головуючого судді: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року (за результатами перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року про визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на суму 197 973 760,11 грн.) у справі № 904/5722/14 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" до Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

від Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" - Жолнеровська Н.В., довіреність № 5-135/164 від 11.02.2015 року,

від Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" - Вабіщевич Т.В., довіреність № 73-66-66-2/589-1Д від 10.12.2014 року,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХПРОМ" - Тарнавська О.В., довіреність № 185 від 21.04.2015 року,

від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Авдієнко О.А., довіреність № 02-36/167 від 15.01.2015 року,

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року у справі № 904/5722/14 (суддя Калиниченко Л.М.) визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар", м. Кривий Ріг на загальну суму 194 212 914,46 грн., з яких: - 147 660 375,64 грн. основний борг, який віднесено до 4 черги задоволення; - 18 465 820,82 грн. пеня - до 6 черги; - 1 218,00 грн. судовий збір - до 1 черги; - вимоги забезпечені заставою у сумі 28 085 500,00 грн. позачергово. Зобов'язано розпорядника майна Талана Р.Г. включити до реєстру вимог кредиторів визнані судом вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року у справі № 904/5722/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О, суддя Науменко І.М., суддя Кощеєв І.М.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року у справі № 904/5722/14 про визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" на загальну суму 194 212 914,46 грн. - змінено, викладено в цій частині ухвалу в наступній редакції: "визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" забезпечені заставою в сумі 28 085 500,00 грн. - позачергово, в решті грошових вимог - відмовити".

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", Банк) звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року у справі № 904/5722/14 скасувати, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року у справі № 904/5722/14, якою визнано грошові вимоги ПАТ "ОТП Банк" на суму 194 212 914,46 грн. - залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 541, 543, 554 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. 4-2, 4-3, 43, 111-28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , далі - Закон про банкрутство).

Банк в касаційній скарзі зазначає, що норми чинного законодавства та положення укладеного між Банком та майновим поручителем іпотечного договору надають право вимагати Іпотекодавцем боргових зобов'язань та інших фактичних вимог, а відповідно майновий поручитель відповідає солідарно з основним боржником в повному обсязі боргових зобов'язань, а не в межах узгодженої вартості предмета іпотеки. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду України (зокрема, Постанови Верховного Суду України від 02.09.2014 року), в порушення приписів чинного законодавства України та погоджених сторонами чинного договору іпотеки дійшов помилкового висновку, що боржник у справі про банкрутство несе відповідальність перед Банком лише в межах узгодженої вартості предмета іпотеки, а саме в сумі 28 085 500,00 грн., оскільки це є лише вартість предмета іпотеки, а не межа солідарної відповідальності іпотекодавця. Крім того, оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у визнанні грошових вимог Банку у розмірі 1 218,00 грн. (судовий збір), проте мотивів такого рішення взагалі не навів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 прийнято касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" до провадження, зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ОТП Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року у справі № 904/5722/14 до надходження оригіналу справи № 904/5722/14 до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2015 року поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ОТП Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 904/5722/14. Призначено до розгляду касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" на 28.04.2015 року.

Публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар" надало відзив на касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк", просить залишити постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року у справі № 904/5722/14 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХПРОМ" надало відзив на касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк", просить залишити постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року у справі № 904/5722/14 без змін, а касаційну скаргу без задоволення

В судове засідання 28.04.2015 року з'явилися уповноважені представники кредиторів, боржника і надали пояснення у справі.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши уповноважених представників боржника і кредиторів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" (далі - ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", Боржник), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лукашука Миколу Васильовича.

13.08.2014 на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення за № 7587 про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", введення процедури розпорядження майном.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 у справі № 904/5722/14 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014 скасовано в частині призначення розпорядником майна ПАТ "Криворізький турбінний завод" арбітражного керуючого Лукашука Миколи Васильовича, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича.

Частиною першою ст. 23 Закону про банкрутство встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Абзацом другим частини 2 вказаної статті встановлено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

09.09.2014 року до господарського суду Дніпропетровської області від ПАТ "ОТП Банк" надійшла заява (вих. № 12-3-10/10253 від 04.09.2014 року) про визнання грошових вимог до боржника - ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" на суму 197 973 760,11грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2014 року у справі № 904/5722/14 прийнято заяву ПАТ "ОТП Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 197 973 760,11 грн., яку встановлено розглянути в попередньому засіданні.

Розпорядник майна арбітражний керуючий Талан Р.Г. та Боржник грошові вимоги ПАТ "ОТП Банк" на суму 197 973 760,11 грн. не визнали.

Абзацами 2, 3 ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство встановлено що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Заявою від 18.12.2014 року Банк просив визнати грошові вимоги ПАТ "ОТП Банк" до ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" на суму 194 212 914,46 грн., що складається з:

- 132 551 418,12 грн. - загальна сума заборгованості за Договором про надання кредиту № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008 року (зі змінами та доповненнями);

- 61 660 278,34 грн. - загальна сума заборгованості за Договором про надання кредиту № CR 08-437/29-1 від 13.08.2008 року (зі змінами та доповненнями);

- 1 218,00 грн. - витрати по оплаті судового збору.

Господарський суд першої інстанції в ухвалі від 18.12.2014 року, розглядаючи кредиторські вимоги ПАТ "ОТП Банк", встановив, що 13.08.2008 року між ТОВ "Юністіл" ("Позичальник" за договором) та ЗАТ "ОТП Банк" ("Банк" за договором), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ "ОТП Банк", укладений Договір про надання кредиту № CR 08-435/29-1 (зі змінами та доповненнями, далі - Договір № 435, Кредитний договір № 435).

Відповідно до п.п.1.1. Договору № 435 Банк зобов'язався надати Позичальнику (ТОВ "Юністіл") кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, який складає 12 960 000,00 доларів США.

Згідно п.1.6. Договору № 435, Позичальник (ТОВ "Юністіл") зобов'язався виконати взяті на себе боргові зобов'язання у повному обсязі в строк до 13.08.2015 включно, при цьому повернення кредиту здійснюється Позичальником (ТОВ "Юністіл") щомісячно відповідно до п.1.6.1. Кредитного договору № 435.

Загальна сума заборгованості 132 551 418,12 грн. за Договором про надання кредиту № CR 08-435/29-1 від 13.08.2008 складається з: - 104 643 268,39 грн. (еквівалент 8 352 245,96 доларів США за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, а саме, на 04.09.2014) - заборгованість по кредиту; - 14 627 417,18 грн. (еквівалент 1 167 507,36 доларів США за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, а саме, на 04.09.2014) - заборгованість по відсотках; - 12 006 089,41 грн. (еквівалент 958 282,49 доларів США за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, а саме, на 04.09.2014) - заборгованість по пені, нарахованої на тіло кредиту; - 1 274 643,14 грн. (еквівалент 101 737,39 доларів США за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, а саме, на 04.09.2014) - заборгованість по пені нарахованої на відсотки.

Таким чином, загальний розмір основного боргу за вказаним Договором складає 119 270 685,57 грн. (заборгованість по кредиту та відсоткам 104 643 268,39 грн. + 14 627 417,18 грн.); - по пені 13 280 732,55 грн. (12 006 089,41 грн. заборгованість по пені, нарахованої на тіло кредиту + 1 274 643,14 грн. заборгованість по пені, нарахованої на відсотки).

Також господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що 13.08.2008 року між ТОВ "Юністіл" ("Позичальник" за договором) та Банком укладений Договір про надання кредитної лінії № CR 08-437/29-1 зі змінами та доповненнями (далі - Договір № 437, Кредитний договір № 437).

Згідно Договору № 18 від 08.12.2011 про зміну Кредитного договору № 437 Кредитний договір викладено в новій редакції.

Згідно п.12 Договору № 18 від 08.12.2011 про зміну Кредитного договору № 437 клієнт зобов'язаний належним чином (без будь-яких порушень) виконувати боргові зобов'язання у відповідності до положень Договору.

Банк виконав взяті на себе обов'язки, надав Позичальнику (ТОВ "Юністіл") банківський кредит, який дорівнює сумі Генерального ліміту.

Пунктом 34 Договору № 21 від 28.12.2012 про зміну кредитного договору № 437 встановлено, що Генеральний ліміт дорівнює 5 000 000,00 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій(-их) валюті(-ах). Генеральний строк становить до 13.08.2015 з цільовим призначенням - поповнення обігових коштів (п.п.28.2.4., 28.3.3)

На день звернення з заявою про визнання грошових вимог, загальна заборгованість за Кредитним договором № 437 становить: - 24 109 165,37 грн. заборгованість по кредиту (в валюті видачі кредиту); - 1 780 000,00 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 437 та виписками; - 22 301 189,24 грн. заборгованість по кредиту.

