Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 та на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2014 у справі № 910/20648/14 господарського суду міста Києва за позовом Військової прокуратури Київського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Київського квартирно-експлуатаційного управління; до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про зобов'язання вчинити дії у судовому засіданні взяли участь представники: - прокуратури Яговдік С.М. - прокурор - посвідчення № 029909 від 23.10.2014; - Міністерства оборони України Жаданов Д.О.; - Київського квартирно-експлуатаційного управління Жаданов Д.О.; - ПАТ "Київстар" Ральченко Ю.Г.; Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.04.2015 № 02-05/270 у зв'язку з перебуванням судді Картере В.І. у відпустці, змінено склад колегії суддів, до складу якої він входив та сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Євсіков О.О.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2014 у справі № 910/20648/14 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 (судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.,Суховий В.Г.), задоволений позов Військової прокуратури Київського гарнізону, поданого в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (надалі - Міноборони України) та Київського квартирно-експлуатаційного управління (надалі - ККЕУ); за рішенням зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Київстар" (надалі - ПАТ "Київстар"/відповідач/скаржник) демонтувати з нерухомого військового майна - обладнаного майданчика, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Залізне, військова частина А 1880, військове містечко № 24, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку та зобов'язано відповідача вивезти з нерухомого військового майна - обладнаного майданчика, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Залізне, військова частина А 1880, військове містечко № 24, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору з урахуванням збільшення позовних вимог, є вимоги прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Міноборони України та ККЕУ про зобов'язання ПАТ "Київстар" демонтувати з військового майданчика, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Залізне, військова частина А 1880, військове містечко № 24 обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку та про зобов'язання вивезти з нерухомого військового майданчика, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Залізне, військова частина А 1880, військове містечко № 24 обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.

Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилається на те, що відповідач, незважаючи на припинення договору з розміщення та зберігання обладнання операторі телекомунікацій на об'єктах Міноборони України № 28/0/ККЕУ від 01.08.2012 (договір припинив свою дію 31.12.2013), укладеного між відповідачем та ККЕУ, не здійснює демонтаж обладнання базової станції-ретранслятора з мобільного зв'язку та не вивозить це обладнання з території військового містечка.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 948 ЦК України встановлює, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Керуючись наведеними нормами, суди попередніх інстанцій, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, встановивши, що: 01.08.2012 між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (виконавець за договором) та ПАТ "Київстар" (замовник за договором) був укладений договір з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах, відповідно до п. 1.1 якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.08.2013) виконавець зобов'язався надати послуги з розміщення та зберігання на обладнаному майданчику військового містечка № 24, військової частини А 1880, яке закріплено за виконавцем та розташовано за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Залізне, військова частина А 1880, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку (надалі - майно), а замовник зобов'язався оплатити цю послугу; розміщене замовником на території виконавця майно зберігається (охороняється) відповідно до встановленого загального режиму зберігання (охорони) будівель та споруд військового містечка (п. 2.4 договору); 01.08.2012 сторони підписали акт приймання-передачі майна замовника (обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку), згідно з яким, за договором передано обладнання базової станції: стійка базової станції (4 шт); акумуляторні батареї (8 шт); стійка живлення (1 шт); кондиціонер (1 шт); шафа СП (1 шт); антена Kethrein 742265 (3 шт); контейнер ( 1шт); п.п. 6.1. та 6.2. договору сторони узгодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2013; згідно з п.6.4 договору зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою і набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди, якщо інше не встановлено умовами додаткової угоди (п. 6.5 договору); зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до договору є невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками сторін та погоджені з Головним квартирно-екплуатаційним управлінням Збройних Сил України (п.6.6 договору); листом № 303/25-3205 від 19.08.2013 ККЕУ повідомило відповідача, що находження ретрансляційних станцій на території військового містечка може сприяти витоку інформації по технічним каналам зв'язку, що є власністю держави, у зв'язку з чим, просило демонтувати обладнання; листом-попередженням № 303/25-3689 від 30.09.2013 ККЕУ повідомило відповідача про закінчення строку дії договору саме 31.12.2013 та про непродовження його на новий строк, а також просило демонтувати телекомунікаційне обладнання (у десятиденний термін з моменту закінчення терміну дії договору); ПАТ "Київстар" також неодноразово зверталось до ККЕУз листами № 7194/03/01 від 16.10.2013, № 8585/7/04/06/02 від 01.11.2013 про продовження роботи базових станцій та до укладення договорів оренди згідно з діючим законодавством України; доказів укладення додаткових угод про продовження дії договору від 01.08.2012 після його закінчення (31.12.2013), як того вимагає п. 6.8. договору, відповідачем не надано; п. 4.1.9. сторони узгодили, що з моменту припинення дії цього договору, замовник (відповідач) зобов'язаний демонтувати на об'єкті та вивезти майно з території військового містечка протягом двох тижнів, прийшли до правомірного висновку про задоволення позову та зобов'язання ПАТ "Київстар" демонтувати з нерухомого військового майна - обладнаного майданчика, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Залізне, військова частина А 1880, військове містечко № 24, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку та про зобов'язання відповідача вивезти з нерухомого військового майна - обладнаного майданчика, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Залізне, військова частина А 1880, військове містечко № 24, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.

