За участю представникыв: ТОВ "Союз-Трейд"- Степанеко Ю.М.; ТОВ "ЛЛЛ"- Плесюка О.С.; ВАТ "Шрамківський цукровий завод"- Федоренко О.І.; ліквідатора ТОВ "ЛЛЛ" - Білика О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Союз-Трейд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015

та рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 по справі

№ 911/1040/14 за позовом ТОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора Білика О.А., третя особа : ВАТ "Шрамківський цукровий завод" до ТОВ "Союз-Трейд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

В березні 2014 позивач - ТОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора Білика О.А. звернувся із позовом до господарського суду до ТОВ "Союз-Трейд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 05/06 від 05.06.2006, укладеного між ТОВ "ЛЛЛ" та ТОВ "Союз-Трейд".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2014 провадження по справі № 911/1040/14, припинено на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014, яка залишена без змін постановою ВГСУ від 19.08.2014, по справі № 911/1040/14 ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2014 скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2014 залучено до участі у справі № 911/1040/14 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ВАТ "Шрамківський цукровий завод".

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2014 по справі № 911/1040/14 /суддя : Чергоногуз А.Ф./ позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 05/06 від 05.06.2006, укладений між ТОВ "Союз-Трейд" та ТОВ "ЛЛЛ", стягнуто з ТОВ "Союз-Трейд" на користь ТОВ "ЛЛЛ" 1218 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 по справі № 911/1040/14 /судді: Рябуха В.І., Калантай Н.Ф., Ропій Л.М./ рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Союз-Трейд" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ТОВ "ЛЛЛ" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Союз-Трейд" просить залишити скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні ВГСУ 31.03.2015 на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 07.04.2015 року до 11 год. 50 хв. У зв'язку із зміною складу суду в судовому засіданні 07.04.2015 справа розглядалась спочатку.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ТОВ "Союз-Трейд", підтримавшого касаційну скаргу, пояснення представників ВАТ "Шрамківський цукровий завод", ТОВ "ЛЛЛ" та ліквідатора ТОВ "ЛЛЛ ", які заперечували проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, 09.03.2004 між ВАТ "Шрамківський цукровий завод" (продавець) та ТОВ "ЛЛЛ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, відповідно до умов якого ВАТ "Шрамківський цукровий завод" передано у власність ТОВ "ЛЛЛ" майно (підприємство - цукровий завод, як майновий комплекс, розташований за адресою: Черкаська область, Драбівський район, смт. Шрамківка).

Також, між сторонами 10.03.2004 укладено додаткову угоду до договору, якою доповнено текст договору та змінено вартість майна.

Між ТОВ "ЛЛЛ" (продавець) та ТОВ "Союз-Трейд" (покупець) 05.06.2006 укладено договір купівлі-продажу № 05/06, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати та передати у власність покупця майно, а покупець зобов'язався прийняти вказане майно, а саме: тепловоз; дрезина; залізнична колія довжиною 4000 м (полотно з рейок типу Р-50, з рейкових ланцюгів по 12,5 м, шпали дерев'яні типу ІІА по 1600 шт на 1 км полотна, баласт щебеневий під шпалою 20 см) на піщаній подушці (20 см) стрілочні переводи та протиугоні відсутні; залізнична під'їзна колія довжиною 1800 м: полотно з рейок типу Р-43 (з рейкових ланцюгів по 12,5 м), шпали дерев'яні типу ІІА (по 1600 шт на 1 км полотна), баласт щебеневий під шпалою 20 см) на піщаній подушці (20 см) стрілочні переводи та протиугоні відсутні.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що оспорюваний договір сторонами виконаний, про що свідчить копія акту прийому-передачі від 30.06.2006 до договору купівлі-продажу № 05/06 від 05.06.2006, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв обумовлене договором майно.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.04.2011 порушена справа № 14/5026/832/2011 про банкрутство ТОВ "ЛЛЛ" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону, чинній до 19.01.2013.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 15.09.2011 ТОВ "ЛЛЛ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 по справі № 14-10-08/2102 про банкрутство ВАТ "Шрамківський цукровий завод", договір купівлі-продажу від 09.03.2004 та додаткову угоду до нього від 10.03.2004, що укладені між ВАТ "Шрамківський цукровий завод" та ТОВ "ЛЛЛ", визнано недійсними, зобов"язано кожну із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на їх виконання.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 по справі № 14-10-08/2102, якою визнано договір купівлі-продажу від 09.03.2004 та додаткову угоду від 10.03.2004 недійсними мотивована тим, що продаж майна за договором від 09.03.2004 відбувся за заниженими цінами; ліквідатором порушено процедуру реалізації майна, зокрема, не подано оголошення у засобах масової інформації про продаж, відсутнє рішення легітимного складу кредиторів про продаж майна, відсутнє рішення комітету кредиторів щодо проведення розрахунків за договором шляхом передачі векселів; на момент продажу підприємство-банкрут не мало правовстановлюючих документів, які підтверджується його право власності; правочин здійснено під час податкової застави та без дозволу податкового органу.

