головуючого Остапенка М.І., суддів: Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року у справі за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря до Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" про стягнення збитків

у січні 2014 року, Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря, у якому просив стягнути з Міського комунального підприємства "Миколаїводоканал" 526857,37 грн. на відшкодування збитків, спричинених скидом у водний об'єкт зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням їх граничнодопустимого рівня.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.11.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Миколаїводоканал" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря 526857,37 грн. на відшкодування збитків, а до державного бюджету 10537,15 грн. судового збору.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені судами рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить оскаржувані рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Онуфрієнко М.В. та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та під час перегляду справи в апеляційному порядку, відповідач мав дозвіл на спеціальне водокористування на період до 12.12.2014 року і відповідно ст.ст. 44, 70 Водного кодексу України зобов'язаний дотримуватись встановлених лімітів та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, не допускаючи скидання стічних вод у водні об'єкти з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин.

Порушення цих вимог водного законодавства зобов'язує водокористувача відшкодувати завдані збитки у розмірах і порядку, встановлених законодавством України, що не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків (ст. 111 Водного кодексу України).

Поряд з нормами водного законодавства, охорона навколишнього природного середовища забезпечується і Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ (1264-12) , за приписами якого шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає обов'язковій компенсації в повному обсязі (ст. 69 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища").

Основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності водокористувачів, визначені Порядком розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 року № 1100 (1100-96-п) , за яким нормативи гранично допустимих скидів затверджуються органами, уповноваженими видавати дозвіл на спеціальне водокористування одночасно з видачею дозволу на спеціальне водокористування з урахуванням Переліку забруднюючих речовин, скидання яких нормується, затвердженого цією же постановою.

Порядок охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами визначається Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 року № 465 (465-99-п) , за якими державний контроль за станом охорони та раціонального використання вод, проведення заходів з охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення та вичерпання, роботи очисних та інших водоохоронних споруд, з яких здійснюється скидання зворотних вод усіх категорій, дотримання встановленого режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах відповідно до законодавства здійснюють Державна екологічна інспекція та її територіальні органи.

У разі забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного зі скидами забруднюючих речовин із зворотними водами, визначення розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів здійснюється відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 року № 389 (z0767-09) , зареєстрованого Міністерством юстиції України від 14.09.2009 року за № 767/16783.

При розрахунках розміру збитків Методика є обов'язковою для застосування державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій у разі виявлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Перевіряючи обґрунтованість та правильність нарахування збитків, заподіяних відповідачем водним ресурсам, господарським судом першої інстанції та апеляційним господарським судом при перегляді справи в апеляційному порядку встановлено, що розрахунок розміру збитків здійснено з дотриманням вимог зазначеної вище Методики, зокрема розділу VII, що у касаційній скарзі не оспорюється.

Підставою для розрахунку збитків є встановлення державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища факту порушення відповідачем вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, внаслідок скиду у водний об'єкт зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням гранично допустимих концентрацій, що підтверджується актами відбору проб у період з 19.12.2012 року по 18.04.2013 року, правильність складання яких та дотримання порядку відбору проб відповідачем під сумнів не ставиться.

Розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами з перевищенням гранично допустимого скиду здійснено на підставі висновків лабораторних досліджень показників складу та властивостей води у відібраних пробах від 24.12.2012 року № 784, від 18.02.2013 року № 92, від 25.02.2013 року № 112, від 25.03.2013 року № 171. від 19.04.2013 року № 221, від 23.04.2013 року № 227, достовірність яких доводами відповідача, викладеними ним зокрема і у касаційній скарзі не спростовується.

За таких обставин господарський суд першої інстанції і апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог, правомірно постановили про задоволення позову і підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.