головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддів Іванової Л.Б., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 916/1816/14 господарського суду Одеської області за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеал", про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності за участю представників сторін:

від позивача: Вінюков В.М., дов. від 16.01.2015

від відповідача: Левіт В.С., дов. від 30.12.2014

від третьої особи: не з'явилися

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.12.2014, просило:

1) звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності іпотекодержателем - ПАТ "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки - нежилі будівлі, загальною площею 6178,1 кв.м., які в цілому складаються з приміщень літ."А", літ. "Б", літ."В", літ. "Г", літ "Д", літ. "Л", літ. "К", що знаходяться за адресою: м. Одеса вул. Канатна буд. 6, за іпотечним договором, укладеним 26.12.2008 між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Промисловий комбінат", посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. за реєстровим номером 40, в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Ідеал" за договором невідновлювальної кредитної лінії № 660/88-301 від 17.07.2007 в розмірі ринкової вартості предмета іпотеки у сумі 14666666,67 грн без ПДВ, крім того ПДВ у сумі 2 933 333,33 грн, загальною вартістю - у сумі 17 600 000 грн з ПДВ;

2) визнати за ПАТ "Укрсоцбанк" право власності на нежилі будівлі, загальною площею 6178,1 кв.м., які в цілому складаються з: приміщень літ."А", літ."Б" літ."В", літ."Г", літ."Д", літ."Л", літ."К", що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, будинок 6.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням боржником - ТОВ "Ідеал" своїх зобов'язань зі своєчасного повернення кредитної заборгованості за укладеним між ним та позивачем договором невідновлювальної кредитної лінії № 66/88-301 від 17.07.2007, в забезпечення виконання яких між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний договір від 26.12.2008. Внаслідок неповернення товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеал" кредитної заборгованості у боржника перед позивачем утворилась заборгованість, яку позивач, керуючись ст. 20 ГК України, ст.ст. 15, 1, 572, ч. 1 ст. 575, 589 ЦК України, ст.ст. 33, 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами Іпотечного договору, просив погасити шляхом звернення стягнення предмет іпотеки та набуття ним такого майна у власність.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2014 (суддя Погребна К.Ф.) позовні вимоги задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Промисловий комбінат", посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. за реєстровим номером 40, шляхом набуття права власності іпотекодержателем - ПАТ "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки - нежилі будівлі, загальною площею 6178,1 кв.м., які в цілому складаються з приміщень літ."А", літ. "Б", літ."В", літ. "Г", літ "Д", літ. "Л", літ. "К", що знаходяться за адресою: м. Одеса вул. Канатна буд. 6, в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Ідеал" за договором невідновлювальної кредитної лінії № 660/88-301 від 17.07.2007 в розмірі ринкової вартості предмета іпотеки у сумі 14666666,67 грн без ПДВ, крім того ПДВ у сумі 2933333,33 грн, загальною вартістю - у сумі 17 600 000 грн з ПДВ. Визнано право власності публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на нежилі будівлі, загальною площею 6178,1 кв.м., які в цілому складаються з: приміщень літ."А", літ."Б" літ."В", літ."Г", літ."Д", літ."Л", літ."К", що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, будинок 6. Стягнуто з ТОВ "Промисловий комбінат" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 73080,00 грн судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки є обґрунтованими, оскільки факт невиконання позичальником - ТОВ "Ідеал" своїх зобов'язань за кредитним договором № 66/88-301 від 17.07.2007 з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами є доведеним, а умовами Іпотечного договору сторони передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом передачі права власності на іпотечне майно. Крім того, при визначенні вартості предмета іпотеки, суд, керуючись ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", взяв до уваги оцінку іпотечного майна, визначену ПП "Енерогомакс" на замовлення позивача в Звіті про незалежну оцінку нежитлових будівель.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 (колегія суддів у складі: Разюк Г.П., - головуючий, Гладишева Т.Я., Колоколов С.І.) апеляційну скаргу ТОВ "Промисловий комбінат" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2014 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 17.07.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор), правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеал" (позичальник, третя особа) укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 660/88-301 (далі та текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до пп. 1.1.1. кредитного договору надання кредиту буде здійснюватися в гривні, доларах США, євро окремими частинами, зі сплатою:

- 16% відсотків річних за кредитом, отриманих в гривнях;

- 12% відсотків річних за кредитом, отриманим в доларах США;

- 11% відсотків річних за кредитом, отриманим в євро, із щорічним переглядом в залежності від фінансового стану позичальника, обсягу грошових потоків, зміни вартості забезпечення та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку 1 до цього Договору, який є невід`ємною складовою частиною договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 1 200 000 доларів США, з поступовим зниженням максимального ліміту заборгованості за окремим графіком та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 16.07.2010 на умовах, визначених цим договором та обов'язковим переглядом умов кредитування на наступний календарний рік.

Згідно з п.п. 3.3.6., 3.3.7., 3.3.8. кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредитору в повному обсязі кредит, сплатити кредитору проценти за користування кредитом, комісії та неустойку у встановлені цим договором строки (в тому числі достроково у випадках, передбачених договором, протягом 30 календарних днів після отримання письмової вимоги кредитора).

