ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2015 року Справа № 910/18561/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гончарука П.А. суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: Зозуля Т.М. Тертичний О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2015 року у справі № 910/18561/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права
ВСТАНОВИВ:
У березні 2013 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на звільнення від сплати пайового внеску забудовника у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва при реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально - виробничого комбінату під оптово-торговельну базу з митним складом, супермаркет "Plaza-pacific" та швейний цех на вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі м. Києва.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 (головуючий - Котков О.В., судді - Бондаренко Г.П., Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 (головуючий - Чорна Л.В., судді - Агрикова О.В., Смірнова Л.Г.), у задоволені позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, рішенням виконавчого комітету Київської ради народних депутатів № 460 від 19.05.1989 "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів" Київському експериментально-виробничому комбінату була відведена земельна ділянка по вул. Сиваській у м. Києві для будівництва експериментально-виробничого комбінату та республіканської оптово-торгівельної бази "Укрспортінвентар" Держкомспорту УРСР.
Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 29.08.2000 № 590 "Про затвердження нової початкової вартості ОНБ - Київського експериментально-виробничого комбінату по вул. Сиваській" було вирішено здійснити продаж об'єкта незавершеного будівництва - Київського експериментально-виробничого комбінату по вул. Сиваській шляхом проведення аукціону.
Відповідно до п. 3 наказу продаж об'єкта незавершеного будівництва вирішено провести без збереження його первісного призначення.
07.11.2000 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ "Н-М" укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва № 719, за умовами якого продавець (регіональне відділення) продав, а покупець (позивач) купив об'єкт незавершеного будівництва - Київський експериментально-виробничий комбінат, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сиваська, і зобов'язувався сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі.
Відповідно до п. 1.2. договору об'єкт продано без збереження його первісного призначення з правом перепрофілювання.
Згідно з п. 1.3. договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі цього об'єкта.
Відповідно до п. 3.1. договору передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами у п'ятиденний строк після сплати повної ціни продажу об'єкту незавершеного будівництва.
За умовами п. 5.4. договору покупець зобов'язувався протягом п'яти років з дати підписання договору закінчити будівництво об'єкта.
08.12.2000 позивачу був переданий об'єкт незавершеного будівництва - Київський експериментально-виробничий комбінат, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сиваська, що підтверджується актом приймання-передачі № 777.
08.12.2000 регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву позивачу було видано свідоцтво про власність за реєстраційним № 659, яке підтверджує право власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва - Київський експериментально-виробничий комбінат, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сиваська.
Як було встановлено судами, строки завершення позивачем будівництва об'єкту незавершеного будівництва продовжувалися кілька раз за процедурою, встановленою абз. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".
Востаннє договором № 719/4 від 24.02.2011 на виконання рішення Київської міської ради від 28.10.2010 № 182/4994 (ra0182023-10) "Про надання згоди на продовження регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва - Київського експериментально-виробничого комбінату на вулиці Сиваській, 1-а у Дніпровському районі м. Києва" до договору були внесені зміни, які передбачали завершення будівництва в строк до 31 травня 2012 року з правом перепрофілювання.
01.07.2008 позивачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 0510-Дн/Р, якому передувало розроблення та погодження в установленому порядку проекту реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально-виробничого комбінату під оптово-торговельну базу з митним складом, супермаркет "Plaza-Pacific" та швейний цех на вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі м. Києва.
Листом № 133 від 16.09.2011 позивач звернувся до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві з заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифікату, надавши акт готовності об'єкта до експлуатації від 16.09.2011.
Сертифікатом серії КВ № 16411044292 від 20.09.2011, виданим інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Відповідно до висновків, викладених в акті підсумкової перевірки виконання умов договору № 13 від 13.09.2012, регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву вважає, що позивач виконав умови договору у повному обсязі та зняло договір з контролю.
Листом № 181 від 18.11.2011 позивач звернувся до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач) про надання позивачу довідки про відсутність обов'язку сплати пайової участі (внесків) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (пайовий внесок) на підставі ст. 29 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" та розділом 1 Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, який затверджений додатком № 16 до рішення Київської міської ради № 573/5385 від 30.12.2010 (ra-573023-10) .
Листом № 099-18/7284-11 від 14.12.2011 відповідач повідомив позивача про відсутність відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) підстав для звільнення його від сплати пайового внеску та запропоновано підписати договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Предметом спору є визнання за позивачем права на звільнення його від сплати пайового внеску забудовника у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 цієї ж статті, а також ч. 2 ст. 20 ГК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Як правильно було встановлено судами, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, як визнання права на звільнення від сплати пайового внеску забудовника у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури не відповідає способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським (цивільним) законодавством. Цей спір не є спором про наявність чи відсутність цивільного права в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
По суті ці позовні вимоги спрямовані на встановлення факту, що має юридичне значення, а не поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу.
Цей факт може встановлюватися лише у разі вирішення спору про право цивільне.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам України не підвідомчі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Отже, враховуючи викладене, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні позову.
Інші посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.
Таким чином, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2015 року у справі за № 910/18561/13 - без змін.
Головуючий, суддя
Суддя
Суддя
П. Гончарук
І. Кондратова
Л.Стратієнко