Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2014 у справі № 910/5560/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 230 936,42 грн. судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Сергієнко Н.О., - відповідача Калашнікова О.О.,

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.04.2015 № 02-05/270 у зв'язку з перебуванням судді Картере В.І. у відпустці, змінено склад колегії суддів, до складу якої він входив та сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Євсіков О.О.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2014 у справі № 910/5560/14 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 (судді: Чорногуз М.Г., Суховий В.Г., Агрикова), частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (надалі - відповідач/скаржник).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 вказані судові рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 01.04.2015 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 29.10.2014 у даній справі, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Підставою для скасування постанови Вищого господарського суду України стало неправильне застосування судом касаційної інстанції положень ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також неправомірний висновок суду касаційної інстанції, який погодився із судами попередніх інстанцій, про те, що позивач не є кредитором по відношенню до відповідача.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог є вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати доручення:

- два перекази №№ 8 та 9 від 11.03.2014 на рахунок ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс Україна" № 26008500044384 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" по 100 000,00 грн. з рахунку ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс - Україна" № 26006300219478 в ПАТ "Банк Форум";

- переказ №12 від 14.03.2014 коштів в розмірі 14 848 000,00 грн. з рахунку ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс - Україна" № 26006300219478 в ПАТ "Банк Форум" на рахунок ПзІІ "Імперіал Тобако Юкрейн" № 26000200501039 в ПАТ "СІТІБАНК";

- переказ від 07.04.2014 року № 250 щодо здійснення переказу на рахунок відповідача - ПАТ "Банк Форум" № 35706301219478 в ПАТ "Банк Форум" коштів в розмірі 709,51 грн. з рахунку ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс - Україна" № 26006300219478 в ПАТ "Банк Форум";

- переказ від 08.04.2014 № 253 щодо здійснення переказу на рахунок відповідача - ПАТ "Банк Форум" № 6110510000001 в ПАТ "Банк Форум" коштів в розмірі 75,00 грн. з рахунку ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс - Україна" № 26006300219478 в ПАТ "Банк Форум";

- переказ від 07.04.2014 № 252 щодо здійснення на рахунок ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс Україна" № 260004734 в ТОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" коштів в розмірі 3 812 020,35 грн. з рахунку ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс Україна" № 26006300219478 в ПАТ "Банк Форум".

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 181 176,00 грн. за несвоєчасне виконання договору банківського рахунку від 07.03.2012 № 26006300219478, укладеного між позивачем та відповідачем.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення виконання відповідачем вказаного банківського рахунку від 07.03.2012 № 26006300219478.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати наведені вище доручення, виходили з того, що навіть у разі запровадження у банку тимчасової адміністрації, останній, відповідно до положень ст.ст. 1066, 1067, 1068 ЦК України не має право обмежувати права клієнта щодо розпорядження своїми грошовими коштами, що знаходяться у нього на рахунку. Пунктом 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений перелік дій, які не можуть бути здійснені банками під час запровадження тимчасової адміністрації. До даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за порушення виконання грошових зобов'язань, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п.п. 3 п. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені).

Вищий господарський суд України не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами, 07.03.2012 між ПАТ "Банк Форум" (банк) і ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна" (клієнт) укладено договір банківського рахунка № 26006300219478 (далі - договір), за змістом пункту 1.1 якого, банк відповідно до чинного законодавства відкриває клієнту поточний рахунок/-ки для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому.

Відповідно до п. 2.5 договору операції за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком у день надходження цих документів. Операції за розрахунковими документами, які надійшли після закінчення операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

07.03.2012 сторони уклали додатковий договір на розрахункове обслуговування за допомогою автоматизованої банківської системи "IFOBS Клієнт-банк", згідно з яким банк зобов'язався належним чином забезпечувати розрахункове обслуговування поточного рахунка клієнта і надавати інформаційні послуги/повідомлення за допомогою зазначеної системи.

Пунктами 3.3.2 та 3.3.3 додаткового договору сторони узгодили, що банк зобов'язаний виконувати операції по рахунку клієнта з виконанням порядку та умов, передбачених додатковим договором, основним Договором та чинним законодавством України, і приймати до виконання електронні розрахункові документи клієнта, створені в системі "IFOBS Клієнт-банк".

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у межах договору та за допомогою автоматизованої банківської системи "IFOBS Клієнт-банк" ПАТ "Банк Форум" доручив відповідачу здійснити переказ коштів від 11.03.2014 № № 8 і 9, від 14.03.2014 № 12, від 07.04.2014 № 250, від 07.04.2014 № 252 та від 08.04.2014 № 253.

Листом від 21.03.2014 № 68/3.1 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання доручень з огляду на запровадження у ПАТ "Банк Форум" тимчасової адміністрації, під час якої задоволення зазначених вимог ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна", які є вимогами кредитора, не здійснюється.

Частиною 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Пунктом 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч. 2 вказаної норми).

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статті 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами, а відтак, неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що полягає у висновку судів про те, що позивач не є кредитором відповідача, є невірним, та призвів до прийняття неправомірного судового рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити переказ грошових коштів, за наданими позивачем платіжними дорученнями в період запровадження у банку тимчасової адміністрації.

Виходячи із того, що позивачем у даній справі є не фізична особа, а юридична, то, відповідно, приймаючи до уваги наведені норми, є невірним висновок судів про те, що застереження, передбачене у п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", розповсюджується на позивача.

Відповідно до приписів п.п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з приписами ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (положення п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 (v0011600-11) ).

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій усі обставини справи, які входять до предмета доказування у цій справі встановлені, але невірно застосовані норми матеріального права (в даному випадку: ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати прийняті у даній справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог і в цих частинах прийняти нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2014 у справі № 910/5560/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум".