до Управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації, м. Гайворон Кіровоградської області (далі - Відповідач),

про стягнення 41 584,50 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Державна казначейська служба України, м. Київ (далі - ДКСУ);

підрозділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, м. Кіровоград (далі - підрозділ ПВР),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації, м. Кіровоград (далі - Департамент).

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - Росохи С.В.,

Відповідача - не з'яв.,

ДКСУ - не з'яв.,

підрозділу ПВР - не з'яв.,

Департаменту - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано в інтересах держави України про стягнення "на користь Державного бюджету України" збитків у сумі 41 584,50 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2014 (суддя Макаренко Т.В.): позов задоволено; з Відповідача стягнуто "на користь Державного бюджету України" зазначену суму збитків та в доход державного бюджету України 1 827 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів у складі: Лисенко О.М. - головуючий, Джихур О.В. і Виноградник О.М.): задоволено апеляційну скаргу Відповідача; в позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції від 24.02.2015, а рішення місцевого господарського суду від 02.12.2014 з даної справи залишити без змін. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального права та порушенням ним норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У розгляді справи місцевий господарський суд виходив з таких обставин та висновків.

Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 22.10.2007 у справі № 2-а-129 задоволено позовні вимоги Ковпак О.І. та зобов'язано Відповідача сплатити на користь Ковпак О.І. заборгованість з недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2004-2007 роки в сумі 10 524,50 грн. Однак Відповідачем дане судове рішення тривалий час не виконувалося, в зв'язку з чим Ковпак О.І. звернулася за захистом до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

За результатами розгляду заяви № 2004/09 (дата внесення 03.04.2009), поданої Ковпак О.І. у рамках справи ЄСПЛ "Харук та інші проти України", ЄСПЛ встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 та статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зобов'язано державу Україна сплатити Ковпак О.І. (заявник) заборгованість за рішенням національного суду, винесеного на користь заявника, та відшкодування справедливої сатисфакції у сумі 3 000 євро.

На виконання рішення ЄСПЛ з державного бюджету України на рахунок Ковпак О.І. сплачено присуджені ЄСПЛ кошти в сумі 31 060 грн., що еквівалентно 3 000 євро, та заборгованість за рішенням названого місцевого суду в сумі 10 524,50 грн., разом 41 584,50 грн., згідно з платіжними дорученнями від 10.10.2012 № 2153 та від 27.11.2012 № 2665. Відповідні кошти перераховано з державного бюджету України.

Відповідачем не подано господарському суду доказів його звернення до відповідних державних органів щодо виділення коштів для погашення заборгованості за рішенням суду.

За письмовими поясненнями Відповідача, він протягом 2004-2012 років не мав відкритих рахунків в органах ДКСУ, з яких можливо було б стягнути кошти на користь Ковпак О.І.

Сплачена державою України сума 41 584,50 грн. за рішенням ЄСПЛ є збитками державного бюджету України.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Постановою підрозділу ПВР від 03.11.2008 виконавчий лист, виданий місцевим судом 02.11.2007, було повернуто стягувачу (Ковпак О.І.) без виконання, оскільки кошторисом боржника (Відповідача) не передбачалася виплата заборгованості по недоплаченій грошовій допомозі ветеранам війни за 2004-2007 роки. Залишок відкритих асигнувань по рахунку 35213004000895 відсутній, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) виплати коштів на зазначені цілі не передбачено. Виставлена платіжна вимога повернута без виконання у зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань за КПК (4651-17) 2501150 КЕКВ 1341, згідно з відміткою Управління Державного казначейства у Гайворонському районі.

Ковпак О.І. - ветеран війни перебувала на обліку у Відповідача як інвалід війни І групи та користувалася пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , їй виплачувалася разова грошова допомога в 2004-2007 роках у сумах, передбачених Законом України про державний бюджет України, за рахунок коштів, які надійшли від Мінпраці України (головного розпорядника бюджетних призначень на ці цілі), крім суми недоплаченої допомоги, визначеної рішенням Гайворонського районного суду.

Для забезпечення виплати в Гайворонському районі одноразової грошової допомоги до 5 травня усім ветеранам війни у розмірах, передбачених законом, і за рішенням суду необхідні були додаткові значні суми коштів.

Відповідачем подано кошториси за 2005 - 2012 роки, з яких вбачається, що Відповідачем ці кошториси виконані в повному обсязі згідно з цільовим призначенням у межах наявних коштів.

Відповідно до листа Управління державного казначейства у Гайворонському районі від 22.02.2008 № 07-13/172 станом на 22.02.2008 рахунки для виплат недоплаченої щорічної допомоги за 2004-2007 роки учасникам Великої Вітчизняної війни в названому Управлінні не відкриті, фінансування на ці цілі не було.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач неодноразово повідомляв Головне управління праці та соціального захисту населення Кіровоградської облдержадміністрації про потребу в коштах для виплати щорічної разової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та ін.

У свою чергу, Департамент та Кіровоградська облдержадміністрація неодноразово письмово зверталася до Міністерства праці та соціальної політики України, Кабінету Міністрів України щодо виділення коштів на виконання судових рішень та напруженої ситуації, яка склалася внаслідок визнання рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (v010p710-08) неконституційними окремих положень низки законів України.

Згадана постанова Гайворонського районного суду Кіровоградської області не виконана не з вини Відповідача, а в зв'язку з відсутністю державних коштів, які мали бути спрямовані державою на виплату щорічної грошової допомоги в 2004-2009 роках у сумі 10 524,50 грн. Ковпак О.І. та іншим особам, які мали право на таку допомогу, у Гайворонському районі Кіровоградської області.

Позивачем не доведено наявності в діях Відповідача усього складу цивільного правопорушення, зокрема, вини Відповідача в несвоєчасному виконанні судового рішення.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України (435-15) :

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166);

- особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191).

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" орган представництва, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 (784-2006-п) є Міністерство юстиції України, зобов'язаний протягом трьох місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування.

Підставами (умовами настання) цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність: реальної шкоди; неправомірних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; причинного зв'язку між такими діями чи бездіяльністю; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б однієї з цих умов цивільно - правова відповідальність особи не настає.

Апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого суду, з'ясував відсутність вини Відповідача у заподіянні шкоди з огляду, зокрема, на відсутність у нього коштів, призначених для здійснення відповідних грошових виплат, яка виникла за незалежних від Відповідача обставин, та вжиття ним заходів, спрямованих на усунення таких обставин, при тому, що безрезультатність цих заходів також мала місце не з вини Відповідача. Відтак апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову за рахунок Управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації.

Доводи ж касаційної скарги, спрямовані на заперечення фактичних обставин, встановлених апеляційним господарським судом і пов'язаних із з'ясуванням наявності/ відсутності вини Відповідача, не можуть бути прийняті з огляду на положення частини другої статті 111-7 ГПК України, згідно з якою касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 зі справи № 912/3331/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Міністерства юстиції України - без задоволення.