Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Княже місто" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 914/3790/14 Господарського суду Львівської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" до Львівського комунального підприємства "Княже місто" про стягнення страхового відшкодування, Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 08.04.2015 № 05-05/422 у зв'язку з закінченням періоду тимчасової непрацездатності судді Дерепи В.І. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 914/3790/14.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського комунального підприємства "Княже місто" 44270,70 грн страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.12.2014 (суддя Долінська О.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (судді: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Данко Л.С.), позов задоволено повністю; стягнуто з Львівського комунального підприємства "Княже місто" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" 44270,70 грн страхового відшкодування та 1827,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 30.07.2012 між ПрАТ "СК "Граве Україна" (страховик) та Гульницьким Миколою Олексійовичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування "ГРАВЕ КАСКО" № 0641.30-152.151 транспортного засобу марки "Ford Focus", державний номерний знак ВС9254СР.

19.03.2013 в м. Львові по вул. Герцена, 4 відбулося падіння снігу з даху будинку на транспортний засіб страхувальника під час його стоянки, внаслідок чого автомобілю було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується виданими Галицьким РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області довідкою від 28.03.2013, листом вих. № 67/4123 від 28.03.2013, висновком по заяві гр. Гуляницького М.О. від 22.03.2013, фотоматеріалами, що засвідчують факт події.

20.03.2013 Гульницький Микола Олексійович повідомив позивача про вказаний страховий випадок.

За умовами п.1.4. договору страховик повинен відшкодовувати страхувальнику шкоду, що трапилась в результаті події, а саме: падіння предметів - падіння або попадання сторонніх предметів (в т.ч. частин будівель, рекламних щитів, каміння, снігу, льоду, дерев) на поверхню автомобіля.

Вартість і перелік пошкодження застрахованого автомобіля визначено на підставі висновків експертного автотоварознавчого дослідження № 4368/13 від 26.07.2013 та № 4368/13/1 від 29.07.2013, а також відображено в рахунках на оплату ремонтних робіт № 000000080 від 01.04.2013 та № 0000000121 від 30.04.2013 від ФОП Яріша Р.Б.

На підставі укладеного договору страхування, заяви про виплату страхового відшкодування від 08.05.2013 та відповідно до страхового акту № СНТ/00641.030-0152.0151/1 від 10.05.2013, позивач виплатив належне страхове відшкодування страхувальнику в загальному розмірі 44270,70 грн. шляхом перерахунку вказаних коштів ФОП Ярішу Р.Б., про що підтверджується платіжними дорученнями № 38796 від 15.05.2013 та № 38797 від 15.05.2013.

26.02.2014 ПрАТ СК "Граве Україна", в зв'язку з неналежним виконанням ЛКП "Княже місто" своїх обов'язків, передбачених п.п.3.5.12, 4.5.7 "Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території", звернулось до відповідача з письмовою вимогою про відшкодування шкоди в розмірі 44270,70 грн на підставі ст.ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Претензія позивача залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно з ч.2 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 (z0927-05) , (п.п.3.5.12, 4.5.17), утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 (z1046-04) , в тому числі виконання робіт по скиданню з дахів та покрівель снігу та льоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, будинок № 4 по вул. Герцена у м. Львові перебуває на балансі та обслуговуванні ЛКП "Княже місто", а отже, на нього, як на балансоутримувача майна, покладено обов'язок щодо утримання цього будинку, в тому числі і щодо проведення робіт з прибирання з даху будинку снігу, льодових бурульок.

Відповідно до ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Отже, в цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов'язання, або завдавача шкоди. Це означає, що така особа буде вважатися винною у порушенні і сама має довести відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Також відповідно до принципів здійснення господарського судочинства, викладених у статтях 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу на засадах рівності та змагальності сторін, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, не надав належних доказів виконання ним своїх обов'язків щодо прибирання снігу та льодових бурульок з даху будинку № 4 по вул. Герцена у м.Львові станом на 19.03.2013, тоді як обов'язок доказування відсутності вини законодавством покладений саме на нього.

За таких обставин суди дійшли висновку, що падіння снігу з даху будинку на транспортний засіб страхувальника відбулося внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, у зв'язку з чим він й несе обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої через неналежне виконання своїх обов'язків.

З огляду на встановлене та вимоги законодавства, колегія погоджується з висновком судів про те, що після виплати страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування "ГРАВЕ КАСКО" № 0641.30-152.151 від 30.07.2012, позивач отримав право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування (44270,70 грн).

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно відсутності доказів невідкладеного повідомлення відповідача про пошкодження автомобіля внаслідок падіння снігу, оскільки дані обставини були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені. Касаційна ж інстанція, в силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не наділена повноваженням з переоцінки доказів у справі.

Так, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ЛКП "Княже місто", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і передусім зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.