розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Авна-Трейдінг" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.10.2014 р. (суддя Погрібна С.В.) та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. (судді Сіверін В.І., Терещенко О.І., Бондаренко В.П.) у справі № 18/1554/11 господарського суду Полтавської області за позовом Полтавської міської ради до 1. Приватного підприємства "Авна-Трейдінг" 2. Управління майном комунальної власності міста Полтави треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Державна служба з питань національної культурної спадщини 2. Управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу комунального майна; зобов'язання повернути у комунальну власність майно за участю представників: від позивача Кривохижа Ю.А., довіреність № 04.2-17/2/1315 від 21.05.2015 р. від відповідачів 1.Караговнік А.Ю., довіреність б/н від 13.02.2015 р. 2. не з'явились від третіх осіб 1. не з'явились 2. не з'явились

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2011 р. у справі № 18/1554/11 задоволено позов Полтавської міської ради. Визнано недійсним договір купівлі-продажу комунального майна - нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 42 від 28.12.2004 р., укладений між Управлінням майном комунальної власності міста Полтави та Приватним підприємством "Авна-Трейдінг", посвідчений 28.12.2004 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медведєвою В.Б., зареєстрований в реєстрі за № 12147. Зобов'язано Приватне підприємство "Авна-Трейдінг" повернути у комунальну власність приватизований за договором купівлі-продажу комунального майна від 28.12.2004 р. об'єкт - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Полтава. вул. Жовтнева, 42.

Вказане судове рішення вмотивовано тим, що нерухомий об'єкт, придбаний відповідачем 1 на підставі договору купівлі-продажу комунального майна, є пам'яткою національного значення, а тому відноситься до об'єктів, приватизація яких заборонена відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". З огляду на це, місцевим господарським судом визнано недійсним договір купівлі-продажу даного нежитлового приміщення та зобов'язано відповідача повернути це приміщення в комунальну власність.

Надалі, Приватне підприємство "Авна-Трейдінг" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про перегляд рішення від 09.08.2011 р. у справі № 18/1554/11 за нововиявленими обставинами.

У даній заяві відповідач 1 посилається на лист Міністерства культури України № 3156/10/61-13 від 07.10.2013 р., який, на думку заявника, свідчить про помилковість висновку суду щодо належності нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Полтава. вул. Жовтнева, 42, до пам'яток національного значення.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.11.2014 р. у справі № 18/1554/11, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р., відмовлено в задоволенні заяви відповідача 1 про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2011 року по справі № 18/1554/11 за нововиявленими обставинами, рішення залишено без змін.

Місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про те, що лист Міністерства культури України № 3156/10/61-13 від 07.10.2013 р. є новим доказом, а інформація, наведена в ньому не є новониявленою обставиною в розумінні норм чинного законодавства, а саме, ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Авна-Трейдінг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.10.2014 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р.

В своїй касаційній скарзі позивач посилається на невідповідність висновків господарських судів попередніх інстанцій обставинам справи та невірне застосування судами норм чинного законодавства.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати № 05-05/600 від 18.05.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Приватного підприємства "Авна-Трейдінг" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.10.2014 р. та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Ємельянов А.С., Дерепа В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2015 р. касаційну скаргу Приватного підприємства "Авна-Трейдінг" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 25.05.2015 р.

До початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 25.05.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представники відповідача 2 та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача 2 та третіх осіб.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача 1, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

При цьому, підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України ).

Таким чином, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

- їх існування на час розгляду справи;

- те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;

- істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Вказане зазначено в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі притання практики перегляду рішень, ухвал постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 р. (v0017600-11)

Крім того, в даній постанові пленуму роз'яснено, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за свою правовою природою є саме новими доказами.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 09.08.2011 р. у справі № 18/1554/11 заявник посилається на лист Міністерства культури України № 3156/10/61-13 від 07.10.2013 р., який надіслано, на запит адвоката № 01/09 від 30.09.2013 р.

У вищевказаному листі, зокрема, викладено наступне:

Державна реєстрація нерухомих об'єктів культурної спадщини, впроваджена Законом України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) , здійснюється шляхом занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - реєстр) та належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, який, відповідно до ст. 5 вказаного Закону України, забезпечує юридичним та фізичним особам доступ до інформації, що міститься у реєстрі, та забезпечує публікацію зазначеного реєстру.

Оскільки реєстр є відкритим документом, окремою рубрикою (в тому числі по пам'яткам місцевого та національного значення Полтавської області) він розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства культури України (mincult.kmu.gov.ua).

При цьому, будівля по вул. Жовтнева, 42 у м. Полтава не занесена до реєстру ні як пам'ятка місцевого значення, ні як пам'ятка національного значення.

Крім того, відповідно до ст. 14 вказаного Закону України об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини. Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Отже, беручи до уваги, що у розпорядженні Міністерства культури України відсутній повний актуалізований перелік об'єктів та пам'яток культурної спадщини, які розташовані на території Полтавської області Міністерством культури України було рекомендовано заявнику для отримання більш детальної інформації, звернутись безпосередньо до управління культури Полтавської обласної державної адміністрації.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди вірно визначили правову природу даного листа та його значення для вирішення по суті спору у справі № 18/1554/11.

Так, господарські суди попередніх інстанцій правильно встаноили, що лист Міністерства культури України № 3156/10/61-13 від 07.10.2013 р. є новим доказом у справі, а наведені в ньому фактичні данні, на думку заявника, є нововиявленими обставинами.

В процесі перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2011 р. у справі № 18/1554/11 місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновків стосовно того, що зазначена у вказаному листі інформація не спростовує встановлений на підставі аналізу правових норм факт приналежності спірного нерухомого майна до пам'яток національного значення. З огляду на це, викладені у листі Міністерством культури України обставини не мають істотного значення для вирішення спору в справі № 18/1554/11.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками господарських судів та, в свою чергу, звертає увагу заявника на наступне.

Відповідно до п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 р. (v0017600-11) , не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, доводи, викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а саме те, що спірне нерухоме майно не є пам'яткою національного значення, оскільки не міститься у відповідному реєстрі, могли бути наведені відповідачем 1 до прийняття рішення у справі № 18/1554/11, враховуючи, що даний реєстр є відкритим документом.

У зв'язку з цим, господарські суди попередніх інстанцій вірно визначилися, що обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, фактично зводиться до необхідності оцінки нових доказів, які стосуються обставин, що вже встановлені судом.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вірних висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

В п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.