розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року у справі № 5011-18/2576-2012 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД", м. Львів, до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс", м. Київ, третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Львів", м. Львів, про стягнення заборгованості за договорами оперативного лізингу у розмірі 15 041 118,38 грн.,

за участю представників:

позивача - Колтик Т.І. (Генеральний директор протокол № 1/02 від 03.05.02);

відповідача - Макушинський М.І. (дов. № 36 від 22.12.14);

третьої особи - не з'явився,

У лютому 2012 року позивач ТОВ "ТІК ЛТД" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПрАТ "Київспецтранс" про стягнення заборгованості за договорами оперативного лізингу у розмірі 15 041 118,38 грн.

Вказував, що 05.05.08 між ним (лізингодавцем) та ПрАТ "Київспецтранс" (лізингоодержувачем) було укладено 9 договір оперативного лізингу №№ 25/08, 26/08, 27/08, 28/08, 29/08, 30/08, 31/08, 32/08, 33/08, згідно яких він зобов'язався передати лізингоодержувачу в користування на умовах оперативного лізингу контейнери в асортименті для збирання та вивозу твердих побутових відходів з території м. Києва у загальній кількості 1 000 штук, а лізингоодержувач - вносити лізингові платежі на умовах, визначених даними договорами.

Посилаючись на порушення відповідачем умов вказаних договорів оперативного лізингу в частині сплати лізингових платежів та в частині строків повернення об'єктів лізингу, позивач просив стягнути з відповідача 2 306 732,91 грн. основного боргу, 188 046,36 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 392 068,56 грн. інфляційних втрат, 326 034,93 грн. 3 % річних, 278 235,62 грн. пені за несвоєчасне повернення об'єктів лізингу та 11 550 000 грн. доходів, одержаних ПрАТ "Київспецтранс" за час неправомірного володіння майном, а всього - 15 041 118,38 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 липня 2013 року (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПрАТ "Київспецтранс" на користь ТОВ "ТІК ЛТД" 2 306 732,91 грн. основного боргу, 188 046,36 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 392 068,56 грн. інфляційних втрат, 326 034,93 грн. 3 % річних, 278 235,62 грн. пені за несвоєчасне повернення об'єктів лізингу, 11 550 000 грн. доходів, одержаних ПрАТ "Київспецтранс" за час неправомірного володіння майном та 64 380 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов лізингових договорів в частині сплати лізингових платежів та повернення об'єктів лізингу, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат, 3 % річних, пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, пені за несвоєчасне повернення об'єктів лізингу та суми доходів, одержаних відповідачем за час неправомірного володіння майном.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючого, Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б.) рішення змінено.

Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ПрАТ "Київспецтранс" на користь ТОВ "ТІК ЛТД" 1 691 500 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 140 677,30 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 195 688,87 грн. інфляційних втрат, 129 978,79 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 278 235,62 грн. пені за несвоєчасне повернення об'єктів лізингу, 10 427,07 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову. В іншій частині позовних вимог відмовити." Стягнуто 25 752 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

постанова мотивована посиланнями на неправильне встановлення місцевим судом суми основного боргу та нарахованих на неї інфляційних втрат, 3 % річних та пені, а також на безпідставне задоволення місцевим судом вимог про стягнення з відповідача суми доходів, одержаних відповідачем за час неправомірного володіння майном.

У касаційній скарзі ТОВ "ТІК ЛТД", посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 390, 1214 ЦК України та ст. 63 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.05.08 між ТОВ "ТІК ЛТД" (лізингодавцем) та ПрАТ "Київспецтранс" (лізингоодержувачем) було укладено 9 договір оперативного лізингу №№ 25/08, 26/08, 27/08, 28/08, 29/08, 30/08, 31/08, 32/08, 33/08, згідно яких лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу в користування на умовах оперативного лізингу контейнери в асортименті для збирання та вивозу твердих побутових відходів з території м. Києва у загальній кількості 1 000 штук, а лізингоодержувач - вносити лізингові платежі на умовах, визначених даними договорами.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 укладених договорів об'єкт лізингу придбаний на замовлення лізингоодержувача у постачальника - ТОВ "ЕКО - Львів". Об'єкт лізингу є власністю лізингодавця і підлягає поверненню після закінчення строку дії цього договору.

Пунктами 4.1, 4.2 договорів погоджено, що об'єкти лізингу вважаються отриманими відповідачем в користування з моменту підписання акту приймання-передачі. Термін дії договорів складає 36 місяців від дня отримання відповідачем об'єктів лізингу.

За користування об'єктом лізингу лізингоодержувачем сплачуються авансовий платіж та лізингові платежі згідно з графіком, визначеним додатком № 1, який є невід'ємною частиною договорів. Внесення лізингових платежів здійснюється щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, за який здійснюється платіж (п.п. 4.3, 4.4 договорів).

Додатками № 1 до договорів визначено, що загальний розмір лізингових платежів за період 36 місяців складає 4 950 000 грн. Кінцевий строк сплати - 20.05.11.

В силу положень ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду). До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Оперативний лізинг - договір лізингу, за яким лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вказаних договорів оперативного лізингу позивачем протягом червня 2008 року було придбано та передано в оперативний лізинг відповідачеві контейнери для збирання та вивозу твердих побутових відходів в загальній кількості 1 000 штук, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.

Відповідач в порушення умов договору неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання сплативши позивачу лізингові платежі лише в сумі 2 643 267,09 грн., в зв'язку з чим утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 2 306 732,91 грн. (4 950 000 грн. - 2 643 267,09 грн. = 2 306 732,91 грн.).

