головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Євсікова О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання на рішення від та на постанову від Господарського суду Київської області 04.11.2014 Київського апеляційного господарського суду 04.03.2015 у справі Господарського суду № 911/3918/14 Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання за участю про Прокуратури Київської області стягнення заборгованості у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Боженко І.Ф.; - відповідача Шепель Т.І.; - прокуратури Збарих С.М.

Згідно з розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Євсікова О.О. від 28.04.2015 № 02-05/264 розгляд справи № 911/3918/14 Господарського суду Київської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Євсіков О.О.

12.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання про стягнення заборгованості у розмірі 559 889, 10 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2014 у справі № 911/3918/14 (суддя Конюх О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 (колегія суддів у складі: Ільєнок Т.В. - головуючий суддя, судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), стягнуто з Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" 559 889, 10 грн. заборгованості за виконані роботи.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Перший заступник прокурора Київської області та Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 у справі № 911/3918/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" надало відзив на касаційні скарги, в якому з ними не погоджується та просить касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 у справі № 911/3918/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання визначеної позивачем заборгованості за договором № ПР-13/3 про закупівлю товарів за державні кошти від 09.07.2013.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за правовою природою договір № ПР-13/3 про закупівлю товарів за державні кошти від 09.07.2013 - це змішаний договір підряду та надання послуг, тому правовідносини сторін регулюються положеннями законодавства про підряд та про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 09.07.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір № ПР-13/3 про закупівлю товарів за державні кошти; позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі - надав послуги фотографічні спеціалізовані (послуги щодо аерофотографування-ортофотоплани), код 74.20.2 згідно з ДК 016:2010, та відповідно до технічного завдання (додаток № 1 до договору), що підтверджується актом здачі-приймання виконаних (наданих послуг) № 60 від 08.08.2013, підписаний сторонами без зауважень, та який наявний у матеріалах справи (т. 1 а. с. 23); згідно із п. 4.3 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником пред'явленого учасником рахунку на оплату послуг; оплата здійснюється протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 4.6 договору); якщо замовник не зможе здійснити оплату учаснику в термін, вказаний в п. 4.6, із-за відсутності коштів на бюджетному рахунку, замовник зобов'язується в будь-якому випадку або здійснити оплату до 20.12.2013, або повернути отриману за результатами наданих послуг продукцію, відповідно до розділу 6 цього договору, до 31.12.2013 (пункт 4.7 договору); натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 559 889, 10 грн.; крім того, відповідачем, в строк до 31.12.2013, не повернуто продукцію як це передбачено п. 4.7 договору, у зв'язку із неможливістю здійснити оплату в термін, вказаний в п. 4.6, із-за відсутності коштів на бюджетному рахунку; відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій керуючись зокрема, приписами наведених норм, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та правомірно стягнули з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 559 889, 10 грн.

Посилання Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання та Першого заступника прокурора Київської області у касаційних скаргах на те, що апеляційним господарським судом неправомірно залишено без задоволення клопотання про призначення експертизи, не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що у розумінні ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування; за змістом статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, реалізації їх процесуальних прав; в свою чергу сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи; відтак, клопотання про призначення експертизи, за змістом статті 41 ГПК України, має ґрунтуватися на доводах, які саме, необхідні для правильного вирішення спору, істотні обставини справи не можуть бути встановлені судами; при цьому, предметом спору у даній справі є стягнення позивачем заборгованості за надані відповідачу за договором від 09.07.2013 № ПР-13/3 послуги фотографічні спеціалізовані (послуги щодо аерофотографування-ортофотоплани), код 74.20.2 згідно з ДК 016:2010 відповідно до технічного завдання відповідача, факт виконання яких підтверджується актом здачі-приймання виконаних (наданих послуг) № 60 від 08.08.2013, підписаний відповідачем без будь-яких зауважень.

З огляду на викладене та з урахуванням предмету доказування у даній справі апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що дослідження та оцінка вищевказаних доказів віднесені до компетенції суду та не потребують спеціальних знань, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні такого клопотання про призначення експертизи.

Не приймаються також до уваги посилання скаржників у касаційних скаргах на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання про витребування доказів, оскільки згідно із ст. 38 ГПК України у клопотанні про витребування господарським судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ; як встановлено судом апеляційної інстанції докази, які просить витребувати відповідач не можуть спростувати виконання робіт за договором № ПР-13/3 про закупівлю товарів за державні кошти від 09.07.2013; в свою чергу, суд касаційної інстанції, відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України, не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Посилання Першого заступника прокурора Київської області у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України не визнали недійсним договір № ПР-13/3 про закупівлю товарів за державні кошти від 09.07.2013, який згідно із ст. 207 ГК України суперечить інтересам держави, не приймаються колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги, оскільки відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимога закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; згідно із п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; судами попередніх інстанцій встановлено, що договір № ПР-13/3 відповідає вимогам законодавства; в свою чергу, ані відповідачем, ані прокурором під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій не посилалися на ст. 207 ГК України; до того ж, п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, передбачено, що господарський суд має право виходити за межі позовних вимог якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору.

Доводи Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання та Першого заступника прокурора Київської області, викладені в касаційних скаргах, про те, що позивач при виконанні робіт за спірним договором використав матеріали аерофотозйомки, яка вже була проведена ним раніше в рамках Проекту Міжнародного банку реконструкції та розвитку "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру", не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не було доведено, яким чином використання таких матеріалів Проекту порушувало б умови спірного договору, права та законні інтереси відповідача, враховуючи те, що виготовлення замовлених ортофотопланів позивачем було виконано якісно, та відповідно до встановлених вимог та стандартів, які були прийняті безпосередньо відповідачем без жодних зауважень та заперечень у визначений договором строк, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 60 від 08.08.2013.