Згідно п.6 Договору № 21 від 28.12.2012 про зміну Кредитного договору № 437 встановлено, що Банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку на умовах договору виключно в безготівковій формі. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода.

Відповідно до п.п.28.2.14, 28.3.11 передбачено нарахування процентів.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 11.08.2014 загальна заборгованість за відсотками за кредитним договором № 437 складає: - 8 522 869,72 грн. (в валюті видачі кредиту); - 123 074,11 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 437 та розрахунком заборгованості по відсотках - 1 541 965,74 грн.

Відповідно до п.15 Договору № 18 від 08.12.2011 про зміну Кредитного договору № 437, за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов'язань в обумовлені договором строки, клієнт зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов'язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до договору (правові підстави нарахування пені передбачені ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України).

Господарським судом встановлено, що за несвоєчасне повернення кредиту: - за період з 06.03.13 р. по 11.08.14 р. нарахована пеня в розмірі 2 265 051,83 грн. на тіло кредиту; - за період з 29.04.13 р. по 11.08.14 р. нарахована пеня в розмірі 155 818,59 доларів США - 1 952 213,41 грн. (заборгованість по пені, нарахованої на тіло кредиту. За несвоєчасне повернення відсотків: - за період з 21.12.12р. по 11.08.14р. нарахована пеня в розмірі 783 134,23 грн., яка нарахована на відсотки; - за період з 21.02.13 р. по 11.08.14 р. нарахована пеня в розмірі 14 741,19 доларів США - 184 688,80 грн. (заборгованість по пені, нарахованої на відсотки), за курсом НБУ.

Загальна сума заборгованості по пені складає 5 185 088,27 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 437.

Загальний розмір основного боргу за вказаним Договором складає 56 475 190,07 грн. (24 109 165,37 грн. заборгованість по кредиту + 22 301 189,24 грн. заборгованість по кредиту + 8 522 869,72 грн. заборгованість по відсоткам + 1 541 965,74 грн. заборгованість по відсотках).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами № 435 та № 437 між Банком ("Іпотекодержатель" за договором) та ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" ("Іпотекодавець" за договором) 17.09.2008 року був укладений Іпотечний договір (майнова порука) № РL 08-619/29-1 зі змінами та доповненнями (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кірієнко І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 5638 (заборони відчуження зареєстровані за № 5639/280, № 5640/281, № 5641).

У відповідності до п. 1.1. Договору іпотеки для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання Боржником (ТОВ "Юністіл") своїх зобов'язань за Кредитними договорами № 435 та № 437 ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" було передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі, а саме: - окремо розташована будівля корпусу № 6 з АПК літ. А-1 заг. пл. 10 078,7 кв. м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127/6; - окремо розташована одноповерхова будівля корпусу № 4 заг. пл. 12 865,2 кв. м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127/4, та згідно Договору № 3 від 13.07.2011 про зміну Договору іпотеки: - будівля цеху із виробництва оцинкованої листової сталі з АПК після реконструкції будівлі цеху металоконструкцій літ. "В" заг. пл. 8 847,9 кв. м., склад прекурсорів літ. "Б" пл. основи 148,2 кв. м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127/10.

13.07.2011 року до Договору іпотеки було внесено зміни, що викладено в Договорі № 3 від 13.07.2011 року, а саме, після реконструкції будівлі цеху металоконструкцій заг. площею 8 847,9 кв. м. по вул. Окружна, буд. 127/10, м. Кривий Ріг.

Відповідно до п.2.2. Договору іпотеки, сторони погодились, що розмір боргових зобов'язань, забезпечених цією іпотекою, дорівнює сумі фактично наданого кредиту, нарахованих процентів, та/або комісій, та/або у зв'язку з виконанням зобов'язань боржника за Акредитивом, та/або пені, та/або штрафів, та/або сумі компенсацій (відшкодування), та/або витрат (збитків), здійснених (понесених) Іпотекодержателем відповідно до положень цього Договору, та/або Договорів про надання банківських послуг та/або чинного законодавства України.

Ухвала суду першої інстанції від 18.12.2014 року за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами Банку до Боржника мотивована тим, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно.