Стосовно доводів касаційної скарги про сплату відповідачем за надання ККЕУ послуг після 31.12.2013 з призначенням платежу: "згідно договору від 01.08.2012", колегія суддів зазначає, що сплата відповідачем певних грошових коштів після закінчення строку дії договору, не має наслідком поновлення цього договору на новий строк за відсутності укладених сторонами, відповідно до п. 6.8. договору, письмових змін до цього договору в частині продовження строку його дії.

Доводи скаржника про безпідставність подання даного позову саме прокуратурою, оскільки даний спір має виключно господарсько-правовий характер і ніяким чином не стосується інтересів держави, належним чином спростовані судом апеляційної інстанції, адже також були викладені в апеляційній скарзі; з їх спростуванням судом апеляційної інстанції, колегія суддів цілком погоджується, та не вбачає підстав ще раз наводити приватному підприємству правомірність звернення саме прокурора із даним позовом в інтересах держави в особі, зокрема, ККЕУ, яке, як правомірно встановив суд апеляційної інстанції, є складовою частиною Збройних Сил України, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, що підтверджується витягом з Положення про Квартино-експлуатаційне управління, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України Наказом № 139 від 24.09.2013 року.

Стосовно доводів скаржника про порушення застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що полягає на його думку, в неправильному визначенні судами правової природи спірного договору, та необхідності застосування до нього положень, що регулюють правовідносини, що виникли з договорів оренди, колегія суддів зазначає, незважаючи на спростування аналогічних доводів судом апеляційної інстанції, наступне.

Так, скаржник стверджує, що про припинення договору його було повідомлено лише 14.02.2013, тобто - через півтора місяця після строку, на який його було укладено, а тому, на думку скаржника, такий договір в силу ст. 764 ЦК України є продовжений на той же строк, що й попередній договір.

Водночас, з таким погодитися не вдається можливим, оскільки, по-перше, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, договір, який був укладений між ККЕУ та ПАТ "Київстар", не є договором оренди, в розумінні норм матеріального права, якими врегульовані питання щодо укладення, продовження, поновлення договорів оренди (найму); по-друге, навіть у разі, якби спірний договір за своєю правовою природою й відносився до договорів оренди, на чому наполягає відповідач, то, відповідно, лист ККЕУ (сторона за договором, виконавець) повідомив відповідача листом від 30.09.2013, тобто, до закінчення строку на який було укладено договір, про його припинення в строк, обумовлений у договорі (31.12.2013) та про відсутність згоди на його продовження. З наведеного слідує, що після закінчення строку спірного договору - 31.12.2013, знаходження майна відповідача на території ККЕУ, є безпідставним у зв'язку з припиненням підстави, на якій воно там перебувало - закінченням зобов'язання /договору/ (ст. 598 ЦК України).

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових, законодавчо встановлених підстав для припинення правовідносин за спірним договором, а тому не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень; при цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Отже, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2014 у справі № 910/20648/14 залишити без змін.