головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представника позивача Єршової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.12.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року у справі № 914/3681/14 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Стрийтеплоенерго" про стягнення 89786,10 грн,

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства "Стрийтеплоенерго" (надалі - КП "Стрийтеплоенерго", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором № 13/3580-БО-21 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, просило стягнути 89786,10 грн, з яких: 67788,32 грн пені, 15326,92 грн 3% річних та 66659,85 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.12.2014 року у справі № 914/3681/14 (суддя Кітаєва С.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року (судді: Галушко Н.А. (головуючий), Данко Л.С., Орищин Г.В.), позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 47338,38 грн пені (розмір пені був зменшений на 20460,94 грн), 15292,30 грн 3% річних, 6659,85 грн інфляційних втрат та 1827,00 судового збору. В стягненні 3% річних в сумі 34,62 грн та пені в сумі 173,06 грн відмовлено за безпідставністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, зокрема: ст. 233 Господарського кодексу України (надалі - ГК України (436-15) ), ст.ст. 549 - 552 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині зменшення суми пені на 20460,94 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (оскарження рішення та постанови суду першої та апеляційної інстанцій про зменшення розміру пені на 20460,94 грн) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.

У справі про стягнення заборгованості за договором № 13/3580-БО-21 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, суди встановили, що у п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору (здійснення розрахунку за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки) він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суди з'ясували, що протягом 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 2121,537 тис.м.куб. на загальну суму 9831725,17 грн. Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав із значним порушенням строків встановлених договором, у зв'язку з чим, позивач відповідно до п. 7.2 договору нарахував пеню в розмірі 67799,32 грн. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, наданих позивачем, встановив, що 173,07 грн пені безпідставно нараховані за день, в який відбулася оплата поставленого природного газу, тому відмовив у задоволенні позову в цій частині за безпідставністю.

Касаційна скарга не містить жодних доводів та заперечень, які б спростовували висновки судів в цій частині. Доводи касаційної скарги зводяться до оскарження висновку судів про зменшення розміру пені.

Так, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 30 % до 47338,38 грн, виходячи з того, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться у важкому фінансовому стані та є збитковим підприємством; є єдиним постачальником тепла у м. Стрий та обслуговує населення, бюджетні установи та організації, і причинами виникнення заборгованості за договором в тому числі є, зокрема: несвоєчасні розрахунки цих споживачів за поставлений природний газ та не профінансована з бюджету різниця у тарифах на газ на суму 4,9 млн.грн. Крім того, суд врахував, що відповідач за поставлений природний газ за договором № 13/3580-БО-21 від 28.12.2012 року розрахувався з позивачем в повному обсязі.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 546 ЦК України).

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Аналогічне правило міститься й в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено також в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

У п. 3.17.4 своєї постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на обставини цієї справи, Вищий господарський суд України вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені), використовуючи надане суду право п. 3 ст. 83 ГПК України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, з огляду на нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також зважаючи на те, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, і в матеріалах справи, відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача суттєвих збитків, у зв'язку з порушенням відповідачем строків грошового зобов'язання, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності переоцінки встановлених судами обставин та підстав для зменшення пені, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до ст. 111-7 ГПК України.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України касаційну скаргу залишає без задоволення, а законні та обґрунтовані рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.12.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року в частині відмови у стягненні пені у розмірі 20460,94 грн залишити без змін.