головуючого Остапенка М.І., суддів: Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" про стягнення коштів

у жовтні 2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" про стягнення 4289,49 грн на відшкодування вартості поставленого на умовах договорів № СО- 17/04/01К від 17.04.2013 року та № СО-01/10/60К від 01.10.2013 року товару, обрахованої відповідно до курсу національної валюти на час здійснення платежу, 14052,79 грн - 0,2 % за кожен день користування коштами, 577,51 грн - 3% річних та 1326,42 грн пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі № 910/22120/14 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 14052,79 грн 0,2% за кожен день користування чужими грошовими коштами, 577,51 грн - 3% річних, 1 326,42 грн пені та 1439 грн на відшкодування витрат позивача зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 16.04.2015 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом матеріальних та процесуальних норм, неправомірність вищезазначеної постанови в частині стягнення 0,2% за користування чужими грошовими коштами в сумі 14052,79 грн і просить її скасувати, постановивши нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 692, ст. 694 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, зокрема у разі продажу товару в кредит, з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій відносини сторін врегульовані договорами поставки № СО-17/04/01К від 17.04.2013 року (далі договір № 1) та № СО-01/10/60К від 01.10.2013 року (далі договір № 2), а також додатковою угодою до договору № 2 від 01.10.2013 року про внесення змін до п.п. 5.2. п.5 договору.

Відповідно до п.п.1.1. договору № 1 постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, іменовану у подальшому товар у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних постачальника.

Пунктами 3, 4, договору № 1 передбачено, що ціна на товар встановлюються у гривнях, з перерахунком в іноземну валюту, яка вказується в кожній накладній або рахунку, за готівковим курсом продажу цієї валюти в комерційному банку ПАТ ВТБ банк. Сума договору складає суму всіх видаткових накладних з урахуванням коригування кількісних та вартісних показників. Товар оплачується покупцем в 3-денний термін з моменту відвантаження. У разі несвоєчасної оплати товару, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2 % за кожний день користування. Оплата відсотків здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування.

Пунктом 7 договору № 1 визначено, що сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, включаючи відшкодування збитків і сплату штрафних санкцій. У випадку порушення покупцем термінів оплати, відповідно до умов договору, він оплачує постачальнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Оплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від обов'язку по відшкодуванню збитків і виконання зобов'язань за договором.

У відповідності до п.1, п.4, п.7 договору № 2 товар поставляється на умовах товарного кредиту, оплачується покупцем з відстроченням платежу на 30 днів з часу відвантаження. У разі несвоєчасної оплати товару, поставленого на умовах продажу товару в кредит з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,2 % за кожний день прострочення. Оплата процентів здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування. Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, включаючи відшкодування збитків і сплату штрафних санкцій. У випадку порушення покупцем термінів оплати, відповідно до умов договору, він оплачує постачальнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Оплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від обов'язку по відшкодуванню збитків і виконання зобов'язань за договором.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 22.04.2013 року по 20.12.2013 року на виконання умов зазначених договорів позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 83629,68 грн в кількості, асортименті та якості, вказаних у видаткових накладних, тобто виконав свої зобов'язання за договорами, щодо поставки товару належним чином. Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару виконував з порушенням встановлених договорами строків оплати про що свідчать матеріали справи.

Порушення відповідачем грошових зобов'язань має своїм наслідком притягнення його до відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України та умовами договорів, а тому судові рішення у частині стягнення з відповідача 577,52 грн - 3% річних та 1326,52 грн пені є правомірними.

За відсутності посилань у договорі та накладних на іноземну валюту, щодо якої коригувалась би ціна товару, у позові щодо стягнення 4289,49 грн відмовлено обґрунтовано.

В той же час стягнення 14052,79 грн, що обраховані шляхом нарахування 0,2% на суму заборгованості за кожен день прострочення платежу не можна визнати правильним, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. З ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені пунктами 4.3 договорів № 1 та № 2 за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин судові рішення у цій частині не можуть залишатись без змін та підлягають скасуванню, а оскільки обставини справи не потребують додаткового дослідження, суди допустили лише неправильне застосування правових норм, судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий розгляд, а керуючись повноваженнями наданими ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України, постановити нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст 109, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року в частині стягнення 14 052,79 грн. 0,2% за кожен день користування чужими грошовими коштами скасувати і у позові в цій частині відмовити, у решті судові рішення залишити без змін.