес", державний номер НОМЕР_1.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.01.2012 р., відповідно до звіту про оцінку № 17/02/2012 від 09.02.2012 р., виконаного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля "Мерседес", державний номер НОМЕР_1, склала 22 289 грн. 14 коп.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахунку-фактури № ДН200848 від 29.02.2012 р. та акту виконаних робіт № 200991 від 19.04.2012 р. вартість відновлювального ремонту цього автомобіля склала 33 076 грн. 12 коп.

На підставі складеного страхового акту № ДККА-14184 від 22.05.2012 р., платіжного доручення № 5490 від 23.05.2012 р. ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКедит Лізинг" суму страхового відшкодування в розмірі 31 089 грн. 34 коп. (вартість відновлювального ремонту автомобіля з вирахуванням суми франшизи, визначеної договором страхування № 28-0101-7500/2056 від 19.12.2011 р.).

Разом з цим, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу "АЗЛК 2141", державний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем за полісом № АВ/0184618.

Враховуючи наведене, позивач на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" звернувся до відповідача з вимогою про стягнення завданих йому збитків в розмірі 30 589 грн. 34 коп., що складаються з страхового відшкодування сплаченого позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКедит Лізинг", зменшеного на суму франшизи, встановленої договором про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власника автомобіля - страховий поліс серія АВ № 0184618, діючого станом на 20.01.2012 р.

Однак, відповідач не сплатив позивачу зазначену суму, внаслідок чого між сторонами виник спір, що розглядається господарськими судами в межах даної судової справи.

При цьому, із змісту поданої ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" касаційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього 21 789 грн. 14 коп. (вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля "Мерседес" відповідно до звіту про оцінку № 17/02/2012 від 09.02.2012 р. з вирахуванням суми франшизи, визначеної страховим полісом серія АВ № 0184618), однак не погоджується із задоволенням позову в частині, що перевищила дану суму.

Проаналізувавши спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього право вимоги до відповідача, який застрахував відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Таким чином, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором страхування відповідальності останній надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Вказана правова позиція, зокрема, викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 р. у справі № 3-165гс14.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

З системного аналізу наведених положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) вбачається, що під оціненою шкодою в згаданому законі розуміється шкода, оцінена насамперед страховою компанією.

В даному випадку ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" оцінювало шкоду та здійснило виплату страхового відшкодування у відповідності до договору добровільного страхування із своїм страхувальником.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКедит Лізинг" суму страхового відшкодування в розмірі 31 089 грн. 34 коп.

Крім того, як вірно відзначено господарським судом апеляційної інстанції в своїй постанові, вартість запчастин, які підлягали заміні, відповідно до звіту про оцінку автомобіля "Мерседес", державний номер НОМЕР_3, № 17/02/12 від 09.02.2012 р. склала 17 225 грн. 14 коп. (вказаний розрахунок зроблено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу запчастин автомобіля). Фактична вартість ушкоджених запчастин, які підлягали заміні, склала 16 673 грн. 33 коп., про що свідчить рахунок № ДН200848 від 29.02.2012 р., виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас-Скан-Сервіс".

У зв'язку з цим, правильним є висновок апеляційного господарського суд про те, що фактична вартість запчастин, які підлягали заміні, не перевищила вартість запчастин, які встановлені в звіті оцінки ушкодженого автомобіля, з врахування коефіцієнту фізичного зносу.

Таким чином, враховуючи наведене, а також те, що сума позовних вимог була заявлена позивачем з вирахуванням сум франшиз, встановлених договорами страхування, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, встановлено дійсні правовідносини, що склались між сторонами, таким правовідносинам надано належну правову оцінку, внаслідок чого винесено обґрунтовані судові рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи заявника касаційної скарги відхиляються судовою колегію суду касаційної інстанції як такі, що не спростовують правильності висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, такі доводи вже були досліджені господарським судом апеляційної інстанції та правомірно відхилені ним.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування оскаржуваних судових актів відсутні.