розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі № 904/7951/14 за позовом комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс", третя особа: Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, про визнання недійсним в частині договору добровільного страхування майна,

У жовтні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним п. 11.5 договору добровільного страхування майна та добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ від 01.09.2013 року № 21.12420.03, укладеного між ними, яким встановлено страховий випадок, у зв'язку з суперечністю вимогам ст. ст. 6, 16 Закону України "Про страхування", оскільки застосований відповідачем тариф щодо ризику визначеного п. 11.5 договору не відповідає вимогам затверджених ним Правил добровільного страхування майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року (суддя Рудь І.А.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року (судді Широбокова Л.П., Пархоменко Н.В., Прудніков В.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі третя особа вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів винесені з порушенням норм матеріального права, і тому просить зазначені судові рішення скасувати та позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.09.2013 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" (страховик) та обласним комунальним підприємством "Дніпротеплоенерго" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування майна та добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № 21.12420.03 предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, зазначеним у додатку № 1 до договору на загальну суму 16 209 267,80 грн. (п. 2, п.п.4.1 договору).

Строк дії договору з 00 годин 01.09.2013 року до 24 години 31.08.2014 року, з урахуванням умов, зазначених в п. 7.2 цього договору (п. 9 договору).

Згідно з п. 3 договору страхування здійснюється на умовах цього договору, Правил СК "Альянс" № 21.07.06 "Добровільного страхування майна" та № 22.07.06 "Добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ".

Загальна страхова сума за договором складає 16 209 267,80 грн. (п. 5 договору).

Умовами п. 6 договору визначений страховий тариф, що за вказаний період страхування складає 1,490% від загальної страхової суми, в тому числі за ризиками (тариф вказується щодо ризиків, зазначених у відповідному пункті цього Договору, та визначається у відсотках від загальної страхової суми):

п.11.1 (вогневі ризики: пожежа, удар блискавки, вибух газу, що застосовується в побутових цілях) - 0,25000;

п.11.2 (стихійні явища: землетрус, виверження вулкану, дії підземного вогню, буря, вихор, ураган, смерч, поверхнева злива, паводок, довготривалий снігопад, град, гірський обвал) - 0,24000;

п.11.3 (пошкодження застрахованого майна водою у результаті/впливу води, гарячої чи холодної, що вилилася при призначенням із внутрішньої водопровідної системи будинку або його частин) - 0,20000;

п.11.4 (крадіжка зі зломом, пограбування в межах місця страхування, протиправні дії третіх осіб) - 0,20000;

п.11.5 (падіння на застраховане майно пілотованих, не пілотованих літальних об'єктів та їх уламків) - 0,20000;

п.11.6 (вибух) - 0,20000;

п.11.7 (механічні пошкодження) - 0,20000.

Згідно з п. 7.1 договору загальний страховий платіж визначається за згодою сторін та складає 241 518,09 грн., який повинен бути сплачений страхувальником не пізніше 31.10.2013 року (п. 7.2 договору).

У пункті 11.5 договору сторонами узгоджено один із страхових випадків, а саме "Падіння на застраховане майно пілотованих, не пілотованих літальних об'єктів та їх уламків. Застраховано".

На виконання умов договору позивачем здійснена оплата страхового платежу в сумі 241 518,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2013 року № 1280.

В акті ревізії від 27.06.2014 року № 06-21/19 Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області за результатами здійсненої нею перевірки встановлено, що базовий страховий тариф на страхування від падіння на застраховане майно пілотованих, не пілотованих літальних об'єктів та їх уламків становить 0,01% від страхової суми. При застосуванні максимально можливого коефіцієнта 7,0 розмір тарифу складе 0,07 % від страхової суми. Проте, при укладанні договору від 01.09.2013 року № 21.12420.03 страховиком застосовано тариф 0,20 від страхової суми, що більше на 0,13 за максимально дозволений. Внаслідок застосування при укладенні договору страхування тарифу у розмірі, що перевищує розмір розрахований актуарієм, ревізією встановлено завищення розміру страхового платежу, сплаченого ПрАТ "СК "Альянс", на суму 21 072,05 грн. (0,13% х 16209267,80 грн.), чим порушено вимоги ст. 16 Закону "Про страхування".

Предметом даного судового розгляду є вимоги страхувальника до страховика про визнання недійсним в частині п. 11.5 укладеного між ними договору добровільного страхування майна та добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, яким визначено страховий випадок, у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки застосований відповідачем тариф щодо ризику визначеного п. 11.5 договору не відповідає вимогам затверджених ним Правил добровільного страхування майна.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові мотивовано недоведеністю правових підстав для визнання спірного пункту договору недійсним.

Суд апеляційної інстанції висновок про відмову в позові обгрунтував невідповідністю позовних вимог підставам позову та відсутністю правових підстав для визнання недійсним п. 11.5 укладеного між сторонами договору, яким встановлено страховий випадок.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК (435-15) , іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ст. 983 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись з вимогою про визнання недійсним п. 11.5 договору, яким лише визначений такий страховий випадок як падіння на застраховане майно пілотованих, не пілотованих літальних об'єктів та їх уламків, позивач обґрунтовує свою вимогу невірним зазначенням страхового тарифу за цим ризиком. Натомість спірний страховий тариф визначений сторонами у п. 6 договору, про визнання умов якого недійсними позовна вимога не заявлена. У зв'язку з викладеним, апеляційним судом правильно зазначено про невідповідність позовних вимог підставам позову.

При цьому апеляційним господарським судом не встановлено суперечності вимогам Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) чи іншим законодавчим актам умов п. 11.5 договору, яким визначено страховий випадок - падіння на застраховане майно пілотованих, не пілотованих літальних об'єктів та їх уламків. До того ж, жодних підстав суперечності закону цих умов договору позивачем не наведено.

Тому висновок апеляційного суду про безпідставність позовних вимог грунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові у зв'язку з відсутністю правових підстав за заявленими вимогами для визнання спірного пункту договору добровільного страхування майна та добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ недійсним.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року - без змін.