Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: ПуАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" Комунального підприємства "Індустріальне" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року у справі № 910/24631/13 господарського суду міста Києва за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА про стягнення коштів

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 365 877 (триста шістдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 21 коп. основного боргу, 11 238 (одинадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 05 коп. - 3 % річних, 10 666 (десять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 92 коп. - пені, 51 792 (п'ятдесят одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн. 27 коп. - інфляційних втрат та 8791 (вісім тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 49 коп. - витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року (судді: Коршун Н.М., Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення господарського суду міста Кижва від 01.10.2014 р. залишено без зміни.

Скаржник в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні з Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 224 714,15 грн. основного боргу, 8 485,77 грн. 3% річних, 18 770,07 грн. пені, 26 459,00 грн. інфляційних втрат та 29 529,57 грн. штрафу скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з КП "Індустріальне" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості за надані послуги з постачання питної води, що в подальшому використана Відповідачем в його господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання, в розмірі 224 714,15 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій суд порушив ст. 173- 175, 193 Господарського кодексу України та ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, оскільки договір укладений між ПАТ "АК "Київводоканал" та КП "Індустріальне" регулює відносини сторін щодо постачання питної води без її розподілу на категорії, в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана Відповідачем в своїй господарській діяльності, Абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.04.2013 по 30.09.2013 послуг не повідомляв, свого представника з необхідними обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень п. 2.2.4. Договору, кількість та вартість наданих ПАТ "АК "Київводоканал" з 01.04.2013 по 30.09.2013 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими Абонентом. Відмовляючи в повному обсязі ПАТ "АК "Київводоканал" у задоволенні позовних вимог про стягнення з КП "Індустріальне" штрафу в розмірі 29 529,57 грн. Господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом порушені норми ст.ст. 611, 629 ЦК України (435-15) .

Комунальне підприємство "Індустріальне" проти доводів скарги заперечує, посилається на відсутність у позивача підстав як за умовами договору, так і за нормами закону вимагати оплати питної води, що відпущена для потреб гарячого водопостачання, вважає висновки судів правильними, тому просить оскаржувані судові рішення та постанову залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2008 року Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник), та Комунальним підприємством "Індустріальне" Солом'янської районної у м. Києві ради (абонент) було укладено договір № 08209-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) . За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (z0165-94) (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р. (z0402-02) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 (z0403-02) (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 2.1.1 Договору сторони узгодили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Згідно з 2.1.2 Договору зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.4. Договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

У відповідності до пунктів 2.1.5, 2.1.6 Договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі платежу, позачергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункт 2.2.3. Договору).

У п. 7.1. Договору сторони передбачили, що цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні письмові докази повідомлення однієї сторони іншої про припинення дії договору, судова колегія прийшла до висновку про те, що вказаний договір є пролонгованим.

Як передбачено ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з позовної заяви, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 4 012 110,81 грн. за період з 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2013 року (за кодом 8-909), проте, відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість.

Встановлено, що заборгованість відповідача за період з 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2013 року за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення для потреб населення склала 198 885,77 грн. (код абонента 9-1570), заборгованість за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення склала 6 563,60 грн. (код абонента 9-1654), заборгованість за надані послуги з приймання стоків гарячої води склала 162 534,54 грн. (код абонента 9-51570), заборгованість за послуги з постачання питної води на підігрів склала 224 714,15 грн. (код абонента 9-51570).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (z0936-08) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показників засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем до вартості наданих послуг включено вартість питної води, яка йде на підігрів.

Однак, відповідач заперечує знаходження на його балансі, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів) для підігріву води за лічильниками, по яких позивач просить суд стягнути кошти.

Натомість, як вбачається з письмових пояснень відповідача, які містяться в матеріалах справи, теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу, знаходяться у володінні та користуванні не відповідача, а перебувають у обслуговуванні та на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач не має правових підстав для виставлення рахунків за холодну воду, яка йде на підігрів за лічильниками, вказаними позивачем, оскільки ці лічильники знаходяться у теплових пунктах (бойлерах), які не належать Комунальному підприємству "Індустріальне" Солом'янської районної у м. Києві на праві власності та не перебувають у нього на балансі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду № 24/42-48/226-2012 від 16.01.2013 р., № 20/107-18/205-2012 від 24.01.2013 р., № 5011-54/11382-2012 від 06.02.2013 р., № 22/183-54/160-2012 від 07.02.2013 р., № 5011-72/11620-2012 від 14.02.2013 р., № 5011-36/11709-2012 від 28.02.2013 р.

