Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: ПуАТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії Кп "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" розглянув касаційну скаргу Колеснікова І.В. Савченко Г.М., Шумєєв О.Є. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року у справі № 910/21778/14 господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" до пропублічного акціонерного товариства "Укртелеком" зобов'язання звільнити приміщення

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. (суддя Сташків Р.Б.) позовні вимоги задоволені повністю.

Рішення господарського суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 11-5/1032-34 від 01.07.2010 р. щодо виконання обов'язку про звільнення та повернення орендованого нерухомого майна після закінчення строку дії вказаного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду міста Кижва від 03.12.2014 р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скаржник вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що сторони в договорі оренди встановили застереження щодо неможливості автоматичної пролонгації договору законними та обґрунтованими не визнає, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Крім того, зазначає скаржник, що судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки листу КП "Агенство по залученню інвестицій Дарницького району м. Києва" № 01/07-13 від 17.07.2013 та той факт, що і після 01.01.2013 від орендодавця продовжували надходити рахунки для оплати орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат, в яких підставою для сплати зазначався договір № 11-5/1032-34 від 01.07.2010 р.

Позивач у відзиві доводи скарги заперечує, вважає, що фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору встановлено судом всебічно та повно, правові висновки суду відповідають нормам права, що регулює спірні відносини оренди, посилання скаржника помилкові, тому просить в задоволені скарги відмовити, оскаржувані рішення та постанову залишити без зміни.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.07.2010 між КП "Агенція по залученню інвестицій" Дарницького району міста Києва, як орендодавцем, та Відповідачем, як орендарем, було укладено Договір № 11-5/1032-34 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва (далі - Договір), на підставі якого Відповідачу в оренду було передано нежитлове приміщення площею 34,9 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького 17 (далі - Приміщення).

Фактична передача Приміщення в користування, та використання Відповідачем переданого в оренду Приміщення підтверджується обома сторонами.

Приміщення, яке передавалося в оренду за Договором, фактично є житловим приміщенням, яке належить до комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва (1-кімнатна квартира № 219 площею 18,1/34,9 кв.м. по вул. Ревуцького, 17).

Відповідно до п. 1.2 розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 25.01.2012 № 35 "Про закріплення майна, переданого до сфери управління районної в місті Києві державної адміністрації" закріплено за балансоутримувачем - Комунальним підприємством "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва, майно комунальної власності, зазначене у додатку 2 до розпорядження, до якого віднесена і окрема квартира № 219 по вул. Ревуцького, 17 (№ 44, додаток 2).

З 01.10.2012 на підставі рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 201/6417 (raa201023-11) "Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації" змінено найменування Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва на Комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (Позивач).

Враховуючи належність Приміщення до комунального майна, розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 11.03.2013 № 113, Приміщення (квартира № 219 по вул. Ревуцького, 17, площа 34,9 кв.м.) було включено до рахунку службових Позивача.

З аналізу тексту Договору вбачається, що в останньому зазначено про передачу в користування нежитлового приміщення площею 34,9 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького 17, проте матеріалів справи підтверджується, що фактично це приміщення є житловим приміщенням - квартирою № 219 по вул. Ревуцького, 17, площею 34,9 кв.м.

Так, рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів 1988 року, на яке посилається Відповідач, зазначено про передачу, як виняток, однокімнатної квартири № 219 по вул. Ревуцького, 17, площею 34,9 кв.м. для розміщення трансформаторної підстанції. Тобто, ще з 1988 року Приміщення обліковувалось як однокімнатна квартира, та це Відповідачем не спростовано.

Проте відомостей про переведення даної квартири в нежитловий фонд не містить ані дане розпорядження, ані інші залучені до матеріалів справи письмові докази, в той час як інші пізніші розпорядження,зокрема й ті, на які посилається Відповідач, вказують про передачу Приміщення як нежитлового.

Матеріали справи не містять жодних доказів зміни статусу Приміщення, та переведення квартири № 219 по вул. Ревуцького, 17, площею 34,9 кв.м. у встановленому законом порядку з житлового фонду в нежитловий, таким чином колегія суддів відносить опис даної квартири в вищевказаному розпорядженні та Договорі як "нежитлового" приміщення на помилки в діловодстві розпорядчих органів та Позивача, які передаючи Приміщення в оренду невірно вказали його статус (тип приміщення).

Відповідно до ст. 118 Житлового кодексу України (в редакції, яка діяла з 01.01.2013 до 12.06.2013), жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Отже розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 11.03.2013 № 113, яке не визнано недійсним у встановленому законом порядку, правомірно квартиру № 219 по вул. Ревуцького, 17, площа 34,9 кв.м.) було включено до службових квартир Позивача.

Предметом даного судового спору є зобов'язання Відповідача звільнити орендоване за Договором приміщення - квартиру № 219 по вул. Ревуцького, 17, площа 34,9 кв.м, у зв'язку з закінченням строку дії Договору оренди 01.01.2013 за умовами п. 9.1 Договору.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

А після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Тобто, законодавством передбачено автоматичну пролонгацію такого договору у випадку відсутності заяви однієї із сторін щодо припинення дії договору. При цьому, суд відзначає що законодавцем не встановлено будь-якої форми щодо заяви сторони про припинення дії договору у зв'язку із закінчення строку його дії.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, при укладенні Договору сторони не відступили від положень ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" погодити, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, та уточнили, що після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена на підставі розпорядження Дарницької РДА.

Пункт 9.3. договору оренди нежитлового приміщення № 11-5/1032-34 від 01.07.2010 р. встановлено, що після закінчення строку дії Договору його дія може бути пролонгованою на підставі розпорядження Дарницької районної державної адміністрації.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази винесення Дарницькою РДА розпорядження про продовження строку дії Договору та/або про укладення нового договору оренди Приміщення на новий строку після 01.01.2013, а тому підстави для продовження договірних правовідносин відсутні.

Отже, наведені норми та умови договору покладають на орендаря обов'язок з повернення майна орендодавцеві у разі припинення (розірвання) договору оренди.

Договір оренди нежитлового приміщення № 11-5/1032-34 від 01.07.2010 р розірвано, а відтак, виходячи з умов договору, орендар був зобов'язаний повернути орендоване майно, чого зроблено ним не було.

Доводи відповідача в силу вимог ст. ст. 33 - 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджені належними доказами (сплата заборгованості з орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат), на підставі яких можливо встановити наявність обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Доводи скаржника щодо неврахування обставин, що свідчать про пролонгацію договору оренди відхиляються, оскільки відповідних обставин, які свідчать про наявність волевиявлення орендодавця на продовження договору скаржником не доведено; твердження, що відсутність заперечень орендодавця свідчить про пролонгацію договору не ґрунтуються на умовах договору.

Доводи скарги щодо неможливості демонтажу обладнання з огляду на його специфіку виходять за предмет доказування даного спору, тому до уваги не беруться.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. у справі № 910/21778/14 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.