Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів: Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Агрофірми радгоспу "Білозерський" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року у справі за позовом Агрофірми радгоспу "Білозерський" до Приватного підприємства "Каміон-68" про стягнення коштів

у серпні 2014 року, Агрофірма радгоспу "Білозерський" звернулась до господарського суду з позовом у якому просила стягнути з Приватного підприємства "Каміон-68" 124 800 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № 03/14 від 24.01.2014 року, 1 248 грн. інфляційних втрат, 697,62 грн. 3 % річних та 4 808,04 грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2014 року у задоволені позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 15.04.2015 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 03/04 від 24.01.2014 року та додатковою угодою від 31.01.2014 року, за умовами яких АР "Білозерський" (постачальник) зобов'язалось поставити ПП "Каміон-68" (покупець) товар (сусло виноградне освітлене на сік), а останній прийняти та оплатити вартість цього товару (п. 1.1 договору).

Пунктом 5.3 договору № 03/14 від 24.01.2014 року, зі змінами внесеними додатковою угодою від 31.01.2014 року, встановлено, що розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або будь-якою іншою формою, не забороненою чинним законодавством України, зокрема шляхом передачі векселя.

На виконання взятих на себе зобов`язань, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000102 від 28.01.2014 року, № РН-0000088 від 29.01.2014 року, № РН-0000103 від 30.01.2014 року на загальну суму 124 800 грн., а останній за актом приймання-передачі від 31.01.2014 року у рахунок погашення свого грошового зобов`язання за договором поставки № 03/14 від 24.01.2014 року передав позивачу простий вексель серії АА № 2225905 від 31.01.2014 року номінальною вартістю 124 800 грн. зі строком платежу 31.01.2024 року.

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документальній формі.

Відповідно ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

За таких обставин, коли на момент звернення АР "Білозірський" з позовом до ПП "Каміон-68" грошові зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару за договором поставки № 03/14 від 24.01.2015 року припинились, виникли грошові зобов`язання щодо платежу за векселем, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно відмовили у позові, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року - без змін.