головуючого Остапенка М.І., суддів: Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телтрейд" до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення коштів

у жовтні 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телтрейд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" 312 000 грн. заборгованості по договору № 17/12-01 від 17.12.2013 року 13 719,45 грн. пені, 1 923,29 грн. 3 % річних та 4 368 грн. інфляційних втрат, а всього 332 010,74 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Телесистеми України" на користь ТОВ "Телтрейд" 312 000 грн. боргу, 13 719,45 грн. пені, 1 923,29 грн. 3 % річних, 4 368 грн. інфляційних втрат та на відшкодування судового збору в розмірі 6 640,47 грн.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 20.04.2015 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, постановивши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи про задоволення позову господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що оскільки сторони погодили вартість загального обсягу товару, який підлягав поставці на умовах договору № 17/12-01 від 17.12.2013 року, неотримання відповідачем частини обладнання має своїм наслідком визнання вже поставленого за актом приймання-передачі товару за загальною ціною договору (п. 3.1 договору) то обов`язок відповідача щодо сплати замовленого товару є безумовним, а вимоги позивача правомірними.

Проте визнати, що наявні у справі матеріали давали підстави для таких висновків не можна.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 17/12-01 від 17.12.2013 року, за умовами якого ТОВ "Телтрейд" (постачальник) зобов'язалось поставити ПАТ "Телесистеми України" (покупець) обладнання, а останній прийняти та оплатити вартість цього обладнання у строки та на умовах визначених договором (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору загальний перелік обладнання, його вартість та кількість визначається у специфікації, яка узгоджується сторонами та є його невід'ємною частиною

Відповідно до специфікації від 17.12.2013, що є додатком № 1 до договору, загальна вартість обладнання становить 412 000 грн. строк поставки обладнання - Контролеру БС Huawei BSC6680 визначався 23.12.2013 року, решта обладнання (базова станція Huawei 3606Е у кількості 4 штук) підлягало поставці на протязі 5 днів після оплати кожної одиниці обладнання.

Визначені у специфікації умови поставки кожної партії товару відповідають і п. 2.1 договору, за яким кожна наступна партія обладнання постачається постачальником протягом 5 календарних днів з часу здійснення покупцем 100 % попередньої оплати вартості узгодженої партії поставки обладнання.

Зазначений договір сторони частково виконали, поставлене обладнання Контролер БС Huawei BSC6680 вартістю 100 000 грн. відповідач оплатив у повному обсязі і спір щодо цього відсутній.

Що ж до постачання решти обладнання то попередня оплата, зокрема і у визначені п. 3.2 договору строки відповідачем не здійснювалась, поставка обладнання не відбулась.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодекс.

За приписами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тоб то, за цими нормами, у разі нездійснення відповідачем попередньої оплати товару зобов`язання позивача щодо поставки решти товару не виникало, нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати не надає йому права вимагати оплати такого товару і правових підстав для задоволення позову не було.

За таких обставин судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, а враховуючи, що обставини справи не потребують додаткового дослідження, суди допустили лише неправильне застосування правових норм судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а відповідно до повноважень, наданих ст. 111-9 ГПК України постановити нове рішення, яким за наведених вище мотивів у задоволені позову відмовити.