Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", Російська Федерація,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.01.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", Російська Федерація,

про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014

у справі № 910/25222/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (далі - ТОВ "Маша і Мєдвєдь"), Російська Федерація,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Книголенд" (далі - ТОВ "Книголенд"), м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.), АДРЕСА_1,

про стягнення 91 760,00 грн. компенсації.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2014 у справі № 910/25222/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014, позовні вимоги ТОВ "Маша і Мєдвєдь" до ТОВ "Книголенд" про стягнення 91 760,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав на аудіовізуальний твір "Маша і Медведь" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Книголенд" на користь ТОВ "Маша і Мєдвєдь" 12 180,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 243,60 грн. судового збору.

18.08.2014 на виконання рішення видано наказ.

ТОВ "Маша і Мєдвєдь" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 910/25222/13, а саме просило стягнути присуджені на користь ТОВ "Маша і Мєдвєдь" кошти на банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Ліцензійне агентство "УДК", з яким ТОВ "Маша і Мєдвєдь" укладено договір від 15.09.2014 оплатного надання послуг № 03-09/2014-МиМ. Заяву мотивовано ускладненням виконання судового рішення, оскільки позивач є нерезидентом України, який не має відкритих банківських рахунків на території України, а державний виконавець не має правової підстави перерахувати кошти, присуджені на користь ТОВ "Маша і Мєдвєдь", на банківський рахунок, що відкритий в іншій країні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/25222/13 (суддя Ярмак О.М.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 (судді Остапенко О.М. - головуючий, Шипко В.В., Верховець А.А.), у задоволенні заяви ТОВ "Маша і Мєдвєдь" відмовлено з посиланням на те, що фактично заявник просить змінити суть рішення, стягнувши кошти на рахунок особи, яка не є учасником спору.

У касаційній скарзі ТОВ "Маша і Мєдвєдь" просить судові акти попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову про задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 910/25222/13. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статей 107, 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з приписами статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) (далі -Закон).

У відповідності до частини першої, пункту 3 частини другої статті 17 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Відповідно до пункту 12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (z0489-12) органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Згідно з приписами частини першої статті 45 Закону грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Положеннями частини третьої статті 45 Закону передбачено, що стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

У відповідності до частини п'ятої статті 45 Закону не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

Отже, вказана норма Закону (606-14) містить заборону та обмеження щодо виплати стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами, та передбачає можливість перерахування державним виконавцем стягнутих грошових сум лише на визначені стягувачем рахунки, які належать саме стягувачу, а не іншим особам.

З урахуванням викладеного підстави для задоволення заяви ТОВ "Маша і Мєдвєдь" про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 910/25222/13 відсутні.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Маша і Мєдвєдь", виходили з інших мотивів, проте, враховуючи, що у кінцевому підсумку така відмова є правомірною (з мотивів, які викладені у даній постанові), Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування або зміни судових актів попередніх судових інстанцій.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 зі справи № 910/25222/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" - без задоволення.