Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Куровського С.В. - доповідача, Міщенко П.К.,за участю представників:

ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Променергетика" - Єлісєєв А.Ю. (керівник),

ПАТ "Укрсоцбанк" - Боровського М.Є. (дов. від 24.10.2014),

ліквідатора Гаркунова Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче

підприємство "Променергетика"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014

у справі № Б29/3-09 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська ливарно-

металургійна компанія "Верстатолив"

про визнання грошових вимог,

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 (суддя Полєв Д.М.) визнано грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив" в розмірі 1218,00 грн. судових витрат (1 черга); 4 008769,25 грн., що дорівнює 501535 дол. США основного боргу (1 черга); 2 414447,80 грн., що дорівнює 302070,30 дол. США відсотків за користування кредитом (1 черга).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Науково-виробниче підприємство "Променергетика" просить скасувати вищевказані постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 53, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 261, 553- 559 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив" порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 24.12.2008.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2009 введено процедуру санації боржника в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", призначено керуючим санацією генерального директора боржника Омельчука А.Р., призначено розпорядника майна арбітражного керуючого Дасковську Т.Я.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив" опубліковано в газеті "Голос України" № 30 (4530) від 19.02.2009.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2009 затверджено реєстр вимог кредиторів: ТОВ "Торес" з грошовими вимогами у розмірі 1 395 655,66 грн. з віднесенням до IV черги задоволення; ТОВ науково-виробничого підприємства "Промелектротехніка" з грошовими вимогами у розмірі 120 000,00 грн. з віднесенням до IV черги задоволення; ТОВ "Уралочка-Дельта" з грошовими вимогами у розмірі 4 675 621,50 грн. з віднесенням до IV черги задоволення.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013 ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

26.06.2014 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ПАТ "Укрсоцбанк" з грошовими вимогами до банкрута в розмірі 11 454228 грн. Заявою кредитора грошові вимоги було зменшено до 6 423217,05 грн.

Місцевий господарський суд, 18.12.2014 визнавши грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в розмірі 1218,00 грн. судових витрат (1 черга); 4 008769,25 грн., що дорівнює 501535 дол. США основного боргу (1 черга); 2 414447,80 грн., що дорівнює 302070,30 дол. США відсотків за користування кредитом (1 черга), виходив з того, що банкрут - ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив" є майновим поручителем Садики В.І., Садики Р.Г., Степченкової В.О., Шипунова О.Г., Степченкова Р.І. перед ПАТ "Укрсоцбанк" в частині грошових зобов'язань цих фізичних осіб за укладеними ними кредитними договорами, а тому вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до банкрута мають грошовий характер.

Апеляційний господарський суд, погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що вказані фізичні особи мають заборгованість перед ПАТ "Укрсоцбанк" по виконанню взятих на себе грошових зобов'язань за кредитними договорами з повернення кредиту та сплаті відсотків, а тому ПАТ "Укрсоцбанк" відповідно до ст.ст. 541, 543, 554 ЦК України, ст.ст. 1, 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 1, 3, 11 Закону України "Про іпотеку", ч. 6 ст. 14 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має право вимагати виконання основного зобов'язання, як від боржників і їх майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає у межах взятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем, вимоги якого задовольняються в першу чергу за рахунок предмету іпотеки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може в повній мірі погодитися з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є визнання кредиторських вимог Банку, забезпечених заставою майна боржника, і включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.10.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") (далі - кредитор) укладено договори кредиту: № 09.2/353-6 з Садикою Віктором Івановичем; № 09.2/354-6 з Садикою Рітою Григорівною; № 09.2/352-6 з Степченковою Валентиною Олексіївною; № 09.2/355-6 з Шипуновим Олексієм Григоровичем; № 09.2/351-6 з Степченковим Романом Івановичем.

Згідно умов зазначених договорів кредитором надано кожному з позичальників на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 147800 доларів США зі сплатою відсотків користування ними та кінцевим поверненням заборгованості до 18.10.2013. Зазначені кредитні договори є чинними, доказів визнання їх недійсними в судовому порядку сторонами не подано.

