розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук", на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 березня 2015 року у справі № 911/4678/14 Господарського суду Київської області за позовом Приватного підприємства "Сімекс зооветсервіс", Київська область, до Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук", Київська область, про стягнення 37 928,58 грн., та за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук", Київська область, до Приватного підприємства "Сімекс зооветсервіс", Київська область, про стягнення 36 105,38 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Рубанчук С.Д. (дов. № 21 від 21.01.14);

відповідача - не з'явився,

У листопаді 2014 року позивач ПП "Сімекс зооветсервіс" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук" про стягнення 37 928,58 грн.

Вказував, що 06.02.12 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 55 на поставку спермопродукції, згідно якого він зобов'язався передати у власність покупця продукцію, а покупець - прийняти продукцію та здійснити її оплату на умовах та в строки, що визначені договором.

Зазначав, що на виконання умов вказаного договору передав у власність покупця продукцію на загальну суму 21 823,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 53 від 06.02.12 на суму 19 555,20 грн. та № 58 від 06.02.12 на суму 2 268 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманої продукції, позивач просив стягнути з відповідача 21 823,20 грн. боргу, 10 911,60 грн. штрафу, 1 764,97 грн. 3 % річних та 3 428,81 грн. інфляційних втрат, а всього - 37 928,58 грн.

У листопаді 2014 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук" звернулось до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до ПП "Сімекс зооветсервіс" про стягнення 36 105,38 грн.

Вказував, що після отримання ухвали про порушення провадження у даній справі від 03.11.14, Державне підприємство "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук" платіжним дорученням № 1201 від 18.11.14 помилково перерахувало на рахунок ПП "Сімекс зооветсервіс" визначену в ухвалі суду суму боргу в розмірі 37 928,58 грн.

При цьому, зазначав, що вказану суму боргу позивачем за первісним позовом було нараховано без врахування 20 000 грн., сплачених Державним підприємством "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук" платіжним дорученням № 492 від 22.05.12.

Таким чином, заборгованість Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук" перед ПП "Сімекс зооветсервіс" на підставі договору № 55 від 06.02.12 становить 1 823,20 грн., а не 21 823,20 грн., як стверджує позивач в позовній заяві.

Посилаючись на безпідставне отримання ПП "Сімекс зооветсервіс" 36 105,38 грн., позивач просив стягнути з відповідача вказану суму коштів з підстав, що передбачені приписами ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05 грудня 2014 року (суддя Горбасенко П.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 березня 2015 року (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий, Іоннікової І.А., Тищенко О.В.), припинено провадження у справі в частині первісного позову, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Судові акти в частині припинення провадження у справі за первісним позовом мотивовані посиланнями на відсутність спору між сторонами, що відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою до припинення провадження у справі.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог за зустрічним позовом обґрунтовані посиланнями на ту обставину, позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено отримання ПП "Сімекс зооветсервіс" грошових коштів в сумі 36 105,38 грн. без достатніх правових підстав.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 192, 1212 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.02.12 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 55 на поставку спермопродукції, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію, а покупець - прийняти продукцію та здійснити її оплату на умовах та в строки, що визначені договором.

Пунктами 3.2, 3.3 договору сторони погодили здійснення покупцем передоплати в розмірі 50 % від ціни продукції, що поставляється згідно графіку. Повний розрахунок покупець зобов'язався здійснити з постачальником протягом 14 днів з моменту поставки (прийняття) продукції.

У випадку прострочення оплати більше 10 днів покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 50 % від суми простроченого платежу (п. 4.3 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст. 530 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач передав у власність відповідача продукцію на загальну суму 21 823,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 53 від 06.02.12 на суму 19 555,20 грн. та № 58 від 06.02.12 на суму 2 268 грн.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання виконав лише після порушення провадження у даній справі судом першої інстанції сплативши на рахунок позивача 37 928,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1201 від 18.11.14.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Встановивши, що між сторонами за первісним позовом предмет спору відсутній, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про припинення провадження у справі в частині вимог за первісним позовом з підстав, що передбачені п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, Державне підприємство "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук" зазначає про помилкове перерахування на рахунок ПП "Сімекс зооветсервіс" 36 105,38 грн. та посилаючись на ст. 1212 ЦК України просить стягнути вказану суму коштів із відповідача, як безпідставно отриману.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.05.12 платіжним дорученням № 492 Державне підприємство "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук" сплатило ПП "Сімекс зооветсервіс" 20 000 грн. з призначенням платежу: "за сперму згідно рахунку 219 від 18.04.12 з ПДВ 20 % - 3 333,33 грн.", який стосується іншої поставки продукції, а не тієї, що була здійснена за накладними №№ 53, 58 від 06.02.12 та була предметом спору за первісним позовом.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено отримання ПП "Сімекс зооветсервіс" грошових коштів в сумі 36 105,38 грн. без достатніх правових підстав, що стало обґрунтованою підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову та стягнення з відповідача 36 105,38 грн., не заслуговують на увагу суду, оскільки зводяться до переоцінки доказів, яким судами попередніх інстанцій надавалась належна правова оцінка.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук" залишити без задоволення.