Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників :

від позивача Разінькова М.О. (дов. від 11.02.15 р.), Колесников Д.В. (дов. від 11.02.15 р.)

від відповідача Бабій О.В. (дов. від 11.04.14 р.), Будниченко О.В. (дов. від 11.04.14 р.)

від третьої особи на стороні позивача не з'явилися

від третіх осіб на стороні відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.15 р.

у справі № 926/496/14 (господарського суду Чернівецької області)

за позовом ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія", м. Київ

до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Старкс", смт. Воловець Закарпатської області

та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) ТОВ "Метало-тарний завод", м. Київ; 2) ПП "Еталон-Безпека", м. Київ; 3) ТОВ "СБ "Вікторія", м. Бориспіль; 4) ТОВ виробничо-комерційне товариство "Арго", с . Шилівці Чернівецької області

про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.10.14 р. у справі № 926/496/14 (суддя Марущак І.В.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.15 р. (головуючий Бонк Т.Б.,судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.) вказане рішення скасовано частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4913393, 80 грн. грошових коштів, в частині відмови у задоволенні вимог про вилучення у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та передачу на користь ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" жерстяних банок кількістю 6160 штук, загальною вартістю 12751, 20 грн. рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 29.01.15 р. скасувати, а рішення від 22.10.14 р. залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 22, п. 2 ст. 795, ст.ст. 936, 942, 943, 945, ч. 1 ст. 950, ст.ст. 951, 1166 ЦК України, ст.ст. 218, 224, 225 ГК України, ч. 4 ст. 22, ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На виконання умов договору поставки № 24/10-1 від 24.10.12р. ТОВ "Старкс" поставило ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" товар за видатковими накладними № 756 від 24.10.12 р. на суму 3173422,48 грн, № 765 від 19.11.12 р. на суму 180180 грн (а.с. 47, 50 т. 1); товар частково повернуто постачальнику за видатковими накладними (повернення) № ВП-0000003 від 31.10.12 р. на суму 6726,72 грн, № ВП-0000004 від 19.11.12 р. на суму 234780 грн, № № ВП-0000006 від 27.11.12 р. на суму 167131,35 грн (а.с. 48, 51, 53 т. 1).

24.10.12 р. ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" (Поклажодавець) та ТОВ "Старкс" (Зберігач) укладено договір зберігання № 24/10-2, згідно якого поклажодавець передав, а зберігач - прийняв за плату на відповідальне зберігання вироби із жерсті: трьохскладову зварну жерстяну банку, корпус трьохскладової жерстяної банки, кришка до трьохскладової зварної жерстяної банки, кришку СКО, що належать поклажодавцеві на праві власності (в редакції додаткової угоди № 1). Строк дії договору встановлений до 31.12.13 р., а в частині розрахунків - до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за договором (п. 9.1).

Відповідно п. 1.2, асортимент, кількість, вага, вартість, кількісно-якісні характеристики продукції, яка передається на відповідальне збереження зберігачеві та повертається від зберігача до поклажодавця, вказується у відповідних актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 1.6 погоджено, що продукція зберігається до моменту пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно п. 3.2, зберігач зобов'язаний надати продукцію поклажодавцю упродовж однієї доби з моменту отримання письмової вимоги від поклажодавця про вивіз своєї продукції.

Зберігач надає послуги з відповідального зберігання продукції на складі, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А. та використовує склад на підставі договору оренди № 1 від 27.06.12 р. (п.п. 4.1, 4.2).

Між позивачем і ТОВ "Старкс" підписані акти приймання-передачі на відповідальне зберігання продукції: № 1 від 24.10.12 р. на суму 3173422,48 грн, № 2 від 31.10.12 р. на суму 6726,72 грн, № 3 від 19.11.12 р. - на суму 234780 грн, № 4 від 19.11.12 р. на суму 180180 грн, № 5 від 27.11.12 р. на суму 167131,35 грн.

За договором оренди майна банку № 1 від 27.06.12 р. ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Орендодавець) передав ТОВ "Старкс" (Орендар) в строкове (до 15.01.13 р.) платне користування майно, розташоване за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А.

02.11.12 р. працівниками АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та охоронною фірмою ТОВ "СБ "Вікторія" було проведено опломбування пломбіратором № 22 майна за вказаною адресою (Хотинського заводу металевої упаковки), зокрема, складів готової продукції, про що складено акт (а.с. 165 т. 2).

31.10.12 р. 16.11.12 р., 19.11.12 р., 26.11.12 р. та 11.01.13 р. (а.с. 110-116 т. 1) позивач звертався до ТОВ "Старкс" з вимогами про повернення товару, листом від 16.11.12 р. останнє повідомило про неможливість повернення продукції у зв'язку з тим, що працівники товариства не допускаються до складського приміщення.