Іпотекодержатель, як кредитор, має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг. Право Банку на звернення з грошовими вимогами, а відповідно, - і грошовий обов'язок майнового поручителя - боржника перед Банком, передбачені також умови кредитного договору та договору іпотеки, укладених між Банком, основним боржником і майновим поручителем, на підставі яких Банк і заявив свої кредиторські вимоги у цій справі.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 11 Закону України "Про іпотеку", суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ПАТ "ОТП Банк" є грошовими, такими, що забезпечені заставою майна боржника, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів в повному розмірі заявлених вимог.

Не погодившись із винесеною судом першої інстанції ухвалою, ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" та ПАТ "Укрсоцбанк" звернулись із апеляційними скаргами до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання грошових вимог ПАТ "ОТП Банк" в повному обсязі, оскільки, згідно п. п. 3.4.1., 3.4.4. Договору іпотеки кредитор має право одержати виконання боргових зобов'язань та задоволення інших фактичних вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання та/або неналежного виконання Позичальником (ТОВ "Юністіл") боргових зобов'язань та/або в інших заставних випадках, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до 1.1 Договору іпотеки, для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань, в тому числі перерахованих у етапі 2 цього Договору, Іпотекодавець надає у іпотеку предмет іпотеки. У разі невиконання та/або неналежного виконання Боржником боргових зобов'язань за договорами про надання банківських послуг та/або в інших Заставних випадках в силу цього Договору Іпотекодержатель мас переважне право перед іншими кредиторами Іпотекодавця одержати виконання боргових зобов'язань та задоволення фактичних вимог за рахунок Предмета іпотеки.

Відповідно до п. 1.2. даного Договору предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить Публічному акціонерному товариству "Криворізький завод "Констар".

Відповідно до п. 1.5.1. договору № 1 про зміну іпотечного договору № PL 08-619/29-1 від 28.09.2010, на момент укладення цього договору заставна вартість предмета іпотеки відповідно п.1.2. договору визначена та узгоджена між іпотекодержателем та іпотекодавцем згідно даних звіту про незалежну оцінку майна (акта оцінки майна) та становить 28 085 500,00 грн.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Системний аналіз статей 553, 554 ЦК України свідчить про те, що порука - це забезпечувальне зобов'язання, яке виникає внаслідок невиконання боржником основного зобов'язання і у цьому випадку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати виконання цього грошового зобов'язання одночасно як від боржника, так і від поручителя. Разом з тим, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч.1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

Враховуючи вимоги даних норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, а іпотекодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, і у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя, останній відповідає перед іпотекодержателем в межах взятих на себе зобов'язань.

Отже, ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", як майновий поручитель, несе відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання ТОВ "Юпістіл" зобов'язань перед ПАТ "ОТП Банк" в межах узгодженої вартості предмета іпотеки, а саме в сумі 28 085 500,00 грн.

Заставодержатель може задовольнити свої вимоги за рахунок майнового поручителя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) (ст. 590 ЦК України), а у разі порушення щодо майнового поручителя справи про банкрутство - шляхом заявлення до такого боржника грошових вимог у встановленому порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги ПАТ "ОТП Банк" є грошовими, такими, що забезпечені заставою майна боржника - ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" на суму 28 085 500,00 грн., і саме в цьому розмірі і підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів позачергово.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, здійснивши у касаційному порядку перегляд судових рішень попередніх судових інстанцій вважає, що оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року справі № 904/5722/14 про банкрутство ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, не суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним у відповідних постановах, а відтак правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні, з огляду на наступне.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Виходячи з вимог ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Як вже зазначалося, між Банком ("Іпотекодержатель" за договором) та ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" ("Іпотекодавець" за договором) 17.09.2008 року був укладений Іпотечний договір (майнова порука) № РL 08-619/29-1 зі змінами та доповненнями, відповідно до умов якого для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання Боржником (ТОВ "Юністіл") своїх зобов'язань за Кредитними договорами № 435 та № 437 ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" було передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі, а саме: - окремо розташована будівля корпусу № 6 з АПК літ. А-1 заг. пл. 10 078,7 кв. м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127/6; - окремо розташована одноповерхова будівля корпусу № 4 заг. пл. 12 865,2 кв. м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127/4, та згідно Договору № 3 від 13.07.2011 про зміну Договору іпотеки: - будівля цеху із виробництва оцинкованої листової сталі з АПК після реконструкції будівлі цеху металоконструкцій літ. "В" заг. пл. 8 847,9 кв. м., склад прекурсорів літ. "Б" пл. основи 148,2 кв. м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127/10. 13.07.2011 року до Договору іпотеки було внесено зміни, що викладено в Договорі № 3 від 13.07.2011 року, а саме, після реконструкції будівлі цеху металоконструкцій заг. площею 8 847,9 кв. м. по вул. Окружна, буд. 127/10, м. Кривий Ріг.

