головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.14 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року у справі № 925/1952/14 Господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" про стягнення 1151055,35 грн,

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (надалі - ТОВ "Сміла Енергоінвест", відповідач) про стягнення 778035,17 грн - інфляційних втрат, 238499,86 грн - 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), та 134520,33 грн пені, нарахованої на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 Господарського кодексу України (надалі - ГК України (436-15) ) та п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 12/1127-БО-36 від 24.10.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов цього договору в частині оплати вартості спожитого природного газу в сумі 7204105,44 грн, що була вже стягнута рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.08.2013 року у справі № 925/987/14.

Відповідач позовні вимоги визнав та просив суд зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на збитковість підприємства; тяжкий фінансово-економічний стан через наявність дебіторської заборгованості; відсутність інших джерел прибутку, крім отримання коштів від споживачів за надані послуги; несвоєчасна оплата населення теплопостачання, що унеможливлює проведення своєчасних розрахунків з постачальниками природного газу, а також те, що позивач нараховує та стягує інфляційні втрати та 3 % річних, які в повній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року у справі № 925/1952/14 (суддя Хабазня Ю.А.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Сміла Енергоінвест" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 778035,17 грн інфляційних витрат, 121068,30 грн пені, 238499,86 грн 3% річних, в частині стягнення 13452,03 грн пені відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року (колегія суддів в складі: головуючого судді Буравльова С.І., суддів Андрієнка В.В. та Шапрана В.В.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 121068,30 грн пені та прийнято в цій частині нове рішення про відмову, в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм ст.ст. 549, 611, 624 ЦК України, ст. ст. 230- 233 ГК України та ст.ст. 4, 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в розмірі 13452,03 грн та постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення про стягнення 121068,30 грн пені, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 13452,03 грн пені, в решті оскаржені рішення залишити без змін.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені в сумі 13452,03 грн та постанови суду апеляційної інстанцій в частині відмови в стягненні пені в сумі 121068,30 грн) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 24.10.2012 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) і ТОВ "Сміла Енергоінвест" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/1127-БО-36 щодо поставки природного газу з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року газу обсягом до 1800 тис.куб.м.

Внаслідок неналежного виконання ТОВ "Сміла Енергоінвест" своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу за договором купівлі-продажу № 12/1127-БО-36 від 24.10.2012 року, рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.08.2013 року у справі № 925/987/13 було стягнуто з ТОВ "Сміла Енергоінвест" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 7275105,44 грн основного боргу, 23221,98 грн інфляційних втрат, 87328,81 грн 3% річних та 392979,63 грн пені. ТОВ "Сміла Енергоінвест" зазначений борг не погасило.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Сміла Енергоінвест" 238499,86 грн 3% річних та 778035,17 грн - інфляційних втрат за період з 19.05.2013 року по 23.06.2014 року, нарахованих на суму основного боргу за договором № 12/1127-БО-36 від 24.10.2012 року, а також 23969,45 грн пені за період з 19.05.2013 року по 13.06.2013 року (56 дн), нарахованої на суму боргу 2258769,26 грн за газ, поставлений в листопаді 2012 року за договором № 12/1127-БО-36 від 24.10.2012 року; 110550,88 грн пені за період з 19.05.2013 року по 13.07.2013 року (26 дн), нарахованої на суму боргу 5006336,18 грн за газ, поставлений в грудні 2012 року за договором № 12/1127-БО-36 від 24.10.2012 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "Сміла Енергоінвест" порушило свої грошові зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу за договором купівлі-продажу № 12/1127-БО-36 від 24.10.2012 року, тому повинно сплатити 3 % річних та інфляційні за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також пеню відповідно п. 7.2 договору та ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України. Одночасно, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 10 % до 121068,30 грн, беручи до уваги обставини, які повідомлені відповідачем у клопотанні про зменшення пені, в тому числі й те, що він знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення пені 121068,30 грн за прострочення виконання зобов'язання та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив із того, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.08.2013 року у справі № 925/987/13 вже було стягнуто з відповідача пеню, тому відсутні правові підстави для її повторного нарахування після винесення вказаного рішення.

Проте з висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки суд дійшов такого висновку без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав та обов'язків сторін у цих правовідносинах, порушивши норми матеріального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та частини 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, якщо інше не встановлено законом або договором, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості не виключає відповідальності боржника за порушення строків розрахунків та не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, зокрема, з вимогою про стягнення пені, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення заборгованості та пені, що нарахована за інший період прострочення виконання зобов'язання.

Ухвалюючи рішення про відмову у стягненні пені в сумі 121068,30 грн, суд апеляційної інстанції не врахував, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.08.2013 року у справі № 925/987/13 були стягнуті штрафні санкції, що нараховані за період прострочення до 18.05.2013 року, а в цій справі позивач заявив до стягнення штрафні санкції з 19.05.2013 року, тобто за інший період прострочення, у зв'язку з чим безпідставно скасував судове рішення про стягнення 121068,30 грн пені, ухвалене згідно із законом.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені на 13452,03 грн, Вищий господарський суд України вважає, що в цій частині рішення також є законним та обґрунтованим, і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Суд першої інстанції, використовуючи надане йому право у п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, обґрунтовано брав до уваги майновий стан сторін та підставно визнав даний випадок винятковим. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, з огляду на нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи, відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків, у зв'язку з порушенням відповідачем строків грошового зобов'язання, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Виходячи з викладеного, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 121068,30 грн пені, яка ухвалена з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин, підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в цій частині та в частині зменшення пені на 13452,03 грн, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону, - залишенню в силі. У решті судові рішення не оскаржуються, тому не перевіряються.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодовується за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року в частині скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року про стягнення 121068,30 грн пені з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 121068,30 грн пені та в частині відмови у стягненні пені у розмірі 13452,03 грн залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Тімірязєва, 2, код ЄДРПОУ 36779078) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1210,68 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.