В подальшому між сторонами кредитного договору були укладені додаткові угоди до кредитного договору № 1 від 25.12.2007, № 2 від 21.07.2008, № 3 від 03.10.2008, № 4 від 26.12.2008, № 5 від 25.10.2010, якими між сторонами були погоджені умови щодо зміни відсоткових ставок за користування кредитом, зміни максимального ліміту заборгованості, зміни графіку зниження максимального ліміту заборгованості, введення комісії "за ведення кредитної справи позичальника", зміни режиму кредитування з відновлювальної кредитної лінії у невідновлювальну, зміни кінцевого терміну повернення заборгованості.

28.09.2012 між сторонами кредитного договору укладено договір про внесення змін до договору № 660/88-301 від 17.07.2007, яким змінено валюту кредиту на гривню, змінено процентну ставку за користування кредитом та визначено її на рівні 10% річних, визначено розмір заборгованості позичальника станом на дату внесення змін до кредитного договору в сумі 15 166 074,33 грн, встановлено кінцевий термін повернення заборгованості - 16.01.2022 та складено новий графік погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, 26.12.2008 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. за реєстровим номером 40, предметом якого стало нерухоме майно, зазначене в п.1.1. іпотечного договору, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, яке в цілому складається з нежитлових будівель літ.А, літ.Б, літ.В, літ.Г, літ.Д, літ.Л, літ.К загальною площею 6165,6 кв.м., які належать іпотекодавцю на праві колективної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилі будівлі, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.10.2003, право власності на яке зареєстровано згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20825704 від 06.11.2008, виданим КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", номер запису 3195 в книзі 27неж-6, реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно: 20386311.

Обтяження щодо предмета іпотеки були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 8338632, що підтверджується витягом № 22198938 від 26.12.2008, та до Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером обтяження 8338636, що підтверджується витягом № 22198942 від 26.12.2008.

В подальшому у зв'язку з внесенням змін до кредитного договору № 66/88-301 від 17.07.2007 між сторонами були укладені Договори про внесення змін до Іпотечного договору № 1 від 28.10.2010 та № 2 від 28.09.2012, в яких сторони погоджували збільшення максимального ліміту кредитної заборгованості, зміну відсоткових ставок за користування кредитом, кінцевий термін повернення кредиту.

На виконання умов кредитного договору № 66/88-301 від 17.07.2007 ПАТ "Укрсоцбанк" протягом періоду з 17.07.2008 по 28.09.2012 надавав позичальнику - ТОВ "Ідеал" кредитні кошти в межах встановленого кредитним договором максимального ліміту заборгованості, а всього надав 15 811 417,12 грн кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку № 20638660756281 за період з 17.07.2007 по 21.10.200, випискою по особовому рахунку № 20636700000562 за 28.09.2012 та меморіальними ордерами № 370341407 від 02.10.2012, № 370341399 від 02.10.2012. Позичальник протягом періоду 04.09.2007 - 01.10.2012 повернув лише 694 055,77 грн кредитних коштів, у зв'язку чим сторони кредитного договору в Договорі про внесення змін № 6 від 28.09.2012 погодили розмір заборгованості позичальника перед банком станом на дату укладення такого договору в сумі 15 166 074,33 грн.

Однак, в порушення умов кредитного договору позичальник не здійснював погашення кредитної заборгованості та сплату відсотків за користування кредитом в передбачені кредитним договором строки.

У зв'язку з порушенням позичальником строків сплати процентів та повернення кредитної заборгованості ПАТ "Укрсоцбанк", керуючись ст. 1050 ЦК України та п.6 договору про внесення змін № 6 до кредитного договору, звернулося до позичальника з листом-вимогою № 08.42-186/2262 від 23.01.2014 про повне дострокове повернення нарахованих процентів та штрафних санкцій, а також звернувся з аналогічним листом-вимогою № 08.42-186/2260 до майнового поручителя - ТОВ "Промисловий комбінат". Зазначені вимоги адресати отримали 28.01.2014, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 24.01.2014.

В квітні 2014 року ПАТ "Укрсоцбанк" повторно звернулося до позичальника з вимогою про сплату заборгованості за договором кредитної лінії № 660/88-301 від 17.07.2007 (лист № 08.42-186/11027 від 09.04.2014), а також надіслало іпотекодавцю - ТОВ "Промисловий комбінат" лист № 08.42-186/11028 від 09.04.2014 про усунення порушень основного зобов'язання, в якому просило добровільно передати права на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.12.2008 у власність ПАТ "Укрсоцбанк" в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Однак, ні позичальник, ні іпотекодавець (відповідач) вимоги позивача не задовольнили, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зобов'язання по поверненню кредитних коштів та відсотків за їх користування згідно укладеного між сторонами у справі кредитного договору № 660/88-301 від 17.07.2007 позичальником (ТОВ "Ідеал") в повному обсязі не виконані, внаслідок чого станом на 27.10.2014 (дата проведеного позивачем уточненого розрахунку) у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 20 515 475,17 грн, яка складається з: 15 117 361,35 грн боргу з повернення кредиту за договором кредитної лінії № 660/88-301 від 17.07.2007 та додатковими угодами до нього, 4 433 743,00 грн боргу за несплаченими відсотками за кредитом, 173481,02 грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 324 552,12 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 133 215,99 грн - інфляційних витрат за кредитом, 333 121,69 грн - інфляційних витрат за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володіння заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною шостою статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" у разі встановлення у договорі такого способу звернення стягнення, як набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право звернутися до суду відповідним позовом.

