головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.02.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року у справі № 918/33/15 Господарського суду Рівненської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Костопількомуненергія" про стягнення 208027,14 грн,

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Костопількомуненергія" (надалі - КП "Костопількомуненергія", відповідач) про стягнення 208027,14 грн, із них 192623,75 грн - інфляційні втрати; 15403,39 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 25.12.2012 року № 13/3054-ТЕ-28 в частині оплати.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач доводив, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі № 839/30 від 17.10.2014 року про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", тому підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) відсутні.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.02.2015 року у справі № 918/33/15 (суддя Андрійчук О.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року (судді: Філіпова Т.Л. (головуючий), Бучинська Г.Б., Дужич С.П.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм ст. 614, ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Позивач вказує, що при укладанні договору про організацію взаєморозрахунків сторони не припинили первісні зобов'язання за договором газопостачання, замінивши їх новими зобов'язаннями між тими ж сторонами, а лише організували взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ. Оскільки у договорі про організацію взаєморозрахунків відсутні положення про те, що його умови розповсюджуються на правовідносини, що склалися до його підписання, заявник касаційної скарги вважає, що висновки судів про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу до укладення цього договору, є помилковими.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 25.12.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Костопількомуненергія" (покупець) укладено договір № 13/3054-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році газ обсягом до 4010 тис. куб. м, а покупець зобов'язувався розрахуватися за фактично переданий газ до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - грудня 2013 року поставило 3349,061 куб.м. газу на загальну суму 4384590,64 грн. КП "Костопількомуненергія" у порушення своїх зобов'язань не розрахувалося за поставлений природний газ у строки, передбачені договором. Станом на 17.10.2014 року заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором від 25.12.2012 року № 13/3054-ТЕ-28 становила 2755999,30 грн.

17.10.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської облдержадміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Рівненської районної державної адміністрації, Костопільською районною державною адміністрацією, КП "Костопількомуненергія" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було укладено договір № 839/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за спожитий природний газ перед позивачем за договором від 25.12.2012 року № 13/3054-ТЕ-28 у розмірі 2755999,30 грн, у тому числі податок на додану вартість 459333,21 грн, та за договором від 10.12.2013 року № 1826/14-ТЕ-28 в сумі 109967,25 грн, в т.ч. ПДВ 18 327,88 грн за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету, домовилися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перераховувати кошти наступній стороні, не мати одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору після виконання договору.

Судами встановлено, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, виходив з того, що строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, які передбачені договором про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, тому підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних відсутні.

Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

Доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що суди неправильно застосували положення ст. 614 ЦК України до спірних правовідносин, не бере до уваги, оскільки при прийнятті рішень суди попередніх інстанцій не застосували цю норму.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.02.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року залишити без змін.