Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Приватного підприємства "Лукулл"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р.

у справі № 910/8739/14 господарського суду міста Києва

за позовом Приватного підприємства "Лукулл"

до Регіонального відділення Фонду державного майна

України по місту Києву

треті особи Республіканське вище училище фізичної культури Міністерства освіти і науки України;

Міністерство освіти і науки України

про продовження строку дії договору

за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна

України по місту Києву

до Приватного підприємства "Лукулл"

треті особи Республіканське вище училище фізичної культури

Міністерства освіти і науки України;

Міністерство освіти і науки України

про примусове звільнення орендованої площі

за участю представників:

ПП "Лукулл" - Чорноус Т.К.;

РВ ФДМ України по місту Києву - Гармашов Б.С.;

Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України - Кожушко В.Е.

Міністерства освіти і науки України - Зуєва К.Д.;

Приватне підприємство "Лукулл" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву продовжити дію договору оренди нерухомого майна № 3760 від 15.12.2006 р. на невизначений строк - до перерахування всієї вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна в рахунок плати за користування об'єктом оренди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач фактично посилався на необхідність відшкодування йому зроблених за період дії договору поліпшень (т.1 а.с.4-5).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечувало, посилаючись на неналежне виконання ПП "Лукулл" покладених на нього обов'язків орендаря (т.1 а.с.172-173).

До початку розгляду справи по суті заявлених вимог РВ ФДМ України по місту Києву звернулося до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом та просило суд виселити відповідача - ПП "Лукулл" з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 168,72 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4 (приміщення гаражних боксів).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідачем, в порушення умов договору, не проведено незалежну оцінку орендованого майна. Таким чином, строк дії договору закінчився, а підстав для його продовження немає, у зв'язку з неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань (т.2 а.с.5-7).

Заперечуючи щодо заявлених зустрічних позовних вимог, ПП "Лукулл" у відзиві на зустрічний позов вказує, що належним чином виконує обов'язки за договором оренди, а також зазначає, що орендоване майно не належить до державної власності, що виключає можливість звернення РВ ФДМ України по місту Києву з відповідним позовом (т.2 а.с.76).

До прийняття рішення у даній справі ПП "Лукулл" звернулось із заявою про відмову від первісних позовних вимог (т.2 а.с.191).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2014 р. припинено провадження за первісним позовом; а зустрічний позов задоволено (т.3 а.с.25-36).

Провадження у справі за первісним позовом припинено, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Зустрічний позов задоволений судом першої інстанції, враховуючи, що строк дії договору оренди закінчився і відповідач зобов'язаний повернути орендовані приміщення позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 р. залишено без змін (т.3 а.с.81-92).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПП "Лукулл" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с.106-108).

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права судами.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.12.2006 р. між РВ ФДМ України по місту Києву (орендодавець) та ПП "Лукулл" (орендар) укладений договір оренди № 3760 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 168,72 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4, що знаходиться на балансі Республіканського вищого училища фізичної культури (балансоутримувач), вартість якого за експертною оцінкою станом на 30.06.2006 р. становить 212 585,00 грн. Майно передається з метою розміщення: офісу - 32,00 кв.м., складу - 36,00 кв.м., холодильної камери - 100,72 кв.м.

Згідно п. 10.1 договору, він укладений строком на 11 місяців та діє з 15.12.2006 р. по 15.11.2007 р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору, згідно п. 10.5 договору.

Згідно умов додаткових договорів до договору № 3760 його дія неодноразово продовжувалась. Враховуючи вказані продовження, строк дії договору № 3760 встановлений до 15.04.2014 р. включно.

Відповідно до договору № 3760/06 від 15.07.2013 р., сторони домовились, що, зважаючи на абзац 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язується: провести незалежну оцінку орендованого згідно договору оренди № 3760 від 15.12.2006 р. нерухомого майна, що є державною власністю, на нову дату 31.05.2013 р. відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440 (1440-2003-п) ; укласти договір про внесення змін до договору оренди № 3760 від 15.12.2006 р. зі зміною вартості об'єкту оренди, визначеної згідно з новим звітом, та, як наслідок, зміною орендної плати за базовий (перший) місяць оренди; сплатити різницю в орендній платі, якщо така виникне внаслідок переоцінки орендованого державного нерухомого майна, з дати, на яку зроблено звіт про незалежну оцінку.

Звертаючись із зустрічним позовом, РВ ФДМ України по місту Києву посилається на те, що відповідач, в порушення вищенаведених умов договору, не провів незалежну оцінку орендованого майна на нову дату.

Крім того, незважаючи на закінчення терміну дії договору оренди 15.04.2014 р., відповідач продовжує користуватись приміщенням та не звільнив його.

Судами обгрунтовано задоволено зустрічний позов, враховуючи наступні обставини та норми матеріального права.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Строк дії договору оренди № 3760 від 15.12.2006 р. сторони продовжили до 15.04.2014 р. включно (договір № 3760/06).

Крім того, сторони погодили, що чинність договору оренди № 3760 від 15.12.2006 р. припиняється в разі порушення орендарем умов, передбачених п. 2 цього договору (договір № 3760/06).

Згідно п.10.9 договору оренди, чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

24.03.2014 р. РВ ФДМ України по місту Києву направило лист балансоутримувачу та відповідачу № 30-06/2988 з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди № 3760 від 15.12.2006 р., у зв'язку з невиконанням умов договору, яка отримана останнім 03.04.2014 р.

06.05.2014 р., тобто в межах місячного строку після закінчення строку його чинності, позивач звернувся до відповідача з листом № 4794, в якому повідомив, що у зв'язку із закінченням 15.04.2014 р. терміну дії договору оренди № 3760 від 15.12.2006 р. та, враховуючи порушення умов договору про внесення змін до цього договору, керуючись ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.4 договору оренди, РВ ФДМ України по місту Києву, як орендодавець по даному договору, відмовляє у продовженні строку дії договору та вважає його припиненим. Позивач вимагав також повернути об'єкт оренди на підставі акта приймання-передачі (повернення).

Згідно опису вкладення у цінний лист, відповідач за зустрічним позовом отримав зазначений лист 13.05.2014 р.

У разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі (п. 2.4 договору.).

Відповідно до п. 2.5 договору, орендар зобов'язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

Згідно п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" (v0012600-13) , зі змісту ст. ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Враховуючи викладене, судами правильно, з урахуванням вищевказаних норм матеріального права, задоволено вимоги зустрічного позову щодо зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.

Провадження у справі за первісним позовом обгрунтовано припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. у справі № 910/8739/14 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Лукулл" - без задоволення.