Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Куровського С.В., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.) на постанову та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року господарського суду Миколаївської області від 25.12.2014 року у справі господарського суду № 915/116/14 Миколаївської області за заявою ТОВ "АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.) до ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА" про визнання банкрутом ліквідатор Дубровний М.О. в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.): Чорний М.С. (довіреність від 27.04.2013 року), ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА": не з'явилися.

ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.02.2014 року прийнято до розгляду заяву ТОВ "АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.) (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА" (далі - боржника) відповідно до положень статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.02.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА", визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 51 155 200 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів - до 13.06.2014 року, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Самофалова В.В. (том 1, а.с. 71-73).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.05.2014 року, залишеною без змін за результатами її перегляду в апеляційному та касаційному порядку, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 126 460 014, 90 грн., розпорядника майна зобов'язано провести збори кредиторів та комітету кредиторів до 02.06.2014 року (том 1, а.с. 273-278, том 4, а.с. 54-62).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2014 року продовжено процедуру розпорядження майном боржника до 13.08.2014 року (том 1, а.с. 285).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.07.2014 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відсторонено арбітражного керуючого Самофалова В.В. від виконання повноважень розпорядника майна боржника (том 3, а.с. 139-142, том 4, а.с. 70 - 75, 261 - 265).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.07.2014 року розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дубровного М.О. (том 3, а.с. 146).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 25.12.2014 року (суддя Ткаченко О.В.) боржника визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дубровного М.О.; зобов'язано ліквідатора до закінчення строку ліквідаційної процедури надати суду звіт та ліквідаційний баланс з документами, передбаченими статтею 46 Закону про банкрутство; постановлено з моменту прийняття цієї постанови припинити підприємницьку діяльність боржника, вважати таким, що настав, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), припинити нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів, інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, інші обмеження щодо розпорядження його майном; постановлено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; постановлено здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури боржника на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (том 5, а.с. 45 - 48).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати постанову від 25.12.2014 року про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мотивуючи неповнотою з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, зокрема, повноти вжитих розпорядником майна Дубровним М.О. заходів щодо аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, з'ясування суми залишку грошових коштів підприємства-боржника на його рахунках в банківських установах, а також щодо скликання зборів кредиторів та організації їх проведення з метою формування комітету кредиторів боржника.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Воронюка О.Л., суддів: Лашина В.В., Мирошниченко М.А.) апеляційну скаргу ініціюючого кредитора залишено без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 25.12.2014 року у справі - без змін (том 5, а.с. 144 - 151).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 03.03.2015 року та постанову суду першої інстанції від 25.12.2014 року у даній справі, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій статей 22, 26, 27 Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ), статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), що полягало у передчасності висновків судів про визнання боржника банкрутом без дослідження результатів проведеного розпорядником майна Дубровним М.О. аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника на предмет вжиття ним заходів щодо перевірки наявності в діях службових осіб боржника ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства та за відсутності у даній справі сформованого комітету кредиторів боржника, до компетенції якого положеннями частини 8 статті 26 Закону про банкрутство віднесено прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 03.03.2015 року та постанову суду першої інстанції від 25.12.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ініціюючого кредитора Чорного М.С., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону про банкрутство, щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Частиною 2 статті 22 Закону про банкрутство передбачено, що процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 27 Закону про банкрутство, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди. У разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею.

Завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА" порушено ухвалою господарського суду від 18.02.2014 року за заявою ініціюючого кредитора за загальною процедурою згідно Закону про банкрутство (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів - до 13.06.2014 року, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Самофалова В.В. (том 1, а.с. 71-73).