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати лізингових платежів, суд першої дійшов обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача 2 306 732,91 грн. основного боргу, 392 068,56 грн. інфляційних втрат та 326 034,93 грн. 3 % річних.

Крім того, п. 7.5 договорів оперативного лізингу сторонами визначено, що за порушення строків оплати лізингових платежів згідно п. 4.4 договорів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми лізингового платежу за кожен день прострочення.

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи порушення відповідачем встановлених договорами лізингу строків сплати лізингових платежів, суд першої інстанції правильно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 188 046,36 грн. пені за порушення строків оплати лізингових платежів.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 2 306 732,91 грн. основного боргу, 188 046,36 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 392 068,56 грн. інфляційних втрат та 326 034,93 грн. 3 % річних є такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам діючого законодавства.

Натомість, судом апеляційної інстанції, неправильно встановлено розмір основної суми боргу, що вплинуло на правильність розрахунку нарахованих на суму основного боргу інфляційних втрат, 3 % річних та пені за прострочення сплати лізингових платежів, а також на правильність вирішення спору в означеній частині позовних вимог.

Водночас, п. 9.2 договорів оперативного лізингу сторони погодили, що при припиненні дії договорів відповідач зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути лізингове майно позивачеві.

За порушення термінів повернення об'єкту лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент припинення дії договорів, від вартості об'єкта лізингу згідно з п. 1.1, за кожний день затримки повернення об'єкта лізингу (п. 7.7 договорів).

Встановивши, що відповідачем не виконано умови договорів в частині зобов'язання повернути об'єкти лізингу протягом трьох робочих днів після припинення дії договору, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про стягнення з відповідача 278 235,62 грн. пені за порушення термінів повернення об'єктів лізингу.

Водночас, позивач просив стягнути з відповідача 11 550 000 грн. доходів, одержаних останнім за час неправомірного володіння майном та обґрунтовував це тим, що оскільки відповідач не повернув позивачеві об'єкти лізингу, то на думку позивача, відповідач продовжує отримувати щомісячну фінансову вигоду у вигляді надходження коштів за тарифами, встановленими Київською міською державною адміністрацією для відповідача. Розрахунок здійснений з урахуванням тарифу 43,75 грн. за 1 метр кубічний твердих побутових відходів.

Частиною 1 ст. 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до ст. 146 Податкового кодексу України вартість об'єктів амортизації, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності" (2624-17) , як окремий об'єкт амортизації.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Відмовляючи в задоволенні означених вимог, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено отримання відповідачем прибутку від використання об'єктів лізингу чи укладення позивачем договорів (лізингу, купівлі-продажу, тощо) з іншими суб'єктами господарювання щодо об'єктів лізингу, та як наслідок, - неотримання ним доходів внаслідок невиконання нового договору.

Також апеляційним судом правильно зазначено про необґрунтованість розміру розрахунку позивачем заявлених до стягнення з відповідача доходів від утримання об'єктів лізингу, оскільки розрахунок здійснений без врахування амортизації об'єктів лізингу.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 11 550 000 грн. доходів.

Разом з тим, судом першої інстанції задоволено вказані вимоги за відсутності належних та допустимих доказів отримання відповідачем зазначеної суми доходу, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та може вплинути на результати вирішення даної справи.

Враховуючи викладене, в частині вимог про стягнення 2 306 732,91 грн. основного боргу, 188 046,36 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 392 068,56 грн. інфляційних втрат та 326 034,93 грн. 3 % річних, слід залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, скасувавши в цій частині постанову суду апеляційної інстанції, а в частині вимог про стягнення 11 550 000 грн. доходів - слід залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Посилання касаційної скарги на наявність правових підстав для стягнення з відповідача 11 550 000 грн. доходів, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.

Крім того, в касаційній скарзі ТОВ "ТІК ЛТД" зазначає про те, що місцевим судом не були розглянуті його вимоги про повернення об'єктів лізингу, проте просить залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Апеляційним судом встановлено, що 22.03.12 позивачем до Господарського суду м. Києва було подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме: заявлено додаткову вимогу про повернення об'єктів лізингу, проте не було сплачено судовий збір з заявленої вимоги у відповідності з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Апеляційним судом правильно не було розглянуто зазначену вимогу в силу меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлених ст. 101 ГПК України, згідно якої апеляційний господарський суд не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що ним при подачі позову було сплачено судовий збір в максимальному розмірі в сумі 64 380 грн., тому він не повинен був додатково сплачувати судовий збір за заявою про збільшення позову, є безпідставними, оскільки при зверненні з позовом позивачем сплачено судовий збір за вимоги майнового характеру, а в заяві про збільшення позовних вимог позивач заявляє вимогу немайнового характеру, а у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з п. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись з вище зазначеними позовними вимогами до місцевого господарського суду з окремим позовом.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року у справі № 5011-18/2576-2012 в частині часткового задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД" до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про стягнення 1 691 500 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 140 677,30 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 195 688,87 грн. інфляційних втрат, 129 978,79 грн. 3 % річних, 10 427,07 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 25 752 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16 липня 2013 року у справі № 5011-18/2576-2012 в означеній частині вимог залишити в силі.

4. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року у справі № 5011-18/2576-2012 залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД" 14 942,60 грн. судового збору за подання позову.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД" на користь Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" 26 423,44 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД" 8 480,93 грн. судового збору за касаційний перегляд.