Дію договору оренди майна банку № 1 було припинено шляхом дострокового розірвання з 29.11.12 р. у відповідності до п. 12.4.6 договору, а 19.02.13 р. його сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (а.с. 44-61 т. 2).

27.03.14 р. ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" звернулося до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з позовом про вилучення виробів із жерсті: трьохскладових зварних жерстяних банок, корпусів трьохскладових зварних жерстяних банок та кришок до трьохскладових зварних жерстяних банок у зазначеному асортименті кількістю 4136023 шт. вартістю 2390937,10 грн з ПДВ, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А, з огляду на положення ст.ст. 317, 321, 387 ЦК України та про стягнення 554027,31 грн (237456 грн - вартість кришок СКО 1-82 "Алейна", строк зберігання яких сплив; 245817 грн - вартість втраченого майна (Ж/б (83,3/80,3 х 85, 0,18/0,19, R2W/F1C) та 70754,31 грн - вартість кришок до неї) на підставі ст.ст. 22, 1212, ч. 2 ст. 1213 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.04.14 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Старкс", на стороні відповідача - ТОВ "Метало-тарний завод", ПП "Еталон-Безпека". Ухвалою від 07.05.14 р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ТОВ "СБ "Вікторія", ТОВ виробничо-комерційне товариство "Арго".

Ухвалою від 20.05.14 р. у даній справі призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновком судової товарознавчої експертизи № 2013 від 26.08.14 р. (а.с. 9-17 т. 3) встановлено, що ринкова вартість на момент проведення експертизи, таких самих виробів із жерсті, придатних до використання, що є власністю позивача на підставі договору поставки № 24/10-01 від 24.10.12 р., переданих на зберігання ТОВ "Старкс", що знаходились за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А, становить 4540279 грн, а не придатних до використання - 385866 грн.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 01.10.14 р. (а.с. 40-42 т. 3) позивач на підставі ст.ст. 22, 317, 321, 400, 1166 ЦК України просив вилучити та передати йому вироби із жерсті - жерстяну банку (99/96*82 зігована 0,18/0,19 R1Gry/F1C) (С-прозора, Gry-cipa) в кількості 6160 шт. вартістю 12751,20 грн та стягнути 4913393,80 грн реальних збитків.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.10.14 р. у справі № 926/496/14 у позові відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів у підтвердження факту перебування майна, яке позивач просить вилучити, на момент подання позову чи прийняття рішення, у відповідача в складському приміщенні, розташованому за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності, 49-А; наявністю рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 р. у справі № 911/445/13-г, що набрало законної сили, яким, зокрема, вилучено у ТОВ "Старкс" вироби із жерсті в асортименті та кількості 5611953 шт., а також стягнуто з товариства на користь ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" 1108960,17 грн неустойки; а також, недоведеністю позивачем всіх елементів складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків на підставі ст. 22 ЦК України. В рішенні зазначено, що заява від 01.10.14 р. не прийнята до розгляду судом, оскільки її було подано після початку розгляду справи по суті, крім того, вказаною заявою одночасно змінено і предмет і підстави позову.

Судом апеляційної інстанції позовні вимоги розглянуті в редакції заяви від 01.10.14 р., якою, на думку суду, позивачем змінені кількісні і вартісні показники щодо вимоги про вилучення і передачу майна та збільшені вимоги про стягнення збитків. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.15 р. рішення місцевого господарського суду скасовано частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4913393, 80 грн. грошових коштів, в частині відмови у задоволенні вимог про вилучення у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та передачу на користь ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" жерстяних банок кількістю 6160 штук, загальною вартістю 12751, 20 грн. рішення залишено без змін.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. (v0018600-11) визначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Статтею 1166 ЦК України (глава 82 ЦК України (435-15) ) встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, в той час як приписи ст.ст. 1212, 1213 ЦК України (глава 83 ЦК України (435-15) ) регулюють положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

На думку колегії, апеляційний господарський суд в порушення ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 01.10.14 р., якою позивач змінив підстави позову: ст.ст. 1212, 1213 ЦК України на ст. 1166 ЦК Україїни - після початку розгляду судом справи по суті (23.04.14 р).

Згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з постанови апеляційного господарського суду, ним розглянуті інші вимоги, ніж судом першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що оскаржена постанова підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, який розглянув спір за вимогами, викладеними в позовній заяві.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.15 р. у справі № 926/496/14 скасувати повністю. Справу № 926/496/14 передати на новий розгляд Львівському апеляційному господарському суду.