Організація звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства винагороди (роялті) за публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм та зафіксованих у відеограмах виконань з урахуванням індексу інфляції у сумі 45 716,59 грн., нарахованих на суму основного боргу трьох процентів річних у сумі 1647,67 грн. та пені у сумі 2982,51 грн. у зв'язку з неналежним виконанням Товариством зобов'язання зі сплати винагороди за Договором від 17.10.2011 № КБР-49/10/11 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/23173/14 (суддя Зеленіна Н.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 (судді Шипко В.В. -головуючий, Верховець А.А., Остапенко О.М.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 43 400,00 грн. заборгованості, 2316,59 грн. інфляційних втрат, 1647,67 грн. -3% річних, 1174,23 грн. пені, 1761,38 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Організація просила залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Організація відповідно до свідоцтва про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011 уповноважена управляти на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- 17.10.2011 Організацією як організацією колективного управління майновими правам суб'єктів авторського права та суміжних прав і Товариством як користувачем укладено Договір, відповідно до умов якого користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом - Твори), а Організація надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) Організації відповідно до даного договору та Закону (пункт 2.1 Договору);

- відповідно до розділу першого Договору (преамбула) Організація має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання суміжних прав способом публічного виконання на підставі свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 та Договору доручення від 20.01.2011 № ЛУ-01/20/11 з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП "Українська ліга музичних прав";

- згідно з пунктом 2.3 Договору користувач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж;

- пунктом 4.1 Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.01.2011, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання;

- у додатку № 1 до Договору сторони погодили перелік закладів, у яких Товариство здійснює публічне виконання творів;

- пунктом 1.2 Додатку № 2 сторони визначили загальну суму щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору у розмірі 1400,00 грн.;

- відповідачем здійснено оплату за Договором у сумі 7677,42 грн.;

- згідно з пунктом 4.2 сторонами погоджено: якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору протягом м'ясця до настання зазначеної в пункті 4.1 дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої відправлено листа;

- згідно з реквізитами Договору, адресою позивача є: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8;

- згідно листа відповідача від 14.11.2013 № 14/11, який адресований позивачу, Товариство вимагало розірвати Договір. Даний лист відповідно до накладної № 034713 направлений позивачу на адресу: вул. Тарасівська, 9, 1 поверх, ліве крило.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо укладеності Договору (погодження сторонами його істотних умов) та наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства заборгованості за Договором за період з 26.04.2012 по 27.10.2014.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 7, 15, 31- 33 Закону "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792): право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Використання твору без дозволу та без сплати авторської винагороди є порушенням майнових авторських прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792.

За змістом статей 450, 452, 453, 454 ЦК України, статей 36, 37, 39, 40, 42, 43 Закону № 3792: право на використання об'єкта суміжних прав (зокрема, виконання, фонограми, відеограми тощо) належить відповідному правовласнику (виконавцеві, виробникові фонограми та/або відеограми чи особі, якій відповідні права передані у встановленому порядку); використання об'єктів суміжних прав здійснюється за згодою правовласників; у випадках, передбачених законом, допускається пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників без згоди відповідних правовласників, але з виплатою їм винагороди; збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються уповноваженими організаціями колективного управління.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 3792 допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Отже, на відміну від об'єктів авторського права зазначене публічне виконання фонограми або її примірника чи публічна демонстрація відеограми або її примірника, публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір або по проводах (через кабель) без дозволу правовласника не є порушенням суміжних прав у розумінні пункту "а" статті 50 Закону № 3792.

При цьому укладення договору про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань відповідно до вимог чинного законодавства України є обов'язковим для осіб, які здійснюють таке використання (частина третя статті 179 ГК України, частини друга і третя статті 43 Закону № 3792, пункти 1, 3, 4 розділу ІІ Розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 (71-2003-п) ).

Питання правомірності дій Організації зі збирання винагороди за використання об'єктів суміжних прав на підставі договору доручення з уповноваженою організацією колективного управління (ОП "Українська ліга музичних прав") перебуває поза межами даного судового провадження та з огляду на чинність Договору, який у встановленому порядку недійсним не визнано, не впливає на вирішення цього судового спору.

Зміст Договору свідчить про те, що його укладено від імені Організації, яка уповноважена управляти на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, а не від імені і за рахунок ОП "Українська ліга музичних прав".

Стосовно повноважень організацій колективного управління з надання дозволів на використання об'єктів авторського права (зокрема, музичних творів) необхідно враховувати таке.

Статтею 45 Закону № 3792 передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 цього Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону № 3792 повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Разом з тим за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону № 3792 наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Так, частинами п'ятою і шостою статті 48 Закону № 3792 встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 цього Закону до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

При цьому саме такий підхід, з одного боку, забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди), а, з іншого - дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 ГК України, статей 32, 33 Закону № 3792 визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди: повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням необхідного мотивування, беручи до уваги право позивача як організації колективного управління надати дозвіл на використання необмеженої кількості музичних творів, встановивши наявність чинного Договору, який у встановленому порядку недійсним не визнано, дію якого не припинено та який за згодою сторін спору не розірвано, дослідивши його зміст та виконання сторонами договірних зобов'язань, дійшли обґрунтованого висновку щодо укладеності даного Договору та неналежного виконання Товариством договірних зобов'язань, а тому й правомірно задовольнили позовні вимоги Організації частково, здійснивши перерахунок пені з урахуванням спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, окремо за кожним простроченим платежем.

Посилання Товариства на недосягнення сторонами спору згоди щодо строку дії Договору в обґрунтування його неукладеності (договір підписано 17.10.2011, у той час як згідно з пунктом 4.1 Договору останній діє до 31.01.2011) спростовується положеннями чинного законодавства, а саме згідно з приписами частини третьої статті 1110 ЦК України у разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Крім того, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (аналогічна позиція міститься у п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 (v0012600-13) , а також у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 № 7/221-09).

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 зі справи № 910/23173/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БНС ТРЕЙД" - без задоволення.