Правовідносини між ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" та ПАТ "ОТП Банк", реалізуються в провадженні у справі про банкрутство, врегульовані нормами цивільного законодавства, а саме ЦК України (435-15) , Законами України "Про заставу" (2654-12) , "Про іпотеку" (898-15) .

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст. 552 ЦК України (435-15) ).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст. 583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" :

- іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

- майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 553 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу" (2654-12) , Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України (435-15) та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. (Висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 року у справі № 5023/6981/11).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "ОТП Банк" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника - ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" як до майнового поручителя.

ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", в даному випадку, не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.

Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Однак, згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.5.1. договору № 1 від 28.09.2010 про зміну іпотечного договору № PL 08-619/29-1, на момент укладення цього договору заставна вартість предмета іпотеки відповідно п.1.2. договору визначена та узгоджена між іпотекодержателем та іпотекодавцем згідно даних звіту про незалежну оцінку майна (акта оцінки майна) та становить 28 085 500,00 грн.

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", як майновий поручитель, несе відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання боржником за основним зобов'язанням (ТОВ "Юпістіл") зобов'язань перед ПАТ "ОТП Банк" лише в межах узгодженої в забезпечувальному договорі вартості предмета іпотеки, а саме в сумі 28 085 500,00 грн.

Тому, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові правомірно визнав лише ті вимоги ПАТ "ОТП Банк", що забезпечені заставою майна боржника - ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" на суму 28 085 500,00 грн. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів.

Щодо тверджень заявника касаційної скарги - ПАТ "ОТП Банк", що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану постанову без урахування висновків Верховного суду України, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 111-28 ГПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 12.02.2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) ), рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ч.3 ст. 82 ГПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 12.02.2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) ), обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 с.1 ст.111-16 цього Кодексу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що розбіжності в судовій практиці з розгляду справ про банкрутство, які існували на предмет правової природи вимог кредитора-заставодержателя до майнового поручителя (боржника), було усунено після прийняття Верховним Судом України Постанови № 14/030 від 03.06.2014 року у справі № 25/5005/6641/2012, Постанови від 26.08.2014 року справі № 5024/948/2012. Згідно зазначених постанов, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство (в новій редакції), відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).

Апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувану постанову, виходив з того, що майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, а іпотекодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, в разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед іпотекодержателем в межах взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, висновки, до яких прийшов апеляційний господарський суд, не суперечать висновкам Верховного Суду України.

Вказані вище Постанови Верховного Суду України не містять висновку про те, що майновий поручитель повинен нести відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання у розмірі більшому, ніж вартість предмета іпотеки.

Так, в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 5005/6641/2012 зазначено, що частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

До такого ж висновку прийшов в оскаржуваній постанові і апеляційний господарський суд, зазначивши, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодавцем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Правова позиція суду апеляційної інстанції, не суперечить правовій позиції Верховного суду України, оскільки, Верховний суд України не говорить про субсидіарну відповідальність майнового поручителя перед кредитором, тобто понад межі, встановлені ч. 1 ст. 11 Закону України "Про заставу", ч.1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку".

Отже, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно, з особливістю того, що відповідальність майнового поручителя обмежується вартістю предмета застави.

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

При іншому тлумаченні (відповідальність майнового поручителя, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, перед іпотекодавцем у розмірі понад вартості предмета іпотеки) не досягається мета Закону про банкрутство (2343-12) - відновлення платоспроможності боржника, оскільки штучно збільшується розмір його кредиторської заборгованості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України при врахуванні правової позиції Верховного суду України зважає на те. що дана справа розглядається згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , якою статус забезпечених кредиторів змінено.

Згідно статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011 року № 11 (v0011600-11) , скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів.

Посилання Банку на відмову у визнанні його грошових вимог у розмірі 1218,00 грн. (судовий збір), як порушення норм процесуального права, не може бути самостійної підставою для скасування вірної та обґрунтованої постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року. Вказаний недолік може бути виправлений в порядку ст. 88 ГПК України.