19.10.2006 між кредитором та ТОВ "Спілка-Діалог" (назву та місцезнаходження якого 12.06.2007 на загальних зборах учасників ТОВ "Спілка-Діалог" змінено на ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив") укладено іпотечний договір № 880 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 09.2/353-6 з Садикою Віктором Івановичем, № 09.2/354-6 з Садикою Рітою Григорівною; № 09.2/352-6 з Степченковою Валентиною Олексіївною; 09.2/355-6 з Шипуновим Олексієм Григоровичем.

Згідно з підпунктом 1.1 зазначеного договору предметом іпотеки є нерухоме майно (будівлі і споруди), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 14.

Відповідно до пункту 1.3 вартість предмету іпотеки за погодження сторін становить 5331718 грн., що еквівалентно 1 055785,74 дол. США.

Згідно з ч.1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом .

Крім того, ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно ч. 4 ст. 42 Закону (в редакції, що діє з 19.01.2013), майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

В силу ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство (в редакції, що діє з 19.01.2013), погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, відомості про майно боржника, яке є предметом застави окремо вносяться до реєстру вимог кредиторів боржника незалежно від заявлення відповідних вимог кредитором та від забезпечення цим майном грошових зобов'язань боржника чи інших осіб, майновим поручителем яких є боржник. Включення ж до реєстру майна, яке є предметом застави та може використовуватися виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя, обумовлює необхідність визначення розміру грошових вимог, які підлягають задоволенню за рахунок такого заставного майна, не зважаючи на час їх заявлення кредитором, що не суперечить вимогам Закону.

Аналіз статей 553, 554 ЦК України свідчить про те, що порука - це забезпечувальне зобов'язання, яке виникає внаслідок невиконання боржником основного зобов'язання і у цьому випадку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При цьому слід враховувати, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

Отже, сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати виконання цього грошового зобов'язання одночасно як від боржника, так і від поручителя.

Розглядаючи спірні грошові вимоги, які випливають із застави нерухомого майна боржника, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що майновий поручитель - ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив" та боржники за кредитними договорами відповідають перед ПАТ "Укрсоцбанк" солідарно відповідно до норм майнового права, що регулюють поруку. При цьому вірно вказав, що ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) законодавець зобов'язав розпорядника майна, незалежно від наявності чи відсутності заяв за даними обліку боржника внести вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою боржника, та окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, що є предметом застави, яке використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Однак, поклавши грошові зобов'язання за кредитними договорами фізичних осіб Садика В.І., Садика Р.Г., Степченкова В.О., Шипунов О.Г., Степченков Р.І. перед ПАТ "Укрсоцбанк" тільки на ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив", як майнового поручитися, судами попередніх інстанцій не було досліджено в повній мірі та не надано належної правової оцінки договорам, на підставі яких виникли вимоги банку, а також не досліджено обставини справи щодо невиконання власних кредитних зобов'язань отримувачами кредитних коштів за зазначеними кредитними договорами, з огляду на можливе їх погашення за рахунок стягнення безпосередньо з позичальників чи фінансового поручителя.

Колегія суддів наголошує, що за своєю правовою природою договір застави (іпотеки) є похідним від основного договору, тому пред'явлення банком вимоги до заставодавця (іпотекодавця) про стягнення заборгованості, що виникла у боржника (позичальника) за кредитним договором, є можливим за умови чинності (дійсності) основного зобов'язання та доведення його існування належними доказами у справі.

Так, поза увагою судів залишилося те, що ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося з позовом про стягнення боргу за кредитними договорами безпосередньо з позичальників вищенаведених кредитних договорів та фінансового поручителя в Постійно діючий третейський суд при асоціації Українських банків, який рішеннями від 17.07.2014 задовольнив позовні вимоги та стягнув з фізичних осіб - позичальників відповідні суми заборгованості. З цими рішеннями ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із заявами про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейського суду, за якими розпочато провадження.

З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про підставність визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" без об'єктивного дослідження обґрунтованості спірних грошових вимог, їх розміру та дійсності з урахуванням можливого погашення заборгованості за рахунок стягнення безпосередньо з позичальників чи фінансового поручителя, за рішеннями третейського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

У відповідності до ст. 111-7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевказаного та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції і його повноваження, колегія суддів дійшла висновку, що ухвали судів першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа - направленню на новий розгляд суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Променергетика" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 по справі № Б29/3-09 скасувати.

Справу № Б29/3-09 направити в частині кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.