Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Української державної корпорації по виконанню

монтажних і спеціальних будівельних робіт

"Укрмонтажспецбуд"

на ухвалу Київського апеляційного господарського

суду від 23.03.2015 року

у справі № 910/25989/14 Господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК

"Дніпроенерго"

до Української державної корпорації по виконанню

монтажних і спеціальних будівельних робіт

"Укрмонтажспецбуд"

про стягнення 417 897,62 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Кривицький В.Г. дов. від 07.11.2014 р.,

відповідача - Гузій Д.М. дов. від 19.08.2014 р.,

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. (судді - Жук Г.А., Суховий В.Г., Мальченко А.О.) відмовлено Українській державній корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" у задоволені клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року по справі № 910/25989/14. Апеляційну скаргу б/н від 02.03.2015 року Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року по справі № 910/25989/14 - повернуто без розгляду. Повернуто з Державного бюджету України на користь Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" 4 179 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.355976974.1 від 02.03.2015 року.

Не погоджуючиcь з ухвалою апеляційного господарського суду, Українська державна корпорація по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року по справі № 910/25989/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з УДК "Укрмонтажспецбуд" на користь ПАТ "ДТЕК "Дніпроенерго" 417 897, 62 грн. штрафу та 8 357, 95 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, 05.03.2015 року подав апеляційну скаргу та клопотання про відновлення пропущеного строку на оскарження процесуального документу.

Апеляційний господарський суд ухвалою суду від 23.03.2015 р. відмовив Українській державній корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" у задоволені клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року по справі № 910/25989/14. Апеляційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року по справі № 910/25989/14 - повернуто без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд виходив з того, що вступна та резолютивна частини рішення місцевого господарського суду проголошено 02.02.2015 року, повний текст рішення складено 06.02.2015 року, направлено копію скаржнику 12.02.2015 року. Про судове засідання яке відбудеться 02.02.2015 року представнику було відомо, однак, скаржником не використано права захисту прав та інтересів в судовому засіданні. Отже відповідач знав, що 02.02.2015 року відбудеться судове засідання, та мав право закріплене ст. 22 ГПК України, взяти участь у судовому засіданні чи ознайомитися з матеріалами справи (протоколом, рішенням) після судового засідання у розумний термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Частиною 2 статті 93 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд не знайде підстав для поновлення строку на оскарження. Зазначене відповідає приписам п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17 травня 2011 (v0007600-11) року.

Згідно ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили такий пропуск.

Відтак, у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску.

Між тим, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали від 23.03.2015 р., Київський апеляційний господарський суд питання щодо поважності причин пропуску апелянтом процесуального строку, як того вимагає стаття 53 Господарського процесуального кодексу України, не досліджував.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

При цьому, право апеляційного оскарження рішення господарського суду передбачено ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд, обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України.

Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати законною й обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа передачі до Київського апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 910/25989/14 скасувати, а справу надіслати на розгляд до Київского апеляційного господарського суду.