Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову та рішення Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року господарського суду Сумської області від 19.11.2014 року у справі господарського суду Сумської області за позовом публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Сервіс" 2. публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 3 820 644,44 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з"явився, - відповідачів: Шикеринець Р.І.,

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Сервіс" (далі - ТОВ "Фрунзе-Сервіс", відповідач -1) до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз", відповідач -2), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 500,00 грн. та стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" 3073532,00 грн. основного боргу, 448798,53 грн. інфляційних втрат та 297813,91 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов"язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 110801969 від 15.08.2011 року в частині оплати вартості поставленого за договором товару.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.11.2014 року (колегія суддів у складі: Жерьобкіна Є.А. - головуючого, судді Котельницька В.Л., Левченко П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 419043,81 грн. інфляційних втрат, 296328,37 грн. 3% річних та 72472,89 грн. судового збору; стягнуто з ТОВ "Фрунзе-Сервіс" на користь ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 9,56 грн. судового збору. Провадження у справі до ПАТ "Укртрансгаз" в частині стягнення основного боргу в сумі 3073532,00 грн. припинено. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року (колегія суддів у складі: Черленяк М.І. - головуючого, судді Терещенко О.І., Хачатрян В.С.) рішення місцевого господарського суду від 19.11.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року та рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2014 року в частині стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 296328,37 грн. - 3% річних та 419043,81 грн. інфляційних втрат скасувати і прийняти в цій частині вимог нове рішення про їх відмову.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.08.2011 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є ПАТ "Укртарнсгаз" (покупець) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 110801969 від 15.08.2011 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 до договору від 29.12.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2011-2012роках поставити покупцю товари - вентилі, крани, клапани та подібні вироби, зазначені у специфікації, що є додатком № 1 до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такі товари на умовах, передбачених договором.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу-2 товар, обумовлений договором, на загальну суму 8 690 832 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними та накладними, а останнім прийнято його без будь-яких зауважень та застережень.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару по факту поставки протягом 45-ти календарних днів. Постачальник надає товар покупцю із рахунком-фактурою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення умов договору відповідач-2 лише частково розрахувався за поставлений позивачем товар, в результаті чого утворилась заборгованість, яка на момент подання даного позову становила 3074032,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.09.2012 року між ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (кредитор) та ТОВ "Фрунзе-Сервіс" (поручитель) було укладено договір поруки № 86/3/1, відповідно до умов якого відповідач-1 поручився перед позивачем солідарно відповідати за виконання другим відповідачем зобов'язання, що визначене п. 4.1. договору № 110801969 від 15.08.2011року, з усіма додатками та змінами, що вносилися до нього у розмірі 500,00 грн.

Пунктом 2.1.1 договору поруки, сторони обумовили, що поручитель протягом строку дії договору, зобов'язаний у разі порушення боржником зобов'язань, що визначені п. 4.1. договору № 110801969 від 15.08.2011року, самостійно виконати порушені останнім зобов'язання перед кредитором в межах суми, передбаченої у п. 1.2. договору поруки, на підставі письмової вимоги кредитора та у строк, що не перевищує 90 календарних днів з дати отримання такої вимоги.

20.02.2014року позивачем першому відповідачу була направлена вимога про сплату заборгованості в сумі 500 грн. 00 коп. відповідно до укладеного договору поруки № 86/3/1 у зв'язку з невиконанням другим відповідачем зобов'язань щодо оплати товару. Вимога отримана першим відповідачем 26.02.2014 року, однак залишена без відповіді.

Неналежне виконання відповідачами своїх зобов"язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти та договором поруки стало підставою для звернення позивача з позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 500,00 грн. та стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" 3073532,00 грн. основного боргу, 448798,53 грн. інфляційних втрат та 297813,91 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення грошового зобов"язання за договором № 110801969 від 15.08.2011 року.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач-2 після подання позову, платіжними дорученнями № 13790 від 21.10.2014 року на суму 500 000,00 грн. та № 14495 від 31.10.2014 року на суму 2 574 032,00 грн. сплатив позивачу суму заборгованості за договором № 110801969 від 15.08.2011 року, з урахуванням положень п.1-1 ст. 80 ГПК України, припинили провадження в частині позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 500,00 грн. та стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" 3073532,00 грн. основного боргу.

В цій частині позовних вимог судові рішення ПАТ "Укртрансгаз" не оскаржуються, а тому судом не переглядаються.

Предметом касаційного оскарження є рішення попередніх судових інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 296328,37 грн. -3% річних та 419043,81 грн. інфляційних втрат стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України та неналежного виконання відповідачем-2 своїх зобов"язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 110801969 від 15.08.2011 року в частині оплати вартості товару у строки, обумовлені п.4.1 цього договору.

З такими висновками попередніх судових інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статті 614 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України (436-15) передбачають, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, порушення відповідачем-2 строків оплати вартості отриманого за договором товару, а також те, що інфляційні втрати та 3% річних, передбачені ст. 625 ЦК України, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про часткове задоволення, з огляду на арифметичний перерахунок судами, заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Доводи скаржника про те, що у нього відсутнє прострочення грошового зобов"язання за договором № 1108011969 від 15.07.2011 року, а тому відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних за таке прострочення, з посиланням на особливий порядок організації його господарської діяльності та не погодження і затвердження фінансових планів відповідача-2 є необґрунтованими, оскільки спростовуються умовами договору, зокрема щодо строків оплати вартості товару (п.4.1 договору), встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, а також приписами ст. 625 ЦК України та позицією Верховного Суду України, викладеної у листі від 01.07.2014 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до пункту 1 статті 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року та рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2014 року у справі № 920/1294/14 залишити без змін.