головуючого-судді суддів: Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення від 11.12.2014 господарського суду Черкаської області та на постанову від 24.02.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/1951/14 господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення 818 288,94 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивача Кость О.Г. (дов. від 18.04.2014 № 14-105); відповідача Бунякін М.М. (дов. від 12.01.2015 № 117);

У жовтні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (надалі - КПТМ "Черкаситеплокомуненерго") про стягнення 818 288,94 грн., з яких 113 299,97 грн. пені, 536 264,61 грн. інфляційних, 168 724,36 грн. 3 % річних, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 178-БО-36 купівлі-продажу природного газу від 10.07.2012 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.12.2014 у справі № 925/1551/14 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів: Тищенко О.В. - головуючий, судді - Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.), позов задоволено частково; стягнуто з КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 84 974,98 грн. пені, 536 264,61 грн. інфляційних втрат, 168 724,36 грн. 3% річних, 16 365,78 грн. судового збору; в частині стягнення 28 324,99 грн. пені у позові відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і зокрема ст. ст. 549, 611, 624 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 233 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 4, 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), просить їх скасувати в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (пені) та прийняти в цій частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнути 28 324,99 грн. пені. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду цього, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів в оскаржуваній частині.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 10.07.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" (Покупець) укладений Договір № 178-БО-36 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з пунктом 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Так, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23 939 301,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2012, 30.09.2012, 26.11.2012, 27.11.2012, 30.11.2012, 31.12.2012. Оплату за отриманий природний газ відповідачем здійснено частково на суму 18 968 809,43 грн., неоплаченою залишалась заборгованість у розмірі 4 970 491, 60 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.08.2012 у справі № 925/1019/13 було стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 4 970 491,60 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 283 739,21 грн. пені, 293 447,48 грн. 7 % штрафу, 33 632,69 грн. інфляційних втрат, 75 663,79 грн. 3 % річних.

Звертаючись з даним позовом позивач посилається на те, що рішення господарського суду Черкаської області від 20.08.2012 у справі № 925/1019/13 відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивачем на суму несплаченої заборгованості здійснено нарахування пені за період з 18.05.2013 по 13.07.2013 у розмірі 113 299,97 грн., інфляційних втрат за період з червня 2013 року по травень 2014 року у сумі 536 264,61 грн. та 3 % річних за період з 18.05.2013 по 04.07.2014 у сумі 168 724,36 грн.

З урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, обставини щодо поставки позивачем природного газу по Договору № 178-БО-36 купівлі-продажу природного газу від 10.07.2012 та неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого газу встановлені у рішенні господарського суду Черкаської області від 20.08.2012 у справі № 925/1019/13 та є преюдиційними при розгляді даної справи, з огляду чого місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що неналежне виконання зобов'язань є підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді пені, а також інфляційних та трьох відсотків річних за порушення грошового зобов'язання, тому здійснивши перевірку розрахунку позивача та керуючись приписами ст. ст. 193, 202, 218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, суд констатував відповідність розрахунку пені, інфляційних та 3% річних вимогам дійючого законодавства.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, яке розглянуто судом з урахуванням приписів ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України та встановлено наявність обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме: відповідач є бюджетною організацією, що фінансується за рахунок державного бюджету, фінансовий стан відповідача є складним, з огляду чого зменшено штрафні санкції (пеню) на 25 % та задоволено до стягнення з відповідача 84 974,98 грн. пені, 536 264,61 грн. інфляційних втрат, 168 724,36 грн. 3% річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 ГПК України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, - три відсотки річних та інфляційні нарахування, та враховуючи, що відповідач є бюджетною структурою, яка виключно фінансується за рахунок державного бюджету та є не прибутковою організацією, при цьому прострочення виконання зобов'язання сталося не з вини відповідача, а за відсутності бюджетних дотацій, тому судова колегія приходить до висновку, що суди обґрунтовано використали своє право щодо зменшення неустойки, передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.