Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників: прокуратури Бондарчук В.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача Кебус М.В. - довіреність від 03.04.2015 р. третьої особи не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову від 17.02.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/2121/14 господарського суду Одеської області за позовом Прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1" третя особа Тарутинська районна рада про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

У травні 2014 р. Прокурор Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Бородінська СЕС-1", за участі третьої особи - Тарутинської районної ради про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0787), розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 45,0000 га, який укладено між Головним управлінням Держземагентства в Одеській області та ТОВ "Бородінська СЕС-1" 13.11.2013 р. на підставі наказу ГУ Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013 року № ОД/5124755500:01:001/00000139;

- зобов'язання ТОВ "Бородінська СЕС-1" повернути земельну ділянку, розташовану на території Бородінської селищної ради загальною площею 45,0000 га (кадастровий номер 5124755500:01:001:0787) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 21, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 122, 123 Земельного кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 13, 20, 21, 23 Закону України "Про оцінку земель" та положення Податкового кодексу України (2755-17) обґрунтовані тим, що договір оренди землі від 13.11.2013 р. № 08 укладений з порушенням вимог чинного земельного законодавства, оскільки технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не розроблялась та не погоджувалась, до уповноваженого органу не подавалась, і відповідно ним не затверджувалась, тобто нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки, яка є базою визначення розміру орендної плати, не була проведена, що суперечить статті 13 Закону України "Про оцінку земель".

Головне управління Держземагентства в Одеській області у поясненнях на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення вказувало, зокрема на те, що при укладенні спірного договору оренди були дотримані всі істотні умови, визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", а нормативна грошова оцінка землі не є істотною умовою договору оренди землі.

ТОВ "Бородінська СЕС-1" у відзиві на позовну заяву просило відмовити прокурору у задоволенні його вимог вказуючи на недоведеність прокурором наявності обставин для визнання недійсним спірного договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2014 р. (судді: Панченко О.Л., Погребна К.Ф., Никифорчук М.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що договір оренди землі укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, а тому без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними, з огляду на відсутність доказів скасування або визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013 р. № ОД/5124755500:01:001/00000139, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 13.11.2013 р. № 08, укладеного на виконання цього наказу.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області Одеський апеляційний господарський суд (судді: Таран С.В., Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.02.2015 р. залишив його без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, за умови чинності наказу Головного управління Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013 р., на виконання якого цей договір було укладено.

Заступник прокурора Одеської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов прокурора про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Прокурор вказує на безпідставне залишення судами поза увагою приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель" щодо обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та доводів прокурора стосовно порушення вказаної норми на момент укладення спірної угоди.

Крім того, на думку скаржника судами помилково та в порушення приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, не взято до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.05.2013 по справі № 6-11цс13 стосовно обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки землі у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що передбачено статтею 13 Закону України "Про оцінку земель".

На думку прокурора також помилковим є висновки судів про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, за наявності чинного наказу Головного управління Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013 р., на виконання якого цей договір було укладено, з посиланням на пункт 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. (v0006600-11) , у якому йдеться про необхідність надання судами оцінки рішенням органів місцевого самоврядування та виконавчої влади на предмет наявності компетенції вказаних органів на розпорядження землями державної та комунальної власності, оскільки прокурором не заперечувалась та не оспорювалась наявність у Головного управління Держземагентства в Одеській області повноважень на розпорядження землею, а підставою позовних вимог було визначено невідповідність спірної угоди приписам чинного на момент її укладення законодавства.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області від 13.11.2013 р. № ОД/5124755500:01:001/00000139 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ "Бородінська СЕС-1" для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Бородінська селищна рада (за межами населеного пункту), Тарутинський район, Одеська область та надано ТОВ "Бородінська СЕС-1" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 45 га із земель сільськогосподарського призначення, у тому числі: пасовища - 45 га, кадастровий номер 5124755500:01:001:0787, для розміщення та експлуатації сонячної електростації (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) за адресою: Бородінська селищна рада (за межами населеного пункту), Тарутинський район, Одеська область (пункти 1,2 наказу).

Згідно з пунктами 3, 3.1 цього наказу до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату у розмірі 12 земельних податків за 1 рік; після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку, встановлено річну орендну плату у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі (том 1 а.с. 207-208).

13.11.2013 р., на підставі зазначеного наказу, між Головним управлінням Держземагенства в Одеській області (орендодавець) та ТОВ "Бородінська СЕС-1" (орендар") було укладено договір оренди землі № 08, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації сонячної електростанції, розташовану на території Бородінської селищної ради (за межами населеного пункту), Тарутинський район, Одеська область.

Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації сонячної електростанції загальною площею 45 га, у тому числі: пасовища-45 га.

