розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року за заявою публічного акціонерного товариства "Укрпластик" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року у справі № 26/185-54/306 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрпластик" до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання розрахунку неправомірно виставленим,

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання розрахунку сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин № 15/ДК-12/33-2010 у сумі 521 367,17 грн. таким, що виставлений позивачу неправомірно.

Позов обгрунтовано неправомірністю виставлення відповідачем зазначеного розрахунку, оскільки його проведено за тримісячний строк до моменту зафіксованого порушення з врахуванням коефіцієнтів кратності, передбачених Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.08.2009 року № 876 (ra0876017-09) , які не набрали чинності, оскільки не були в установленому порядку опубліковані.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2013 року постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів залишено без змін.

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами позивач посилається на лист Головного управління юстиції у місті Києві від 08.11.2013 року № 349/349 (ra0349023-08) , в якому зазначено про відсутність державної реєстрації розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва" від 18.06.2003 року № 1073 (ra1073017-03) в Головному управлінні юстиції у місті Києві та відсутність його правової експертизи. Зазначене, на думку заявника, є свідченням не набрання чинності вказаними Правилами, які не могли бути застосовані до спірних правовідносин, але були покладені в основу прийнятого судового рішення, яке він просить переглянути.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року (суддя Стасюк С.В.) у задоволенні заяви ПАТ "Укрпластик" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (судді: Шаптала Є.Ю., Власов Ю.Л., Самсін Р.І.) ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 року (судді: Демидова А.М., Волік І.М., Прокопанич Г.К.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року скасовано, і справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року (суддя: Босий В.П.) заяву про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року за нововиявленими обставинами задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року скасовано. Позов задоволено та визнано розрахунок сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин № 15/ДК-12/33-2010 у сумі 521 367,17 грн. таким, що виставлений позивачу неправомірно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року (судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в задоволенні заяви позивача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на 23.04.2015 року та на 30.04.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 25.04.2003 року між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", після зміни найменування - ПАТ "АК "Київводоканал" (постачальник), та ВАТ "Укрпластик" (абонент), правонаступником якого є ПАТ "Укрпластик", було укладено договір на водопостачання та водовідведення № 02351/5-04, умовами якого визначено, що всі питання, які не передбачені цим договором, регулюються діючим законодавством, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію.

09.12.2010 року відповідачем складено протокол вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод ВАТ "Укрпластик", за висновком якого проба стічної води за своїм хімічним складом не відповідає Правилам приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва.

Відповідачем було надіслано позивачу розрахунок 15/ДК-12/33-2010 сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у сумі 521 367,17 грн., здійснений на підставі Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва, які були затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.08.2009 року № 876 (ra0876017-09) (лист від 15.12.2010 року № 15/1886-л та лист-попередження від 11.11.2011 року).

Предметом судового розгляду в даній справі є вимоги абонента до постачальника про визнання розрахунку сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин таким, що виставлений неправомірно у зв'язку з невідповідністю визначення порядку нарахування і розміру плати за скидання стічних вод Правилам приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва та нечинністю цих Правил.

Приймаючи переглянуте за нововиявленими обставинами рішення про відмову в позові про визнання розрахунку неправомірно виставленим, суди виходили з безпідставності позовних вимог у зв'язку з відповідністю дій відповідача з визначення розміру плати за скидання стічних вод у систему каналізації м. Києва у спірному розрахунку вимогам Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.06.2003 року № 1073 (ra1073017-03) , які були чинними на грудень 2010 року, оскільки Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджені розпорядженням КМДА від 04.08.2009 року № 876 (ra0876017-09) , не набрали чинності.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року за нововиявленими обставинами та задовольняючи позов, виходив з наявності передбачених ст. 112 ГПК України нововиявлених обставин, які полягають у не набранні чинності розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва" від 18.06.2003 року № 1073 (ra1073017-03) у зв'язку з відсутністю його реєстрації в Головному управлінні юстиції у місті Києві та відсутністю його правової експертизи, про що стало відомо з листа Головного управління юстиції у місті Києві від 08.11.2013 року № 349/349 (ra0349023-08) , та неможливістю застосування цих Правил до спірних правовідносин. Ця обставина є істотною, і вона не могла бути відома суду, проте існувала на момент розгляду справи.

Відповідно до вимог статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до листа Головного управління юстиції у місті Києві від 08.11.2013 року № 349/349 (ra0349023-08) розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2003 року № 1073 (ra1073017-03) "Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва" не було зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві та не була проведена його правова експертиза.

