Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Студенця В.І.,

Харченка В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-Західна залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від

13.11.2014 р. та постанову Київського

апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р.

у справі № 910/12343/14 господарського суду міста Києва

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-Західна залізниця"

до Київського міського територіального

відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними пунктів рішення

за участю представників:

ДТГО "Південно-Західна залізниця" - Матюха О.Ю.;

Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України - Вансович О.В., Клюсова Т.М.;

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів 2, 3 рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2014 р. № 34/04-р/к.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неповне з'ясування відповідачем обставин справи (т.1 а.с.5-12).

Відповідач у справі - Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на позовну заяву заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що висновки, викладені у рішенні, повністю відповідають обставинам справи, крім того, рішення відповідає чинному законодавству України (т.1 а.с.85-89).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (т.1 а.с.165-171).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності доказів вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг з надання пасажирам у користування комплектів постільної білизни у вагонах поїздів, шляхом встановлення таких тарифів на вказану послугу, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.217-223).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлений позов задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (т.2 а.с.3-11).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку судами встановлені наступні обставини.

23.04.2014 р. Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 34/04-р/к, яким визнано, що ДТГО "Південно-західна залізниця" протягом періоду з 27.02.2007 р. по друге півріччя 2010 року займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуги з надання пасажирам у користування комплектів постільної білизни (постільних речей) у вагонах поїздів в межах маршрутів, за якими здійснюється рух поїздів, які сформували вагони, що обслуговуються безпосередньо ДТГО "Південно-західна залізниця" з часткою 100 %. Дії ДТГО "Південно-західна залізниця" щодо встановлення економічно необґрунтованих (завищених) тарифів на послуги з надання пасажирам у користування комплектів постільної білизни (постільних речей) у вагонах поїздів є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуги з надання пасажирам у користування комплектів постільної білизни (постільних речей) у вагонах поїздів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, в зв'язку з чим на ДТГО "Південно-західна залізниця" накладено штраф у розмірі 68 000,00 гривень.

Предметом спору у даній справі є дійсність зазначеного рішення.

Судами обгрунтовано не прийняті до уваги доводи позивача та відмовлено у задоволенні позову.

Вважаючи відповідне рішення недійсним, позивач посилався на наступні обставини:

- для встановлення перевищення ціни необхідно мати дві складові - застосовану ціну та належну (допустиму);

- відповідач не довів, яка ціна на послуги є обґрунтованою;

- рішення Відділення базується на документі "Порядок і обгрунтування формування цін на постільну білизну по ВЧ-2 у 2009 році", що є методично неправильним, оскільки відокремлений підрозділ не є особою, яка встановлює ціни на послугу, і тому не може її обґрунтовувати, а відділенням начебто було маніпулятивно використано назву вказаного розрахунку;

- у різних вагонних дільницях ДТГО "Південно-західна залізниця" собівартість вказаних послуг та їх рівень рентабельності були різними, що є є прямим доказом відсутності причинно- наслідкового зв 'язку між рентабельністю та ціною;

- надання постільної білизни не є самостійною послугою, а є підвищенням комфорту/якості послуги з перевезення пасажира, тобто є складовою дійсної послуги.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

Водночас, за змістом приписів ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Пунктом 1 рішення Адміністративної колегії Відділення від 23.04.2014 р. № 34/04-р/к визнано монопольне становище позивача на загальнодержавному ринку послуги з надання пасажирам у користування комплектів постільної білизни (постільних речей) у вагонах поїздів в межах маршрутів, за якими здійснюється рух поїздів, які сформували вагони, що обслуговуються безпосередньо ДТГО "Південно-західна залізниця" з часткою 100 %.

Відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) зловживання монопольним становищем, зокрема у вигляді встановлення таких цін чи інших умов реалізації товару не допускається та тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

З аналізу Конституції України (254к/96-ВР) , Законів України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) , "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (z0090-94) ) (із змінами), Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 р. № 182-р ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2002 р. за № 139/6427 (z0139-02) (із змінами) вбачається, що закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення будь-яких розрахунків вартості послуг, а відтак, встановлення економічно обґрунтованих цін не є повноваженнями органів Антимонопольного комітету України, натомість є обов'язком суб'єктів господарювання.

Таким чином, органи Антимонопольного комітету України не визначають рівень допустимих цін на товари, послуги тощо.

Необгрунтованим є твердження скаржника, що рішення Відділення базується на документі "Порядок і обгрунтування формування цін на постільну білизну по ВЧ-2 у 2009 році", що є методично неправильним, так-як відокремлений підрозділ не є встановлювачем ціни на послугу і тому не може її обґрунтовувати, а Відділенням начебто було маніпулятивно використано назву вказаного розрахунку.