(правова позиція з цього питання викладена в постановах Верховного суду України від 11.12.2013 у справі № 6-124цс13 та від 26.12.2011 у справі № 4/1).

Як встановлено судами попередніх інстанцій в Іпотечному договорі, зокрема в п.п. 4.6., сторони передбачили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перерахованих у цьому пункті способів, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Врахувавши наведені вище вимоги закону та умови Іпотечного договору, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених публічним акціонерним товариствам "Укрсоцбанк", як іпотекодержателем, позовних вимог до ТОВ "Промисловий комбінат", як іпотекодавця, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.12.2008 в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Ідеал" за договором невідновлювальної кредитної лінії № 660/88-301 від 17.07.2007 шляхом набуття права власності іпотекодержателем - ПАТ "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки, оскільки факт невиконання позичальником - ТОВ "Ідеал" своїх зобов'язань за кредитним договором № 66/88-301 від 17.07.2007 з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами є доведеним наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, а умови Іпотечного договору передбачають право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом передачі права власності на іпотечне майно.

Відповідно до пп. 9.12. п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 (v0006600-12) від 23.08.2012 у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому, у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) господарські суди повинні зазначати дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Наведене вище свідчить про те, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності зі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" в резолютивній частині рішення має бути обов'язково зазначена вартість іпотечного майна, на яке звертається стягнення та яке набувається іпотекодержателем у власність, визначена на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суди попередніх інстанції визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 17 600 000,00 грн на підставі звіту про незалежну оцінку нежитлових будівель, виконаного суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Енергомакс" та рецензованого оцінювачем ПП "Гарант Експерт".

Однак, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанції щодо визначення вартості предмета іпотеки передчасними та такими, що зроблені без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Як вбачається, матеріали справи містять суперечливі відомості щодо вартості предмету іпотеки, а відповідач заперечує визначену позивачем вартість предмету іпотеки та зазначає, що наданий позивачем звіт про оцінку ринкової вартості майна, який став підставою для задоволення позову, значно занижує ринкову вартість об'єктів нерухомого майна, що належить відповідачу. Однак, суди попередніх інстанцій не перевірили вказані твердження відповідача та не з'ясували належним чином обставини заниження позивачем вартості предмету іпотеки.

Відповідно до ст. 99, ч. 1 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд не надав оцінку наданому відповідачем до матеріалів справи звіту про оцінку спірного майна, здійсненого на замовлення відповідача суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Росла", відповідно до якого ринкова вартість об'єкту оцінки (спірного іпотечного майна) станом на 22.12.2014 становить 46 428 314,00 грн. Суд не проаналізував зазначений звіт належним чином та не звернув увагу на те, що зазначена в ньому ринкова вартість предмету іпотеки більше ніж у два з половиною рази перевищує вартість, вказану у звіті про незалежну оцінку нежитлових будівель, виконаного на замовлення позивача приватним підприємством "Енергомакс".

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що звіт про незалежну оцінку нежитлових будівель, виконаний приватним підприємством "Енергомакс" на замовлення позивача, був рецензований ПП "Гарант Експерт", а відтак, містить правильні висновки щодо визначення вартості іпотечного майна, є передчасним, оскільки як вбачається із вказаного звіту його рецензування здійснено на замовлення позивача, що не може свідчити про об'єктивність ні самого звіту, ні висновків рецензента.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що питання дійсної вартості спірного майна, яке є предметом іпотеки, у даній справі є невирішеним належним чином. При цьому, суд апеляційної інстанції, який відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, не усунув наявні в матеріалах справи суперечливі відомості щодо вартості предмету іпотеки, а також безпідставно відхилив заявлене відповідачем клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визнання вартості об'єкту іпотеки. Разом з цим, відхиляючи таке клопотання апеляційний господарський суд не врахував факт того, що відповідач 12.09.2014 на виконання вимог ухвали господарського суду Одеської області від 01.07.2014 про призначення експертизи, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, здійснив оплату вартості проведення експертизи (т.2, а.с. 41), яка фактично не була проведена у даній справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про обґрунтованість та доведеність наявними в матеріалах справи доказами вартості спірного майна - предмета іпотеки.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 111-7 ГПК України).

Встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, зокрема щодо вартості спірного майна - предмета іпотеки, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін щодо вартості такого майна, вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Крім того, з метою визначення дійсної вартості спірного майна суду першої інстанції слід обговорити питання щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі.