головуючого суддів Удовиченка О.С., Міщенка П.К., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу Ліквідатора Корпорації "Укргазконтракт" арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича

на ухвалу у справі господарського суду Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року № 7/140 Полтавської області

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" Корпорації "Укргазконтракт" про визнання банкрутом За участю представників сторін: ліквідатора Корпорації "Укргазконтракт" арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича - Артеменка О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 року у справі № 7/140 у задоволенні заяви про визнання недійсною угоди про уступку права вимоги від 17.09.2004 року відмовлено.

Арбітражний керуючий Назаренко С.А. з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу господарського суд Полтавської області від 25.12.2014 року у справі № 7/140, прийняти нове, яким визнати недійсною угоду про уступку права вимоги від 17.09.2004 року та застосувати правові наслідки недійсності угоди про уступку права вимоги від 17.09.2004 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року (Головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Шевель О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича на ухвалу господарського суд Полтавської області від 25.12.2014 року № 7/140 залишено без розгляду.

Не погодившись із ухвалою апеляційного господарського суду, ліквідатор Корпорації "Укргазконтракт" арбітражний керуючий Назаренко Сергій Анатолійович, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року у справі № 7/140, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. 75, п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції, яка діяла до 19.01.2013 року внесених змін) (Далі - Закон).

Судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи встановлені наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.09.2006 року порушено провадження у справі про банкрутство корпорації "Укргазконтракт", м. Миргород.

Постановою господарського суду Полтавської області від 14.05.2009 року у справі № 7/140 корпорацію "Укргазконтракт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Назаренка С.А.

27.10.2014 року ліквідатор корпорації "Укргазконтракт" звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання недійсною угоди про уступку права вимоги від 17.09.2004 року, укладеної корпорацією "Укргазконтракт" (Перший кредитор), ТОВ "Грансервіс" (Новий кредитор) та ДП Міністерство оборони України "Футбольний клуб "ЦСКА-Київ" (Боржник).

Відповідно до умов цієї угоди, Перший кредитор передав, а Новий кредитор прийняв на себе право Першого кредитора вимагати належного виконання зобов'язань по сплаті 3088880,81 грн. включених до реєстру кредиторів Боржника, що був затверджений ухвалою господарського суду м. Києва у справі № 24/295-Б від 26.06.2004 року.

На думку ліквідатора, наведена угода є достроковим договором і її виконання створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності корпорації "Укргазконтракт", оскільки не передбачає конкретної дати або події з якої у корпорації виникає право вимагати сплати 3088880,81 грн. у ТОВ "Грансервіс".

Ухвала суду першої інстанції у даній справі, якою відмовлено ліквідатору корпорації "Укргазконтракт" Назаренку С.А., мотивована тим, що ліквідатором пропущено строк, визначений у ч. 10 ст. 17 Закону, на звернення із заявою про визнання угоди недійсною.

Звертаючись із апеляційною скаргою до суду другої інстанції, ліквідатор корпорації "Укргазконтракт" посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норми ст. 17 та 25 Закону, оскільки вважає, що тримісячний строк для подання заяви про визнання угоди недійсною є обов'язковим лише для керуючого санацією.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 року, зокрема, зобов'язано арбітражного керуючого надати оригінал угоди про уступку права вимоги від 17.09.2004 року для огляду у судовому засіданні; запропоновано арбітражному керуючому надати суду:

договори із додатками, бухгалтерську документацію (баланси, фінансові звіти), що свідчать виникнення дебіторської заборгованості ДП МОУ "ФК "ЦСКА-Київ" перед Корпорацією "Укргазконтракт", та відображають бухгалтерський облік даних про проведені операції, в т.ч. відображають зменшення суми дебіторської заборгованості первісного кредитора в результаті виконання зобов'язань за угодою уступки права вимоги;

правове обґрунтування підстав необхідності укладання угоди уступки права вимоги від 17.09.2004 р. між Корпорацією "Укргазконтракт", ТОВ "Грансервіс" та ДП МОУ "ФК "ЦСКА-Київ"; докази, що свідчать про стан дебіторсько-кредиторської заборгованості у господарських відносинах між Корпорацією "Укргазконтракт" та ТОВ "Грансервіс" на час укладання угоди про уступку права вимоги від 17.09.2004 року;

всі докази наявності заборгованості ДП МОУ "ФК "ЦСКА-Київ" перед первісним кредитором (Корпорацією "Укргазконтракт").

Запропоновано ДП МОУ "ФК "ЦСКА-Київ" надати письмові докази, належним чином засвідчені копії для приєднання до матеріалів справи, що свідчать про підстави виникнення заборгованості перед Корпорацією "Укргазконтракт" та повідомити про стан розрахунків за угодою про уступку права вимоги від 17.09.2004 року з новим кредитором (ТОВ "Грансервіс"); направити повноважного представника для надання пояснень у судовому засіданні.

Запропоновано ТОВ "Грансервіс" надати суду належним чином завірену копію угоди про уступку права вимоги від 17.09.2004 року та оригінал - для огляду у судовому засіданні; докази прийняття зобов'язання за угодою про уступку права вимоги від 17.09.2004 р., в т.ч бухгалтерську документацію, що свідчить про збільшення суми дебіторської заборгованості на суму вимог до ДП МОУ "ФК "ЦСКА - Київ";

докази, що свідчать про стан дебіторсько-кредиторської заборгованості у господарських відносинах між Корпорацією "Укргазконтракт" та ТОВ "Грансервіс" на час укладання угоди про уступку права вимоги від 17.09.2004 року;

докази, що свідчать про стан розрахунків за угодою про уступку права вимоги від 17.09.2004 р. між новим кредитором - ТОВ "Транссервіс" та боржником - ДП МОУ "ФК "ЦСКА-Київ".

Визнано явку арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича, представників ДП МОУ "ФК "ЦСКА-Київ", ТОВ "Грансервіс", ПАТ "Укрнафта", ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" обов'язковою.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання електронною поштою (№ 3351 від 02.03.2015 року) від ліквідатора, про розгляд справи без його участі.

Витребуваних судом документів не надійшло.

Залишаючи апеляційну скаргу арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича на ухвалу господарського суд Полтавської області від 25.12.2014 року у даній справі без розгляду, апеляційний господарський суд виходив з того, що ненадання документів учасниками провадження у справі про банкрутство, які були необхідні для подальшого розгляду справи, унеможливлює здійснення судом повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, та є підставою для застосування приписів п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками, з огляду на таке.

Приписами ч. 1 ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У ст. 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України зазначено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) , роз'яснено у яких випадках суд апеляційної інстанції може залишити апеляційну скаргу без розгляду.

Так, якщо після прийняття апеляційної скарги виникають сумніви у наявності в особи, яка підписала скаргу, права на її підписання, суд пропонує заявникові подати відповідні докази. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК з винесенням відповідної ухвали.

У випадках коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини першої статті 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, а у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що суд апеляційної інстанції, у даному випадку, при винесенні оскаржуваної ухвали безпідставно застосував до спірних процесуальних відносин по аналогії норму п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, яка врегульовує підстави залишення без розгляду саме позовної заяви, а не апеляційної скарги.

Разом з тим, апеляційним господарським судом при винесені постанови не враховано положень ст. 75 ГПК України, відповідно до якої якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Залишивши апеляційну скаргу без розгляду за відсутності правових підстав для вчинення цієї процесуальної дії, апеляційний господарський суд обмежив сторони у захисті своїх прав і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень, не забезпечивши повторний розгляд справи та не здійснивши перевірку законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, як це передбачено ст. ст. 99, 101 ГПК України.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція дійшла висновку про відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для застосування по аналогії норми п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України на стадії апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду і обумовлену цим наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року у даній справі та подальшого розгляду по суті апеляційної скарги Ліквідатора Корпорації "Укргазконтракт" арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича за наявними у справі матеріалами (ст. 75 ГПК України).