Вказаний розрахунок був використаний у рішенні як приклад для ілюстрування підходу, що призвів до встановлення економічно необгрунтованих цін на постільну білизну. Так, в матеріалах справи містяться аналогічні розрахунки за різні роки по різних підрозділах ДТГО "Південно-Західна залізниця". На прикладі одного конкретного розрахунку проілюстровано, що при розрахунку собівартості послуг надання пасажирам постільної білизни планувалося повернення витрат на доотримання нових комплектів білизни протягом одного року, тоді як окремі предмети, що входять до комплекту, мають термін експлуатації понад один рік.

Вартість всіх речей, які в сукупності становлять комплект постільної білизни, є прямими матеріальними витратами, які в свою чергу впливають на собівартість послуги з надання пасажирам у користування комплекту постільної білизни у вагонах, що обслуговуються.

Інструкцією про термін служби і порядок списання окремих постільних речей та м'якого з'ємного інвентарю пасажирських вагонів, затвердженою Міністерством транспорту України встановлено термін служби окремих предметів, що входять до комплекту постільної білизни та після спливу якого відповідні речі підлягають списанню та заміні на нові. Термін служби таких речей відповідно до інструкції складає від 1 до 4 років (в середньому - приблизно 2,5 роки).

Отже, на підставі зазначеного розрахунку, в загальній вартості постільних речей, які ДТГО "Південно-західна залізниця" планувало отримати у 2009 році, термін використання всіх речей був визначений як один рік, тоді як для них встановлено довший строк експлуатації.

Таким чином, до розрахунку вартості послуги було включено завищений рівень матеріальних витрат.

Скаржник також зазначає про відсутність прямого причинно-наслідкового зв'язку між рівнем рентабельності та тарифом і стверджує про помилковість висновків Відділення, обґрунтовуючи це тим, що у різних вагонних дільницях ДТГО "Південно-західна залізниця" собівартість вказаних послуг та їх рівень рентабельності були різними, отже, це є прямим доказом відсутності причинно-наслідкового зв 'язку між рентабельністю та ціною.

Такі твердження скаржника правомірно не прийняті судами до уваги, з огляду на наступне.

Так, вартість користування комплектом постільної білизни була визначена на одному рівні для всіх вагонних дільниць. Собівартість надання послуги була різною по різних дільницях (враховуючи різний фонд оплати праці, витрати на електроенергію тощо). Тому встановлювались різні рівні рентабельності послуги по різним дільницям з метою отримати після урахування ПДВ заздалегідь визначену вартість.

Отже, рівень рентабельності у даному випадку не має економічного сенсу, а слугує універсальним регулятором для досягнення потрібного рівня вартості.

Позивач посилається також на те, що надання постільної білизни не є самостійною послугою, а є підвищенням комфорту/якості послуги з перевезення пасажира, тобто є складовою дійсної послуги.

Зазначене спростовується тим, що сам скаржник визнає пункт 1 рішення, яким визначено монопольне становище ДТГО "Південно-Західна залізниця" на ринку послуги з надання пасажирам у користування комплектів постільної білизни (постільних речей) у вагонах поїздів в межах маршрутів, за якими здійснюється рух поїздів, які сформували вагони, що обслуговуються безпосередньо ДТГО "Південно-Західна залізниця" з часткою 100%.

Крім того, скаржник стверджує, що пасажирські перевезення є збитковими. Разом з тим, скаржник вдається до часткової компенсації витрат на перевезення шляхом встановлення економічно необгрунтованих цін на інші послуги. Потрібно зазначити, що послуга є безальтернативною, оскільки пасажир не має змоги отримати послугу з іншого джерела або взагалі відмовитись від послуги у разі, якщо поїздка припадає на нічний час. Крім того, використання матрацу та подушки без білизни не передбачено.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що визначення рівня собівартості послуги з надання пасажирам у користування комплекту постільної білизни (постільних речей) у вагонах поїздів, що обслуговуються позивачем, прямо впливає на рентабельність останньої, а тому, враховуючи, що собівартість послуги позивачем вираховувалась невірно та була відповідно завищена, рентабельність послуги з надання пасажирам у користування комплекту постільної білизни (постільних речей) у вагонах поїздів, що обслуговуються позивачем, була також завищена.

Враховуючи наведене, дії позивача є порушенням конкурентного законодавства, передбаченим ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а рішення відповідача є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального права, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для визнання його недійсним.

В силу ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. у даній справі, немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р. у справі № 910/12343/14 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Державного територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" - без задоволення.