головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на постанову від 24.02.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/20176/14 господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства "Трейд-М" до СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" про стягнення 59304,00 грн. за участю представників:

позивача: Чернякової О.С., дов. від 14.08.2014 б/н;

відповідача: не з'явився;

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2014 (суддя О. Ярмак), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (судді О. Баранець, С. Пашкіна, Л. Сітайло) позов задоволено, стягнуто зі СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь ПП "Трейд-М" 42000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 15204 (п'ятнадцять тисяч двісті чотири) грн. 00 коп. неустойки, 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" - відповідач у справі - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 в частині стягнення зі СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь ПП "Трейд-М" суми пені у розмірі 15204 грн. та штрафу у розмірі 2100 грн. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 604, 1053 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

16.06.2011 р. між позивачем -ПП "Трейд-М" (покупець за договором) та відповідачем - ТОВ "Агрофірма Еліта Придніпровя" (постачальник) був укладений договір на поставку продукції № 16/06, відповідно до умов якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати в обумовлений договором строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець-прийняти й оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунку і в накладній.

Згідно з п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2012, постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 р. по 16.11.2013 р. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 26.11.2013 р.

Відповідно до пп. 2.2, 2.3 договору, датою поставки вважається дата поставки товару на склад покупця; право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару на склад покупця.

Умовами п. 4.4 договору визначено, що покупець здійснює передплату за товар в сумі 42000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок постачальника, а саме: 16.06.2011 - 17000 грн., 20.06.2011 р. - 25000 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу передплату у розмірі 42000 грн., а саме: 16.06.2011 р. суму 17000 грн., 25.06.2011 р. суму 25000 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач своє зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару, у т.ч. у визначені строки, не виконав, суму передплати у строки, які визначені п. 2.1 договору, не повернув.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача суми 42000 грн. основного боргу - отриманої відповідачем передплати за поставку продукції по договору № 16/06 від 16.06.2011 року.

Доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу, в тому числі в установлені договором строки, не надано.

Суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення суми передплати у судовому порядку.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення строків поставки товару та/або недопоставки кількості товару, яка визначена даним Договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки та/або штраф в розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

Оскільки факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару у визначений строк та неповернення передплати встановлений та відповідачем не спростований, суди дійшли висновку про те, що нараховані позивачем 15204,00 грн. неустойки у розмірі 0,2% за період з 19.11.2013 р. по 18.05.2014 р., та 21000 грн. штрафу у розмірі 5%, є обґрунтованими.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку, колегія суддів враховує, що суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі (п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" (v0011600-11) ). Колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати з огляду на таке.

Судами встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки продукції № 16/06 від 16.06.2011.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судами встановлено, що на виконання п. 4.4 договору позивачем було здійснено попередню оплату за товар в сумі 42 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Пунктом 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012) сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 по 16.11.2013. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 26.11.2013.

Судами встановлено, що поставка товару не відбулася, кошти відповідач позивачеві не перерахував. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позову в цій частині.

Як вже було зазначено вище, крім суми попередньої оплати позивачем заявлено до стягнення неустойку за непоставлений товар розраховану за кожний день прострочення у період з 19.11.2013 до 18.05.2014 в сумі 15204 грн. 00 коп. та штраф в сумі 2100 грн. 00 коп.

В цій частині колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ст. 702 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно предмету договору від 16.06.2011 № 16/06 постачальник зобов'язався передати в обумовлений в цьому Договорі строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити ці товари (п. 1.1 договору).

Судами встановлено, що відповідач не здійснив поставку товару за договором від 16.06.2011 № 16/06, тому є таким що прострочив виконання свого зобов'язання.

Водночас, судами залишено поза увагою ряд умов договору від 16.06.2011 № 16/06, які мають суттєве значення для вирішення питання прострочення виконання зобов'язання.

Так, в силу вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В даному випадку, предметом договору є поставка товару. Який саме товар, в якому асортименті та за якими цінами відповідач зобов'язаний був передати позивачу за договором від 16.06.2011 № 16/06 судами не встановлено. Суди акцентували свою увагу лише на умовах договору, якими визначено строк виконання договору (п. 2.1) та встановили прострочення виконання зобов'язання відповідачем.

Між тим, приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Водночас, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4 ст. 612 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Суди залишили поза увагою умови договору за якими покупець самостійно визначає періодичність поставок, асортимент та кількість товару (п. 3.1). Сторони також погодили, що при прийомі товару покупець перевіряє його відповідність даним вказаним у транспортних та супровідних документах (включаючи цей договір та замовлення) за найменуванням, кількістю та асортиментом (п.6.1).

Таким чином, суди не з'ясували, в якій кількості та який саме товар відповідач був зобов'язаний поставити позивачу, враховуючи той факт, що договором від 16.06.2011 № 16/06 сторонами ці питання не були погоджені.

Висновок судів про те, що відповідач своїх зобов'язань за договором поставки продукції № 16/06 від 16.06.2011 не виконав, узгоджений між сторонами товар у встановлені строки не поставив не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Положеннями п. 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару та/або недопоставки кількості товару, яка визначена даним Договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки та/або штраф в розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

Перевіряючи розрахунок позивача в частині пені та штрафу суди залишили поза увагою умови Розділу 4 договору від 16.06.2011 № 16/06, якими визначено, що вказана у рахунку та накладній ціна товару включає в себе ПДВ, транспортні витрати та інші витрати (п.4.1). В матеріалах справи відсутні будь-які накладні чи рахунки, які б давали змогу визначити вартість непоставленого товару.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 15204, 00 грн. та штрафу у розмірі 2100,00 грн. допущено порушення норм процесуального права, а саме: ст. 43 ГПК України.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" про порушення судами ст. 604 ЦК України. Апеляційним судом правильно зазначено, що внесення сторонами змін до п. 2.1 договору додатковою угодою № 1 від 01.06.2012 не є новацією.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 (v0011600-11) "Про деякі питання застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " встановлено, що недодержання судом першої або апеляційної інстанції ст.ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів .

Згідно зі ст. 111-10 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 підлягають скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення неустойки у розмірі 15204,00 грн. та штрафу у розмірі 2100,00 грн., а справа направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При повторному розгляді необхідно дослідити умови договору від 16.06.2011 № 16/06. З'ясувати в якій кількості та який товар мав поставити відповідач позивачу. Чи міг він це зробити за відсутності відповідного замовлення позивача. Чи є підстави вважати, що відповідач прострочив поставку товару. Яка дійсна вартість непоставленого товару, враховуючи п. 4.3 договору. Чи є підстави застосовувати до відповідача штрафні санкції, передбачені п. 7.2 договору та в яких розмірах.

До встановлених обставин справи слід застосувати норми права, що регулюють спірні правовідносини, розглянути спір в межах заявлених предмета і підстав позову. Врахувати усе викладене вище. Винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення неустойки у розмірі 15204,00 грн. та штрафу у розмірі 2100,00 грн., в цих частинах справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 - залишити без змін.