У пунктах 4.1, 4.2 договору закріплено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бородінської селищної ради у ВДК у Тарутинському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме: 126 609 грн. за 1 рік, що складає 10 550,75 грн. за 1 місяць. Після проведення та ведення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно з пунктами 9.4.7, 9.4.8 договору № 08 від 13.11.2013 орендар зобов'язався протягом 1 року здійснити всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується; самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року та враховуючи вимоги пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Судами під час розгляду справи встановлено, що право оренди земельної ділянки на підставі договору № 08 від 13.11.2013 р. зареєстровано у передбаченому чинними законодавством порядку, про що свідчить витяг серії ЕАР № 661076 від 06.12.2013 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а за актом приймання-передачі від 09.12.2013 р. орендована земельна ділянка площею 45 га, розташована на території Бородінської селищної ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту), передана орендареві.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.11.2013 р. між Головним управлінням Держземагентства в Одеській області та ТОВ "Бородінська СЕС-1" тазобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, з посиланням, зокрема, на приписи статей 21, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 13, 20, 21, 23 Закону України "Про оцінку земель" та положення Податкового кодексу України (2755-17) , з підстав невідповідності спірного договору приписам статті 13 Закону України "Про оцінку земель", оскільки при передачі у користування земельної ділянки не проведена нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки, проведення якої є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судами зазначено, що сторони включили до спірного договору всі необхідні істотні умови відповідно до законодавства, чинного на час укладення договору, в тому числі розмір орендної плати та проведення нормативної грошової оцінки землі, здійснивши реєстрацію права оренди за спірним договором, реєстратор підтвердив відповідність договору вимогам чинного законодавства.

Крім того, суди дійшли висновку, що оскільки спірний договір укладено на підставі наказу Головного Управління Держземагенства в Одеській області від 13.11.2013 р. № ОД/5124755500:01:001/00000139 щодо якого судом не встановлено його незаконність, відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі № 08 від 13.11.2013 р.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, з чого вбачається, що юридичне закріплення свободи договору не є беззастережним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення прав і обов'язків учасників правочину, то зміст правочину складають як права та обов'язки, щодо яких відбулося відповідне волевиявлення, так і особи, зазначені в якості учасників правочину. Щоб з'ясувати, чи суперечить спірний правочин Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судам слід дослідити умови укладеного правочину, склад учасників правочину та перевірити з урахуванням підстав поданого позову, чи відповідають взаємні права та обов'язки, набуті в результаті правочину, визначеним законодавчо для відповідних правовідносин та чи надає у цих правовідносинах законодавець можливість відступу від усталеного правового регулювання.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі.

Об'єктом оренди землі є земельна ділянка, як окремо визначений індивідуальний об'єкт. За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) .

Водночас за підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. За змістом пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу орендна плата встановлюється в договорі оренди з урахуванням мінімальних та граничних обмежень її розміру, наведених у зазначеному пункті.

Для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (частина 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка за станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції)

За приписами частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

При цьому, за частиною 3 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій" (858-15) .

Склад осіб, що можуть бути замовниками та розробниками документації із землеустрою, визначено статтею 26 Закону України "Про землеустрій".

Статтею 22 зазначеного Закону передбачено, що підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом.

Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод, для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, справляння державного мита та в інших випадках, визначених законом (стаття 38 Закону).

Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин.

Порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", частині 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави, що судами попередніх інстанцій не враховано.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, відповідно до пункту 2.4 договору № 08 від 13.11.2013 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилаючись на відповідність визначеного сторонами в договорі розміру орендної плати законодавчо встановленим межам та на передбачену підпунктом 271.1.2 статті 271 Податкового кодексу України можливість обчислення земельного податку (та, відповідно, орендної плати) щодо земельних ділянок, грошову оцінку яких не проведено, за їх площею відповідач залишив поза увагою, що спір стосується не обчислення орендної плати за земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої не проведена, а визначення орендної плати при наданні земельної ділянки.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 2 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Беручи до уваги, що господарські суди попередніх інстанцій встановили обставини справи, дослідивши зміст прав та обов'язків сторін спірного договору, однак не застосували положення чинного законодавства відповідно до змісту спірних правовідносин та підстав поданого позову, судова колегія вбачає підстави для скасування судових рішень у даній справі та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області за наслідками недійсності відповідного договору.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 93 Земельного кодексу України відповідач набуває права використовувати земельну ділянку та обов'язку сплачувати орендну плату не з прийняття рішення компетентним органом про передачу її в оренду, а з договору оренди землі.

За таких обставин, безпідставним є висновки суду апеляційної інстанції, як на підставу для відмови в позові, на чинність наказу позивача, що був підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки позов подано на захист прав, порушених не наказом позивача, а укладеним договором оренди, а такий спосіб захисту порушених прав, як визнання незаконним чи недійсним наказу Головного Управління Держземагенства в Одеській області, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини на підставі відповідного правовстановлюючого документу, не забезпечує реального захисту порушеного права.

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл господарських витрат, зокрема, передбачено, що витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 11 статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Касаційна інстанція встановила, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку судовий збір за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг Заступника прокурора Одеської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку підлягає стягненню з ТОВ "Бородинська СЕС-1" на користь Державного бюджету України в сумі 5 359, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 111-5, 111-7, пунктом 2 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. у справі № 916/2121/14 та рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014 р. скасувати.

Позов задовольнити повністю. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0787), розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 45,0000 га, який укладено між Головним управлінням Держземагентства в Одеській області та ТОВ "Бородінська СЕС-1" 13 листопада 2013 р.

Зобов'язати ТОВ "Бородінська СЕС-1" повернути земельну ділянку, розташовану на території Бородінської селищної ради загальною площею 45,0000 га (кадастровий номер 5124755500:01:001:0787) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області за наслідками недійсності відповідного договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1" (68540, Одеська область, Тарутинський район, смт. Бородіно, вул. Леніна, 132, ідентифікаційний код 38399827) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок № 31211254700007, ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) 5 359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн., 20 коп.) судового збору за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг.