касаційну скаргу кредитора ОСОБА_4, на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 господарського суду міста Києва від 03.12.2014 у справі № 43/436 господарського суду міста Києва за заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Закритого акціонерного товариства Компанії "Укрінсклопром" про визнання банкрутом,

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.12.2014 (суддя Чеберяк П.П.) клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кудемі М.О. задоволено. Припинено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства Компанії "Укрінсклопром".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів у складі: Копитова О.С.- головуючий, Остапенко О.М., Разіна Т.І.) ухвалу господарського суду м. Києва від 03.12.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 03.12.2-14 та постанову суду апеляційної інстанції від 24.02.2015 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 80 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон).

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) Компанії "Укрінсклопром" порушено ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2010 на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду м. Києва від 21.01.2011 визнано ЗАТ Компанія "Укрінсклопром" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора боржника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.01.2014, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідовано банкрута - ЗАТ Компанія "Укрінсклопром".

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 та ухвалу господарського суду м. Києва від 23.01.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

постанова мотивована тим, що затверджуючи звіт ліквідатора, в порушення вимог ст. ст. 43, 84 ГПК України та ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суди попередніх інстанцій не здійснили правовий аналіз повноти дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, не надали належної оцінки поданим звіту та ліквідаційному балансу боржника та його невідповідності завданням процедури банкрутства, мета яка передбачає задоволення вимог кредиторів. Крім того, судами обох інстанцій не була надана правова оцінка та не перевірена підставність порушення справи та визнання банкрутом ЗАТ Компанія "Укрінсклопром" саме в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство.

За результатами нового розгляду справи 03.12.2014 ухвалою господарського суду м. Києва, припинено провадження у справі про банкрутство ЗАТ Компанія "Укрінсклопром". При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ компанія "Укрінсклопром" ініціюючий кредитор - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зазначив про неспроможність боржника виконати свої зобов'язання щодо сплати податкового боргу у сумі 509,99 грн., що підтверджується податковими повідомленнями рішеннями № 0152465505 від 11.01.2010 та № 0123265512 від 05.09.2008.

Переглядаючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції в постанові від 24.02.2015 погодився з висновком, що справа про банкрутство ЗАТ компанія "Укрінсклопром" порушена неправомірно.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, вказана постанова суду апеляційної інстанції прийнята передчасно, за неповного з'ясування всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство (2343-12) .

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Частиною 3 ст.16 Закону про банкрутство передбачено, що якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону про банкрутство безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 30.09.2014, оскільки правовий аналіз повноти дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури здійснено не було, належної оцінки поданим звіту та ліквідаційному балансу боржника та його невідповідності завданням процедури банкрутства не надано. Суд обмежився лише констатацією, що податкова заборгованість ініціюючого кредитора підтверджується податковими рішеннями № 0152465505 від 11.01.2010 та № 0123265512 від 05.09.2008.

При цьому, поза увагою судів попередніх інстанцій залишено вимоги кредиторів, зокрема по виплаті зарплати, які досі боржником в порушення вимог чинного законодавства не виплачені.

Висновок щодо безспірної заборгованості боржника перед кредитором зроблений без встановлення всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без врахування положень ст.ст. 95 - 99 Податкового кодексу України, якими регулюється порядок стягнення податкового боргу платників податків. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 920/629/14.

Згідно зі ст. 111-9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 прийнята з порушенням норм ст.ст. 47, 43, 101 ГПК України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.