Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Українського-Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року у справі № 904/7802/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Українського-Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" про зміну договору оренди земельної ділянки від 21.09.2001 року

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури: Кузнецова Ю.В. посвідчення № 023135 від 26.11.2013 року, - позивача: не з'явився, - відповідача: Патика А.В. дов. б/н від 11.08.2014 року

Дніпропетровський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Українського-Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" (далі за текстом - Українсько-Латвійське ТОВ та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД") про зміну договору оренди земельної ділянки від 21.09.2001 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року у справі № 904/7802/14 позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Українсько-Латвійського ТОВ і іноземними інвестиціями "БАДМ ЛТД" задоволено, викладено пункт 1.3. договору оренди землі від 21.09.2001 року, зареєстрований в реєстрі за № 3762, в новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 27.06.2014 року становить 4 764 070 грн. 55 коп."; виключено пункт 3.1. договору оренди землі від 21.09.2001 року, зареєстрований в реєстрі за № 3762; викладено пункт 3.2. договору оренди землі від 21.09.2001 року, зареєстрований в реєстрі за № 3762, в новій редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 142 922 грн. 12 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року."

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Українсько-Латвійське ТОВ та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року у справі № 904/7802/14 в клопотанні від 18.02.2015 року Українсько-Латвійському ТОВ та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" про зупинення розгляду справи № 904/7802/14 відмовити, апеляційну скаргу Українсько-Латвійського ТОВ та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Українсько-Латвійське ТОВ та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року у справі № 904/7802/14 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 641, 642, 651, 652, 654 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 15, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 79, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.04.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Бакуліної С.В., суддів - Рогач Л.І., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Українського-Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 07.05.2015 року.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.05.2015 року № 03-05/717 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/7802/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І. та закінченням періоду тимчасової непрацездатності судді Ходаківської І.П. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківської І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2001 року виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Українсько-Латвійське ТОВ та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" (орендар) укладений Договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0, 6669 га, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 2 для розміщення виробничих будівель, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 84586037 згідно з планом земельної ділянки, що додається, який 21.09.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3762.

Положеннями п. 1.3. вказаного вище Договору сторони погодили, що грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання цього Договору 1 245 136 грн. 51 коп.

Згідно п. 1.2. Договору земельна ділянка надається в строк до 19.07.2016 року.

Розділом 3 Договору сторони закріпили, що сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 186 770 грн. 47 коп.

Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця), і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. Розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку. Сума орендної плати індексується у разі збільшення ставок земельного податку за умови виплати її в повному обсязі до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до пп. 7.4.2. п. 7.4. Договору на орендаря покладений обов'язок у разі законодавчої зміни розміру земельного податку або грошової оцінки наданої земельної ділянки, у місячний термін звернутися до орендодавця з метою отримання розміру земельного податку.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що додатковою угодою від 21.02.2006 року до Договору сторони внесли зміни до адреси земельної ділянки з вул. Гаванська, 2 на вул. Базова, 10 (кадастровий номер 1210100000:096:123:0014). Вказана додаткова угода посвідчена приватним нотаріусом та зареєстрована за № 040610400780 від 29.06.2006 року.

02.02.2011 року рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8 визначено, що до моменту прийняття рішення про визначення розміру річної орендної ставки за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановлюється розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) , незалежно від мети використання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності та обґрунтованості позовних вимог встановивши обставини стосовно того, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, і оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про внесення змін до п. 1.3. Договору оренди землі від 30.07.2003 року щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виключення п. 3.1. Договору щодо суми орендної плати та внесення змін до п. 3.2. цього Договору щодо розміру орендної плати та порядку її сплати.

За приписами ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Положеннями ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Положеннями п. п. 8.1. та 8.2. Договору сторони погодили, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Отже, як нормами чинного законодавства так і умовами укладеного між сторонами договору встановлена можливість внесення змін до договору, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

В той же час, нормою ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України (2755-17) з 01.01.2011 року Закон України "Про плату за землю" (2535-12) втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом, згідно зі статтею 288 якого, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 % нормативної грошової оцінки.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу (2755-17) , а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок (ст. 271 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.125. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу (2755-17) - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель" (1378-15) , відповідно до абзацу 5 ст. 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (ст. 6 ЗУ "Про оцінку земель").

За приписами ст. ст. 15, 18 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Положеннями ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 ЗУ "Про оцінку земель").

Згідно ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується рішенням відповідної сільської, селищної і міської ради.

До виключної компетенції міської ради, згідно з п. п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги у даній справі про внесення змін до договору оренди (з урахуванням додаткової угоди від 21.02.2006 року) землі щодо зміни п. п. 1.3., 3.2. стосовно розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру річної орендної плати, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.06.2014 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Базова, 10, яка знаходиться у користуванні Українсько-Латвійського ТОВ і іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" (кадастровий номер 1210100000:096:123:0014) становить 4 764 070, 55 грн.

Проте, в матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про проведення оцінки земель, прийняте відповідно до приписів ст. 15 Закону України "Про оцінку земель", як й відсутнє в матеріалах справи рішення Дніпропетровської міської ради, прийняте у відповідності до ст. 23 цього Закону про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що залишено судами поза увагою, у зв'язку з чим суди при1йшли до передчасних висновків у справі.

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанції, посилаючись на рішення Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.2011 року "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) , незалежно від мети використання, не з'ясували питання стосовно того, чи впливає вказане рішення міської ради на правовідносини сторін за спірним у даній справі договором та чи тягне за собою наявність правових підстав для внесення до цього договору від 21.09.2001 року змін щодо розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру річної орендної плати.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, прокурор в обґрунтування своїх вимог посилався на лист Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська, якою на вимогу прокурора здійснено та направлено розрахунок річної орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у користуванні відповідача, проте, задовольняючи позовні вимоги судами не з'ясоване питання стосовно того, чи може вказаний розрахунок підтверджувати, чи навпаки, встановлення уповноваженим органом розміру орендної плати, як й не з'ясовані питання щодо підстав здійснення такого розрахунку та підстав встановлення саме такого розміру орендної плати.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

При цьому судова колегія, з огляду на правову позицію, закріплену у постанові Верховного суду України від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012, вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій стосовно відхилення доводів відповідача про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року (v015p710-02) № 15-рн/2002 у справі № 1-2/2002, право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Доводи скаржника про безпідставну відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі на підставі ст. 79 ГПК України, до розгляду справи № 904/191/15, колегією суддів касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки вказане клопотання відповідача судом було розглянуто та прийнято відповідне рішення, а відповідно до зазначеної норми права, зупинення провадження у справі є правом, а не обов'язком суду.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Українського-Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2015 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.