Відтак, наведені у зазначеному листі обставини є істотними та впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається, оскільки свідчать про не набрання чинності Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2003 року № 1073 (ra1073017-03) , на підставі яких суд першої інстанції, приймаючи рішення від 21.01.2013 року, здійснив оцінку правомірності дій відповідача та виставленого ним розрахунку 15/ДК-12/33-2010.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що обставини, наведені позивачем у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є нововиявленими у розумінні статті 112 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до п. 1.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37 та зареєстрованих Мін'юстом України 26.04.2002 року за № 403/6691 (z0403-02) (далі - Правила № 37), ці правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Згідно з п. 1.5. Правил № 37 (z0403-02) на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (далі - Інструкція) Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію.

У відповідності з положеннями п. 2.3. Правил № 37 (z0403-02) підприємства мають право перевіряти розрахунки допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах свого Підприємства, виконані Водоканалом, та оскаржувати їх; звертатися до господарського суду з оскарженням неправомірно (на їх погляд) виставлених рахунків та вимагати проведення аналізу стічних вод підприємства.

Судом першої інстанції при винесені рішення від 21.01.2013 року встановлено, що правовідносини між сторонами здійснювалися на підставі договору від 25.04.2003 року № 02351/5-04, та спірний розрахунок № 15/ДК-12/33-2010 було проведено відповідачем виходячи з вимог Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва, які були затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.08.2009 року № 876 (ra0876017-09) . При цьому, оскільки розпорядження "Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва" від 04.08.2009 року № 876 (ra0876017-09) не набрало чинності у зв'язку з його не опублікуванням, суд дійшов висновку, що станом на грудень 2010 року приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва врегульовувалось Правилами, що були затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2003 року № 1073 (ra1073017-03) .

Проте, у ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, які відповідно до ч. 3 ст. 133 Основного Закону мають спеціальний статус, визначаються окремими законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 118 Конституції України Київський міський голова як голова КМДА при здійсненні своїх повноважень у сфері виконавчої влади відповідальний перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, а також підзвітний і підконтрольний Кабінету Міністрів України.

За змістом статей 14, 16 Закону України від 15 січня 1999 року N 401-XIV "Про столицю України - місто-герой Київ" однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у КМДА функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25.12.2003 року N 21-рп/2003 (v021p710-03) вказав, що КМДА є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. КМДА має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом України призначається головою КМДА.

За змістом підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Наведене кореспондується із положеннями підпункту 4 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо засад формування органами місцевого самоврядування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Підпунктом 1 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

У відповідності до п. 3 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням.

Згідно з пунктом 1.6. Правил № 37 (z0403-02) місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України.

Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

За ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою.

За ч. 8 цієї статті міський голова в межах своїх повноважень видає розпорядження.

У статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачені повноваження міського голови на прийняття ним розпоряджень, перелік (коло) яких не містить права приймати розпорядження з питань, пов'язаних зі сферою споживання житлово-комунальних послуг.

Водночас відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до статті 1 Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року № 493/92 нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Державна реєстрація таких нормативно-правових актів регулюється Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 (731-92-п) , пункт 3 якого передбачає проведення правової експертизи щодо актів, які містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом).

Відповідно до абзацу 4 пункту 6 вказаного Положення державну реєстрацію нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю здійснюють обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції.

Згідно з пунктом 15 зазначеного Положення при розсилці і опублікуванні нормативно-правового акта посилання на номер і дату державної реєстрації є обов'язковим.

Судами встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2003 року № 1073 (ra1073017-03) "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва" за змістом та видом є нормативно-правовим актом, врегульовані ним питання відносяться до повноважень органів місцевого самоврядування і прийняті у формі розпорядження голови КМДА.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти такого висновку. Якщо голова КМДА, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та затвердження Правил приймання стічних вод, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 21-246а11 та від 02.12.2014 року у справі № 21-470а14.

В той же час, судами попередніх інстанцій в оскаржених рішеннях за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва" від 18.06.2003 року № 1073 (ra1073017-03) не було зареєстроване Головному управлінні юстиції у м. Києві та не пройшло правової експертизи, у зв'язку з чим зазначений нормативно-правовий акт не набрав чинності в установленому законом порядку, як і розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва" від 04.08.2009 року № 876 (ra0876017-09) .

Отже, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що покладене в основу первісного судового рішення розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є чинним та не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки не пройшло державної реєстрації та правової експертизи в органах юстиції.

За таких обставин, є правильним висновок місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про скасування судового рішення за нововиявленими обставинами та задоволення позову про визнання розрахунку сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин № 15/ДК-12/33-2010 у сумі 521 367,17 грн. таким, що виставлений позивачу неправомірно, оскільки такий висновок обґрунтовується повно встановленими обставинами справи та відповідає вимогам законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Таким чином, оскаржені судові рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким дана правильна юридична оцінка, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року - без змін.