Крім зазначеного вище, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.04.2013 р. по 31.09.2013 р. за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення для потреб населення у розмірі 198 885,77 грн. (код абонента 9-1570), заборгованості за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення у розмірі 6 563,60 грн. (код абонента 9-1654), заборгованості за надані послуги з приймання стоків гарячої води у розмірі 162 534,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не заперечується факт надання позивачем у спірний період послуг з постачання питної води та водовідведення, у заявленому позивачем та документально підтвердженому обсязі.

З письмових пояснень Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - КП ГІОЦ) (вх.№ 06-37.1/13742/14 від 19.09.14 р.) останнім зазначено, що КП ГІОЦ здійснює розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на окремі платежі по видам житлово-комунальних послуг (опалення, водопостачання, вивіз сміття тощо) та перераховує розщеплені платежі на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг. Платежі споживачів за комунальну послугу "гаряча вода" розщеплюється у відповідності до листа Управління цінової політики КМДА на три складові: "холодна вода для підігріву", що становить 11,40% платежу, "теплова енергія для приготування гарячої води", що становить 76,00% платежу споживача, - витрати балансоутримувача бойлера на утримання бойлера де здійснюється виробництво послуги "гаряча вода", що становить 8,20% платежу споживача. Складова "холодна вода для підігріву та стоки гарячої води" направляється на рахунок ПАТ "АК "Київводоканалу", складова "теплова енергія для приготування гарячої води" направляється КП ГІОЦ на рахунок підприємства, що надає до бойлера теплову енергію для приготування гарячої води в якості оплати вартості теплової енергії, а 8,20 % - на рахунок балансоутримувача бойлера для обслуговування бойлера.

Отже, кошти, що надходять в якості оплати наданих відповідачу послуг передбачають різні види призначення платежу та при надходженні коштів на розрахунковий рахунок позивача, кошти зараховуються в рахунок сплати за надані послуги відповідно до зазначеного призначення платежу.

Судом встановлено, що надані позивачем послуги за кодом 9-1570 (питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності КП "Індустріальне" для надання населенню послуг з холодного водопостачання та водовідведення) оплачені частково, вартість неоплачених послуг склала 198 885,77 грн.

За кодом 9-1653 (питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності КП "Індустріальне" для власних потреб) утворилася переплата в розмірі 2 106,70 грн.

За кодом 9-1654 (питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності КП "Індустріальне" для надання орендарям (бюджетним установам тощо) послуг з холодного водопостачання та водовідведення) вартість неоплачених послуг склала 6 563,60 грн.

За кодом 9-51570 (згідно якого обліковується приймання стоків гарячої води) вартість неоплачених послуг за надані послуги з приймання стоків гарячої води склала 162 534,54 грн.

Враховуючи встановлене, судова колегія погоджується з висновком про те, що загальна вартість неоплачених відповідачем послуг склала 365 877,21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актами зняття показань водолічильників, розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитої води і застосовані тарифи, статистично-аналітичною інформацією КП ГІОЦ про розщеплення грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ "АК "Київводоканал" за холодну воду та водовідведення холодної води, холодну воду для підігріву, водовідведення гарячої води від розщеплення сплат за житлово-комунальні послуги мешканців, що обслуговуються КП "Дирекція" Солом'янського р-ну (ВСП "Індустріальне") у період з 01 квітня 2013 року по 30.09.2013 року.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню частково у розмірі 365 877,21 грн.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 4.6. Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф в розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок.

Судова колегія погоджується з висновком про не доведеність підстав для стягнення з відповідача штрафу у розумінні п.4.6. Договору, оскільки позивачем не надано суду доказів виставлення відповідачу рахунків або вимоги щодо оплати та наявність безпідставної відмови відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлену судом заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.10.2013 р. в сумі 365 877,21 грн., позивач має право на нарахування 3 % річних з суми боргу 365 877,21 грн. за період з 01.10.2013 р. по 20.08.2014 р.

Судом апеляційної інстанції перевірено нарахування 3 % річних, підстав для визнання розрахунку невірним у суду касаційної інстанції немає.

Перерахунок інфляційних втрат суд також здійснив із заборгованості 365 877,21 грн. і підстав для визнання його невірним немає.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія не має підстав не погоджуватися з висновком суду стосовно стягнення пені та її розміру, враховуючи часткове задоволення суми основного боргу.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд відхиляє доводи скарги позивача, оскільки правильності правових висновку судів попередніх інстанцій не спростовують з викладених мотивів, не ґрунтуються на умовах договору між позивачем та відповідачем, та встановлених обставинах справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, тому законних підстав для скасування оскаржуваних постанови апеляційного господарського суду не має.