Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року у справі господарського суду Одеської області за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 75 446,48 грн.

за участю представників: позивача: Брушньовська І.І., відповідача: Юлдашева К.В.,

У жовтні 2014 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 97/7 від 25.11.1999 р., виселення відповідача з приміщення першого поверху загальною площею 520,9 кв.м., що розташоване в м. Одеса, вул.. Пушкінська, 59, стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 69658,10 грн. та пені в сумі 5788,38 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані систематичним порушенням відповідачем своїх зобов"язань до договором оренди нежитлового приміщення № 97/7 від 25.11.1999 року щодо своєчасного внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору оренди і є підставою для дострокового розірвання договору оренди, і як наслідок виселення орендаря з орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.11.2014 року (суддя Никифорчук М.І.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Холдінгова компанія "АО ОМК" заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового № 97/7 від 25.11.1999 року в розмірі 69658,10 грн. та пені в сумі 5788,38 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Холдінгова компанія "АО ОМК" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір в сумі 1100 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року (колегія суддів у складі: Величко Т.А. - головуючого, суддів Таран С.В., Разюк Г.П.) рішення місцевого господарського суду від 19.11.2014 року в частині відмови у позові скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 97/7 від 25.11.1999 р., укладений між Департаментом комунальної власності та ТОВ "Холдингова компанія "АО ОМК". Виселено ТОВ "Холдингова компанія "АО ОМК" з приміщення першого поверху загальною площею 520,9 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, 59 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. В решті рішення господарського суду Одеської області від 19.11.2014 року залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Холдінгова компанія "АО ОМК" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 3654,00 грн. судового збору (в т.ч. за апеляційне провадження.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Холдінгова компанія "АО ОМК" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення скасувати і залишити рішення місцевого господарського суду від 19.11.2014 року з даної справи.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційне подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.11.1999 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, орендодавець) та АТ "ОМК" (правонаступником якого є ТОВ "Холдингова компанія "АО ОМК", орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 97/7, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в строкове платне володіння та користування приміщення загальною площею 520,9 кв.м. першого поверху за адресою: м. Одеса, вул.Пушкінська, 59, з метою розміщення кафе.

Згідно з п.1.2 договору, строк дії договору - з 25.11.1999 р. по 25.11.2009 р.

Відповідно до п. 3.1 орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди в розмірі 3461,16 грн.

Додатковим положенням до Договору оренди від 31.01.2001 р., яке є невід"ємною частиною договору, змінено орендну плату, яка з 31.01.2001 р. встановлена у розмірі 7681,42 грн.

Додатковим положенням до Договору оренди від 01.06.2002 р. на період окупності витрат на капітальний ремонт (з 01.06.2002 р. по 01.06.2004 р.) орендна плата встановлена у розмірі 1640,98 грн.

В пунктах 9.2, 9.3 договору сторони погодили, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду, у випадках, передбачених чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01.10.2014 р. за відповідачем рахувалася заборгованість по орендній платі за період з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р. в розмірі 69658,10 грн.

17.09.2014 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради направив на адресу відповідача лист вих.№ 01-13/7061 з пропозицію про розірвання договору оренди № 97/7 від 25.11.1999 р., повернення приміщення Департаменту за актом приймання-передачі, сплати заборгованості з орендної плати в сумі 58629,4 грн. (станом на 15.09.2014 р.) та пені в сумі 5242,82 грн., який останній залишений без відповідного реагування.

Саме неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором оренди № 97/7 від 25.11.1999 року щодо своєчасного внесення орендної плати у строки та розмірах, визначених умовами договору оренди, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору, стало підставою для звернення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради з позовом до ТОВ "Холдингова компанія "АО ОМК" про розірвання договору оренди № 97/7 від 25.11.1999 року, виселення та стягнення заборгованості з орендної плати за вказаним договором.

Місцевий господарський суд, встановивши, що за платіжними дорученнями № 18 від 10.10.2014 р., № 23 від 14.10.2014 р., № 24 від 14.10.2014 р. відповідачем було перераховано заборгованість по орендній платі та пеню за договором № 97/7 у розмірі 75544,75 грн., припинив провадження в цій частині позовних вимог та відмовив у задоволенні решти вимог - розірвання договору оренди та виселення - з підстав того, що відповідач сплатив позивачеві всі кошти, тобто позивач отримав все, на що він розраховував при укладанні договору, а тому відсутнє істотне порушення орендарем умов договору, що призвели до негативних наслідків і є підставою для розірвання договору.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення та приймаючи нове рішення про їх задоволення, виходив з того, що факт порушення орендарем такої істотної умови договору оренди комунального майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку, крім того порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати носило систематичний характер, накопичувалась протягом тривалого часу з 01.11.2013 року по 13.10.2014 року, і була погашена після звернення орендодавця з позовом у даній справі.

З висновками суду апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Правовідносини з оренди державного та комунального майна, врегульовуються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , гл. 58 Цивільного кодексу України (435-15) та відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) .

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість відповідача перед позивачем на кінець 2011 р. становила 10293,11 грн., з серпня 2011 р. - спостерігається систематична недоплата орендної плати, а в вересні та жовтні 2011 р. орендар повністю не сплачував орендну плату; заборгованість на кінець 2012 р. становила 20126,71 грн., і спостерігається також систематична недоплата орендної плати протягом року; на квітень 2013 р. заборгованість становить 20144,69 грн., при цьому, спостерігається систематична недоплата орендної плати протягом року, а в вересні та листопаді - повна несплата орендної плати; з 01.01.2014 р. по 30.10.2014 р. - спостерігається систематична недоплата орендної плати, при цьому, в травні - повна несплата орендної плати.

Отже, враховуючи приписи зазначених вище статей, систематичне неналежне виконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної плати у строки і розмірах, обумовлених умовами договору, є наслідком позбавлення позивача того, що він розраховував при укладені договору оренди, а саме ефективне надходження коштів до бюджета міста (в т.ч. і за рахунок орендної плати, отриманої за вказаним договором), у зв"язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що таке порушення відповідачем умов договору є істотним, і є підставою для розірвання договору оренди № 97/7 від 25.11.1999 року за рішенням суду з посиланням на приписи ч.2 ст. 651 ЦК України.

Оскільки право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України, то суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди, правомірно задовольнив вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого ним приміщення.

Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів скаржника викладених в касаційній скарзі, то колегією суддів відхиляються, оскільки спростовуються вищевикладеним, встановленими судами обставинами та позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 08.05.2012 року у справі № 5021/966/2011.

Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її зміни чи скасування.