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою господарського суду від 28.05.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 126 460 014, 90 грн. (том 1, а.с. 273-278); ухвалою господарського від 05.06.2014 року продовжено процедуру розпорядження майном боржника до 13.08.2014 року (том 1, а.с. 285); ухвалою господарського суду від 30.07.2014 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відсторонено арбітражного керуючого Самофалова В.В. від виконання повноважень розпорядника майна боржника (том 3, а.с. 139-142, том 4, а.с. 70-75, 261-265); ухвалою господарського суду від 31.07.2014 року розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дубровного М.О. (том 3, а.с. 146).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.12.2014 року до господарського суду від кредиторів боржника - адвоката Тимошина Володимира Володимировича та ТОВ "Александрія Груп" надійшли клопотання про перехід до процедури банкрутства боржника в порядку частини 4 статті 27 Закону про банкрутство, обґрунтовані тим, що ініціюючий кредитор, який володіє понад 40% голосів конкурсних кредиторів, тричі не з'являвся на збори кредиторів ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА", які скликалися розпорядником майна Дубровним М.О. з метою формування комітету кредиторів боржника, незважаючи на належне повідомлення його представника в Україні, внаслідок чого в розумінні частини 2 статті 26 цього Закону збори не могли проводитися за відсутності кворуму, оскільки у зборах взяли участь інші кредитори боржника, які в сукупності мають менш як дві третини голосів; зазначене зумовило затягування процедури банкрутства боржника та унеможливило прийняття комітетом кредиторів будь-яких рішень у процедурі розпорядження майном (вх. № 23892/14 та вх. № 23901/14) (том 5, а.с. 6, 8).

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини надходження 24.12.2014 року від розпорядника майном Дубровного М.О. пропозиції щодо визнання боржника банкрутом з огляду на завершення передбачених законом строків процедури розпорядження майном, недостатність у боржника активів, які можна було б спрямувати на погашення кредиторської заборгованості, відсутність пропозицій від засновників та інвесторів щодо санації боржника, неможливість сформувати комітет кредиторів у зв'язку з неодноразовим нез'явленням представника ініціюючого кредитора на збори кредиторів (вх. № 23993/14) (том 5, а.с. 11 - 31).

Також, суди встановили, що 12.08.2014 року розпорядником майна Дубровним М.О. подано до господарського суду звіт про роботу розпорядника майна ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА" станом на 11.08.2014 року, з якого вбачається, що за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника не виявлено ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, ТОВ "СОНАДЕ-УКРАЇНА" неспроможне погасити існуючу кредиторську заборгованість в повному обсязі, у зв'язку з недостатністю у нього активів, пропозиції від засновників та інвесторів щодо санації боржника відсутні (том 3, а.с. 182-221).

Відтак, з огляду на завершення строків процедури розпорядження майном, введеної 18.02.2014 року (з урахуванням обставин продовження її строку на два місяці ухвалою від 05.06.2014 року), відсутність рішення комітету кредиторів про можливість введення інших судових процедур (санації, мирової угоди), встановлення недостатності у боржника активів, за рахунок яких можна було б задовольнити включені до реєстру вимоги кредиторів на загальну суму 126 460 014, 90 грн., що підтверджується інвентаризаційним описом № 1 товарно-матеріальних цінностей від 04.08.2014 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство з 25.12.2014 року.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з такими висновками суду першої інстанції та залишив без змін постанову про визнання боржника банкрутом від 25.12.2014 року, зазначивши про необґрунтованість доводів ініціюючого кредитора про недослідження ліквідатором фінансового становища боржника, нез'ясування наявності у боржника грошових коштів на рахунках в банківських установах та нездійснення ним перевірки ознак фіктивного банкрутства боржника та доведення його до банкрутства, що може бути здійснено правоохоронними органами і в ліквідаційній процедурі боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури і не вбачає правових підстав для скасування постанови апеляційного суду від 03.03.2015 року та постанови суду першої інстанції від 25.12.2014 року в даній справі.

Доводи скаржника про передчасність висновків судів про перехід до ліквідаційної процедури боржника з посиланням на те, що аналіз господарської діяльності боржника в частині реалізації його основних активів ліквідатором належним чином не проведений, не вжито належних заходів на предмет встановлення наявності в діях службових осіб боржника ознак умисного доведення боржника до банкрутства та його фіктивного банкрутства, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням статті 22 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, про загальний термін процедури розпорядження майном, не спростовують обґрунтованості висновків судів про недостатність майна боржника для задоволення вимог конкурсних кредиторів, не спростовують наявності правових механізмів у ліквідаційній процедурі боржника, які дозволяють ліквідатору боржника визнати недійсними угоди, укладені боржником до моменту порушення провадження у справі про банкрутство (статті 10, 20 цього Закону) та повернутися з ліквідаційної процедури до процедури санації боржника за наявності інвестора або волевиявлення засновників боржника (статті 37, 39 цього Закону).