Головуючий суддя Яценко О.В., судді Фролова Г.М, Коробенко Г.П. розглянувши матеріали касаційних скарг Заступника прокурора Одеської області, Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі № 19-33/45-10-1292 господарського суду Одеської області за позовом Заступника прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до 1. Управління Державного комітету земельних ресурсів у місті Одеса, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Марина-Клуб", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн" про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури: Кузнецова Ю.В. посвідчення № 023135 від 26.11.2013 року, - позивача: не з'явився, - відповідачів: Управління Держкомзему у м. Одеса: не з'явився, ТОВ "Марина-Клуб": Фірсов Д.О. дов. б/н від 01.09.2014 року, ТОВ "Файн": не з'явився

В березні 2010 року заступник прокурора міста Одеси звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовними вимогами до Управління Держкомзему у місті Одеса, товариства з обмеженою відповідальністю "Марина-Клуб" (далі за текстом - ТОВ "Марина-Клуб") про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку площею 7, 000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89 (надалі земельна ділянка), виданий ТОВ "Марина-Клуб" 30.03.2009 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020950500009.

03.06.2010 року до господарського суду Одеської області надійшло клопотання про об'єднання даної справи із поданою позовною заявою заступника прокурора міста Одеси до товариства з обмеженою відповідальністю "Файн" (далі за текстом - ТОВ "Файн") і ТОВ "Марина-Клуб" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та її витребування від ТОВ "Марина-Клуб" на користь Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2010 року справи № 33/45-10-1292 та № 12/70-10-2453 були об'єднані з присвоєнням об'єднаній справі № 33/45-10-1292.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 в задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

30.01.2012 року до господарського суду Одеської області надійшла заява заступника прокурора Одеської області про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 за нововиявленими обставинами в якій він просив відновити процесуальний строк для подання заяви про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 за нововиявленими обставинами, прийняти до провадження заяву про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 за нововиявленими обставинами, скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 та прийняти нове рішення, яким позов заступника прокурора міста Одеси задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2012 року, якою було прийнято зазначену заяву, відновлено процесуальний строк для її подання.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2014 року у задоволенні заяви заступника прокурора Одеської області від 27.01.2012 року № 05/3-1243-09 (вх. № 383/2012 від 30.01.202 року) про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 за нововиявленими обставинами - відмовлено, рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким заяву заступника прокурора Одеської області від 27.01.2012 року № 05/3-1243-09 про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 за нововиявленими обставинами задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги заступника прокурора міста Одеси в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі № 19-33/45-10-1292 апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено частково, ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2014 року у справі № 19-33/45-10-1292 скасовано, заяву заступника прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі №19-33/45-10-1292 задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Одеської області та Одеська міська рада звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в якій просять скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі № 19-33/45-10-1292 в частині відмови у задоволенні позову заступника прокурора міста Одеси про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, укладено 11.12.2008 року між ТОВ "Файн" і ТОВ "Марина-Клуб" та прийняти нове рішення, яким позов заступника прокурора міста Одеси задовольнити в повному обсязі, аргументуючи порушення норм права, зокрема ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.04.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Дроботова Т.Б., суддів - Рогач Л.І., Яценко О.В. (доповідач) касаційні скарги заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради прийняті до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2015 року.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 28.04.2015 року № 03-05/701 для розгляду касаційних скарг у справі № 19-33/45-10-1292, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Дроботової Т.Б. та Рогач Л.І. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Яценко О.В. (доповідач), судді Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви заступника прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292, місцевий господарський виходив з того, що факт скасування постановою Верховного суду України від 14.11.2011 року постанови Вищого господарського суду України від 09.09.2010 року у справі № 12-22/382-07-8932 не є нововиявленою обставиною у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами передбачені ст. 112 ГПК України, відповідно до ч. 2 якої такими підставами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішені справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Нововиявленою обставиною у даному випадку заявник вважає факт скасування постановою Верховного суду України від 14.11.2011 року постанови Вищого господарського суду України від 09.09.2010 року у справі № 12-22/382-07-8932, яка була підставою для ухвалення рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 та прийняття Вищим господарським судом України постанови від 11.01.2012 року про відмову у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Файн" і залишення без змін постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевим господарським судом не було враховано наведених обставин, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд правомірно скасував оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції.

Судами встановлено, що позовні вимоги заступника прокурора міста Одеси про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, укладеного 11.12.2008 року між ТОВ "Файн" та ТОВ "Марина-Клуб" та витребування цієї земельної ділянки на користь Одеської міської ради обґрунтовані положеннями ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме тим, що зазначений правочин порушує публічний порядок, як такий, що спрямований на незаконне заволодіння майном держави (земельною ділянкою).

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на час укладення спірного правочину ТОВ "Файн" було законним власником земельної ділянки відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2009 року у справі № 12-22/382-07-8932.

Також, в рішенні суд першої інстанції виклав мотивувальну частину постанови Вищого господарського суду України від 09.10.2010 року у справі № 12-22/382-07-8932, в якій зазначені факти, встановлені судом першої інстанції, при цьому, суд першої інстанції не аналізував спірний правочин на предмет його недійсності з підстав, зазначених прокурором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи той факт, що рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2011 року у справі № 19-33/45-10-1292 ґрунтується лише на обставинах, встановлених судовими рішеннями, які на даний час скасовані, воно підлягає скасуванню.

В той же час, апеляційний господарський суд дійшов до вірних висновків про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги заступника прокурора міста Одеси з огляду на наступне.

За приписами ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами встановлено, що прокурор жодним чином не аргументував, в чому полягає порушення публічного порядку спірним правочином, крім того, що земельна ділянка знаходиться в межах міста Одеси та право власності щодо неї здійснюється виключно Одеською міською радою.

Верховним судом України в п. 18 постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) вказано, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, як встановлено судами, жодних таких доказів матеріали справи не містять, позивач на них не посилається.

За спірним договором земельна ділянка була передана від одного власника - ТОВ "Файн" до іншого власника - ТОВ "Марина-Клуб".

На момент вчинення спірного правочину за продавцем - ТОВ "Файн" право власності на земельну ділянку було зареєстроване належним чином, йому був виданий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, який до цього часу не скасований.

Отже, за спірним правочином відчужувалась земельна ділянка, яка не належала ні до державної, ні до комунальної власності, атому колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині, у зв'язку з їх недоведеністю.

Крім того, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що за відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, укладеного 11.12.2008 року ТОВ "Файн" з ТОВ "Марина-Клуб" не підлягає задоволенню вимога про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на цю земельну ділянку, виданого ТОВ "Марина-Клуб" 30.03.2009 року, та зареєстрованого за № 020950500009.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що на даний час право власності на спірну земельну ділянку належить ТОВ "Юридична фірма "Центавр" відповідно до свідоцтва про право власності САЕ № 919309, виданого 28.03.2013 року.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Норма ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленного статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права власності в цій ситуації є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в постанові від 19.11.2014 року у справі № 6-170цс14.

Отже, обґрунтованого висновку дійшов суд апеляційної інстанції про те, що не підлягає задоволенню позовна вимога про витребування від ТОВ "Марина-Клуб" на користь Одеської міської ради земельної ділянки площею 7,00 га, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, кадастровий № 5110136900:45:008:0015.

Крім того, враховуючи наявність на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, право Одеської міської ради, як розпорядника земельними ділянками комунальної власності, не може бути поновлене в спосіб, визначений прокурором в позовній заяві.

Касаційна інстанція, в силу приписів ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі № 19-33/45-10-1292 залишити без задоволення.