У жовтні 2013 року прокурор Шевченківського району міста Запоріжжя, виступаючи в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, просив визнати недійсним та скасувати розпорядження першого заступника голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 01.12.2005 року № 880 "Про надання земельної ділянки під водним об'єктом в оренду ОСОБА_4"; визнати недійсним договір оренди земель водного фонду від 08.12.2005 року № 3500, укладений між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 про передачу в строкове платне користування приватному підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 8,6767 га, у тому числі земель під водним об'єктом - 1,4393 га, прибережної захисної смуги - 7,1774 га (кадастровий НОМЕР_2), зареєстрований у Запорізькій регіональній філії "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2005 року за № 040526000001 з змінами відповідно до додаткового договору від 27.08.2008 року, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії "Центр ДЗК" за № 040526000001; зобов'язати відповідача повернути спірну земельну ділянку вартістю 6 140 500,59 грн., розташовану на території Шевченківського району м. Запоріжжя власнику в особі Запорізької міської ради (т. 1, а.с. 3-12).

Позовні вимоги мотивовано тим, що Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області не мала відповідних повноважень приймати оскаржене розпорядження та, відповідно, укладати оспорюваний договір.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.06.2014 року (головуючий Мірошниченко М.В., судді Боєва О.С., Науменко А.О.) у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 118-124).

Судовий акт мотивовано тим, що спірним розпорядженням та оспорюваним договором права та охоронювані законом інтереси позивача не порушено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року (головуючий Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2014 року скасовано. Прийнято нове про задоволення позову (т. 3, а.с. 223-231).

Оскаржений судовий акт мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 та Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, просили відновити строк на касаційне оскарження, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року скасувати, рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2014 року залишити в силі (т. 4, а.с. 88-95, 129-135).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.20105 року відновлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та Вільнянській районній державній адміністрації Запорізької області пропущений процесуальний строк на звернення з касаційними скаргами, касаційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.04.2015 року (т. 4, а.с. 86-87).

У судове засідання 23.04.2015 року представники позивача - Запорізької міської ради, відповідача - Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Запорізької міської ради, відповідача - Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (v5_35800-00) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням першого заступника Вільнянської районної державної адміністрації від 21.09.2005 року № 647 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки під водним об'єктом фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району.

Розпорядженням першого заступника голови Вільнянської районної державної адміністрації № 880 від 01.12.2005 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 8,6767 га, з них під водою 1,4393 га та прибережною захисною смугою 7,1774 га; надано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку під водним об'єктом загальною площею 8,6767 га, з них під водою 1,4393 га та прибережною захисною смугою 7,1774 га, яка розташована біля села Тепличне на території Вільнянського району для риборозведення, строком на 15 років з орендною платою у розмірі 230 грн. в рік за 1 га під водою та 50 грн. за 1 га в рік за прибережну захисну смугу; зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 у місячний термін після прийняття даного розпорядження укласти договір оренди, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації згідно чинного законодавства (т. 1, а.с. 17).

На виконання вказаного розпорядження 08.12.2005 року між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладений договір оренди земель водного об'єкту, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий НОМЕР_2) загальною площею 8,6767 га, у т.ч. земель під водним об'єктом - 1,4393 га, прибережної захисної смуги - 7,1774 га під водним об'єктом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області біля с. Тепличне Вільнянського району Запорізької області (т. 1, а.с. 18-21).

Згідно п. 7 договору його укладено на 15 років.

Відповідно до п. 13 договору земельна ділянка передається в оренду для риборозведення.

Пунктом 14 договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначений договір посвідчено нотаріально 08.12.2005 року за № 3500 та зареєстровано у Запорізькій регіональній філії "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2005 року за № 040526000001.

За актом прийому-передачі від 08.12.2005 року орендодавець передав, а орендар прийняв спірну земельну ділянку в орендну (т. 1, а.с. 29).

Додатковим договором від 27.08.2008 року сторонами внесено зміни до договору оренди від 08.12.2005 року, зокрема, змінено строк оренди на 49 років (т. 1, а.с. 33-34).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 Господарського процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Аналогічні висновки наведені у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (v018p710-04) (справа про охоронюваний законом інтерес).

Місцевим господарським судом встановлено відсутність порушення охоронюваного законом інтересу Запорізької міської ради прийнятим розпорядження та укладеним договором з огляду на недоведення прокурором і позивачем знаходження спірної земельної ділянки на території м. Запоріжжя.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, апеляційна інстанція дійшла висновку, що спірна земельна ділянка знаходиться на території м. Запоріжжя та, відповідно, Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області не мала повноважень щодо розпорядження вказаною земельною діялнкою.

Проте, висновки апеляційної інстанції є хибними, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, звертаючись до суду, заявник повинен довести наявність порушеного права у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як встановлено місцевим господарським судом, прокурором і позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 33, 34 ГПК України щодо входження спірної земельної ділянки до земель міста Запоріжжя та, відповідно, порушення прав позивача як належного власника зазначеної земельної ділянки, зокрема, проекту землеустрою, затвердженого у встановленому законом порядку, відповідного державного акту на землю, що визначає межі м. Запоріжжя як умовну замкнену лінію на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших категорій.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом без достатніх правових підстав було скасовано законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі, яким повно та всебічно встановлені та досліджені обставини справи і правильно застосовані норми процесуального і матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного судовий збір у розмірі 852,60 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований Запорізькою міською радою на користь Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області та судовий збір у розмірі 852,60 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований Запорізькою міською радою на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 49, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Касаційну скаргу Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 908/3361/13 скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2014 року у справі № 908/3361/13 залишити в силі.

Стягнути з Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206; код ЄДРПОУ 02140892) на користь Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (місцезнаходження: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 12; код ЄДРПОУ 02140870) 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206; код ЄДРПОУ 02140892) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місцезнаходження: 69000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.