розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року у справі № 910/19243/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

У вересні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків в сумі 4 455,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, в результаті якої було пошкоджено автомобіль особи, що застрахувала свої майнові інтереси у позивача за договором добровільного страхування, повинен відшкодувати здійснені витрати страховика на виплату страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року (суддя Пінчук В.І.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року (судді Агрикова О.В., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на 23.04.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 21.01.2014 року у м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля "Toyota" (д.н. АА 6592 ОЕ), під керуванням водія Кирилова Андрія Олександровича та автомобіля "Hyundai" під керуванням водія Марчевського Іллі Володимировича.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю "Toyota" (д.н. АА 6592 ОЕ), який був застрахований у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 12.12.2013 року № ТП326998Га/13к.

Дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом).

Позивач у позовній заяві посилається на те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля "Hyundai" Марчевського Іллі Володимировича.

Відповідно до рахунку-фактури від 27.01.2014 року № 2014000327 вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля "Toyota" (д.н. АА 6592 ОЕ) становить 4 965,96 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 12.12.2013 року № ТП326998Га/13к на підставі заяви страхувальника, рахунку-фактури від 27.01.2014 року № 2014000327, розрахунку суми страхового відшкодування, а також на підставі страхового акту від 28.01.2014 року № 1.002.14.00310/VESKO2693 ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 4965,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.01.2014 року № 86430.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Hyundai" Марчевського Іллі Володимировича за шкоду, завдану майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля "Hyundai", за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.01.2014 року № АС/9334277 застрахована у приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім".

Позивач, виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування, отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме до відповідача у сумі 4455,96 грн.

Предметом даного судового розгляду є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.

Судами попередніх інстанцій висновок про відмову в позові обгрунтовано недоведеністю настання страхового випадку у розумінні ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з неналежним заповненням повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), що унеможливлює встановлення винної особи.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Разом з цим, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (1961-15) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 інструкцію щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції, у Повідомленні зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди Повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність можливості встановлення винної у вчиненні ДТП особи у зв'язку з наявністю таких дефектів заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду:

- у пунктах 1, 2 не вказано точний час настання ДТП та місця ДТП;

- у пункті 5 не зазначено відомості про свідків ДТП та не зроблено запис, що свідки ДТП не встановлені або відсутні;

- у пункті 13 не відображено розташування транспортних засобів А і В на момент настання ДТП, стрілками напрям їх руху, не відображено дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг, не відображено позначення автомобілів, не використано зображення роздільних смуг, перехрестків та вулиць;

- у пункті 11 некоректно зазначено видимі пошкодження кожного транспортного засобу, зокрема вказано кузов, а не конкретні його складові;

- у пункті 10 стрілкою некоректно вказані напрями і місце початкового удару (первинного контакту);

- в пункті 4 не вказано вірне твердження щодо шкоди заподіяної майну та об'єктам, крім шкоди заподіяної транспортним засобам ДТП.

Проте, відхиливши зазначений Європротокол як неналежне підтвердження настання дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з його невідповідністю Інструкції, суди не навели правових підстав і обгрунтування неможливості встановлення за змістом цього Європротоколу обставин скоєння ДТП та особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

В той же час, пунктам Європротоколу, які заповнені учасниками дорожньо-транспортної пригоди та містять інформацію про вказану подію суди обох інстанцій жодної оцінки не дали та на її підставі висновків щодо наявності чи відсутності страхового випадку не навели.

Крім того, з урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.

Однак, суди не звернули увагу на те, що страховик за договором добровільного страхування прийняв спірний Європротокол як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувшись з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи. Наведеним обставинам судами також не було надано оцінку.

До того ж, відповідно до пункту 1.8. ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

За матеріалами справи цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Hyundai" Марчевського Іллі Володимировича за шкоду, завдану майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля "Hyundai" (д.н. АА5506 НН), застрахована у ПАТ "Київський страховий дім" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.01.2014 року № АС/9334277. Втім, у судових рішеннях попередніх інстанцій зазначено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Hyundai" (д.н.АА5506 НМ) застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування № АС/2381724, тоді як зі змісту витягу з електронної бази МТСБУ, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що за цим полісом страхувальником є Фомічов Сергій Миколайович (а.с. 29). Крім того, суди не звернули уваги на наявність розбіжностей у державних реєстраційних номерних знаках, зазначених у полісі обов'язкового страхування № АС/9334277 власника транспортного засобу "Hyundai" та у витягу з електронної бази МТСБУ щодо власника транспортного засобу "Audi A6", застрахованого за полісом обов'язкового страхування № АС/2381724, та не встановили дійсних фактичних обставин.

Таким чином, суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддями за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим прийшли до передчасних висновків у справі.