головуючого судді: суддів: Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу та постанову Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 за скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області у справі № 9/5025/956/11 Господарського суду Хмельницької області за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус" 3. Приватного підприємства "Альпи" про стягнення солідарно з відповідачів 2329445,95 грн., у т.ч. 1672729,86 грн. заборгованості за кредитом, 654485,14 грн. заборгованості по відсотках, 2230,95 грн. пені за участю представників сторін:

позивача: Карпусь С.В., дов. від 20.12.2013 № 33-21/41172

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

відповідача-3: не з'явилися

від ВДВС: не з'явилися

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус", Приватного підприємства "Альпи" про стягнення солідарно з відповідачів 2329445,95 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2011 у справі № 9/5025/956/11 (суддя Олійник Ю.П.) позов задоволено; стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус", Приватного підприємства "Альпи" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 1672729,86 грн. заборгованості за кредитом, 654485,14 грн. заборгованості по відсотках, 2230,95 грн. пені.

На виконання вказаного рішення суду, 27.09.2011 видано відповідні накази у справі № 9/5025/956/11.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2014 у справі № 9/5025/956/11 (суддя Олійник Ю.П.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Олексюк Г.Є., суддів Гудак А.В., Сініцина Л.М.), скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.11.2014 відхилено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 у справі № 9/5025/956/11, вимоги скарги АТ "Укрсиббанк" - задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що при вирішенні спору судами неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки судів про закінчення виконавчого провадження ґрунтуються на неналежних доказах, і при цьому суди не перевірили, чи мало місце фактичне виконання рішення суду, враховуючи відсутність заяви позивача про скасування арешту майна боржника.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі та відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.11.2011 постановою головного державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Перуна В.Є. відкрито виконавче провадження № 30184628 за наказом Господарського суду Хмельницької області № 9/5025/956/11 від 27.09.2011 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" заборгованості у сумі 2329445,95 грн.

16.08.2012 в порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості було накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_4 (номер запису про обтяження 818641).

Судами з'ясовано, що 30.04.2013 державним виконавцем Перуном В.Є. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", яка мотивована тим, що 29.04.2013 до Першого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ надійшла заява позивача про скасування арешту всього нерухомого майна боржника в частині заставного майна іпотеки в зв'язку з погашенням заборгованості.

Службовою перевіркою стосовно виконання виконавчих проваджень № 30184628 від 10.11.2011, № 30185108 від 10.11.2011, № 30438455 від 16.11.2011, № 30438320 від 16.11.2011 встановлено, що матеріали виконавчого провадження № 30184628 від 10.11.2011 відсутні у завершених та переданих на зберігання виконавчих провадженнях, що підтверджується Актом від 04.04.2014.

Згідно із зазначеним актом перевірки від 04.04.2014 в книгах обліку вхідної кореспонденції Першого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ за відповідний період зареєстрованих заяв позивача стосовно виконавчого провадження про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 не виявлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2013, стягувач неодноразово звертався з новими заявами про відкриття виконавчого провадження відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

Зокрема, 03.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося із заявою до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області та пред'явило до виконання наказ про стягнення заборгованості з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Лабчука Р.М. від 04.11.2014 відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу, оскільки було встановлено, що виконавче провадження закінчено на підставі заяви стягувача і враховуючи положення ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця, стягувач просить визнати неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Лабчука Р.М. та скасувати його постанову (ВП № 45318554) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа). В обґрунтування доводів скарги позивач посилається на те, що йому не відомо про заяву стягувача, на яку посилається державний виконавець у оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження і зі змісту цієї постанови неможливо з'ясувати, яку саме заяву має на увазі державний виконавець.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження стала наявність постанови від 30.04.2013 про закінчення виконавчого провадження № 30184628 на підставі заяви стягувача у зв'язку із погашенням заборгованості, винесена на підставі п. 8 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", яка скаржником не оскаржена, і наявність якої відповідно до приписів ст. 26, 50 Закону України "Про виконавче провадження" виключає можливість розпочати знову виконавче провадження.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що державний виконавець правомірно відмовив у повторному відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 27.09.2011 № 9/5025/956/11.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Як визначено ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню .

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Згідно із ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.04.2013 державним виконавцем Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Перуном В.Є. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Вказана постанова є чинною та не була скасована, розміщена в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, доказів її оскарження стягувачем матеріали справи не містять.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку те, що дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.11.2014 були правомірними.

Разом з тим, як передбачено ч.ч. 1, 4 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Отже, скаржник не позбавлений можливості відновити виконавче провадження та реалізувати свої права стягувача шляхом оскарження постанови від 30.04.2013 про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до обґрунтування неправомірності винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2013, яка не є предметом оскарження у цій справі. У зв'язку із цим, твердження скаржника про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій підстав і обставин винесення вказаної постанови судом касаційної інстанції відхиляються.

Відповідно ч. 1 до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно із п. 1.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5 (z0388-03) , Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.6 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень визначено, що до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. У разі тимчасової відсутності доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (через перебої в електропостачанні, електрозв'язку тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з подальшим обов'язковим внесенням таких документів до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в день усунення причин, що перешкоджали доступу до нього.

При цьому, як визначено п. 3.8.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (z0489-12) наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного реєстру при відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи наведені положення законодавства та зважаючи на те, що матеріали виконавчого провадження № 30184628 від 10.11.2011 відсутні у завершених та переданих на зберігання виконавчих провадженнях, колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно взяли до уваги постанову від 30.04.2013 про закінчення виконавчого провадження, яка міститься у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень без дослідження матеріалів виконавчого провадження.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2014 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2015, колегія суддів не вбачає.