головуючого Гончарука П.А. суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: Єршова С.В. Коробчук Ю.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постанову Господарського суду Хмельницької області від 09 грудня 2014 року Рівненського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року у справі № 924/1439/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" про стягнення 230 083,81 грн

У вересні 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 230 083,81 грн, з яких 6 238,60 грн - інфляційні втрати, 16 014,60 грн - 3 % річних, 58 430,01 грн - пеня, 149 400,60 грн - 7 % штрафу.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2014 (суддя - Танасюк О.Є.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 (головуючий - Сініцина Л.М., судді - Гудак А.В., Олексюк Г.Є.), позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 358,25 грн інфляційних витрат, 14 547,51 грн 3 % річних, 25 293,98 грн пені, 74 700,30 грн 7 % штрафу та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 25 293,98 грн пені, 74 700, 30 грн 7 % штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині рішення залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 28.08.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) і комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 12/746-ТЕ-34, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.1.1. договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 3 003,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: ІІІ кв. - 0,0 тис. куб. м; ІV кв. - 3 003,0 тис. куб. м (жовтень - 740,1 тис. куб. м; листопад - 808,6 тис. куб. м; грудень - 1 454,3 тис. куб. м). Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Згідно з п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За умовами п. п. 5.1., 5.2. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн, крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

У п. 6.1. договору сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Згідно з п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012 і діє в частині поставки газу до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ обсягом 303,335 тис. м3 на загальну суму 2 915 037,24 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач за отриманий газ розрахувався несвоєчасно.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить ст. 193 ГК України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач своїх зобов'язання за договором виконав з порушенням строків, визначених договором, то господарські суди, здійснивши перерахунок, прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ст. 625 ЦК України 4 358,25 грн інфляційних втрат та 14 547,51 грн 3 % річних і правильність висновків судів в цій частині ніким не оскаржується.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, відповідач просив зменшити розмір пені та штрафу.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.1., 7.2. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги те, що відповідачем газ був придбаний для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно населенням та релігійними організаціями, які мають заборгованість зі сплати послуг перед відповідачем, а також відсутність доказів спричинення позивачу збитків відповідним простроченням чи настання негативних наслідків та враховуючи виконання боржником свого зобов'язання за договором на час розгляду справи, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив частково клопотання відповідача та застосувавши ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшив пеню до 25 293,98 грн і штраф до 74 700,30 грн.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення було порушено його права на справедливий суд, яке перебуває під захистом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то такі доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки судами були почуті сторони і прийнятті обґрунтовані і мотивовані рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 111-7 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування в оскаржуваній частині судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 09 грудня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року у справі за № 924/1439/14 - без змін.