Ухвала суду першої інстанції від 25.01.2011 по справі № 14-10-08/2102 залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 та постановою ВГСУ від 26.10.2011 і є чинною.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ЦК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ЛЛЛ" набуло право власності на майно, що є предметом оспорюваного договору від 05.06.2006, на підставі правочину, який визнаний судом недійсним, згідно ст. 215 ЦК України, а тому і договір купівлі-продажу № 05/06 від 05.06.2006, укладений між ТОВ"ЛЛЛ" та ТОВ "Союз Трейд" підлягає визнанню недійсним, згідно вимог ст. 216 ЦК України.

Відмовляючи відповідачу в задоволенні заяви про застосування позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про те, що він неналежний продавець майна з моменту визнання ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 по справі № 14-10-08/2102 недійсним договору від 09.03.2004, яка вступила в силу з 01.06.2011 (дата постанови Київського апеляційного господарського суду), а тому, строк позовної давності починається з 01.06.2011 і вперше з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.06.2006 № 05/06 позивач звернувся до Господарського суду Київської області у 2011 році, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено.

Київський апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції та залишив рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 без змін, дійшовши до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій, правовою підставою набуття позивачем права власності на майно, що передавалось за договором № 05/06, є договір купівлі-продажу підприємства-банкрута від 09.03.2004 з додатковою угодою до нього, який визнано судом недійсним.

Згідно з ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Оскільки ТОВ "ЛЛЛ" під час укладення спірного договору № 05/06 не був фактично власником майна : тепловоз; дрезина; залізнична колія довжиною 4000 м (полотно з рейок типу Р-50, з рейкових ланцюгів по 12,5 м, шпали дерев'яні типу ІІА по 1600 шт на 1 км полотна, баласт щебеневий під шпалою 20 см) на піщаній подушці (20 см) стрілочні переводи та протиугоні відсутні; залізнична під'їзна колія довжиною 1800 м: полотно з рейок типу Р-43 (з рейкових ланцюгів по 12,5 м), шпали дерев'яні типу ІІА (по 1600 шт на 1 км полотна), баласт щебеневий під шпалою 20 см) на піщаній подушці (20 см), то він і не мав права його відчужувати відповідачу по справі на підставі договору купівлі-продажу № 05/06.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При розгляді справи № 14-10-08/2102 про банкрутство ТОВ "ЛЛЛ", судами було встановлено, що вищевказане майно боржника вибуло з володіння не з його волі, шляхом незаконного продажу, на підставі укладення договору купівлі-продажу майна від 09.03.2004, який визнано в подальшому судом недійсним, на загальних підставах, згідно ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що оспорюваним договором від 05.06.2006 права ТОВ "ЛЛЛ" є порушеними та такими, що підлягають захисту, оскільки відповідач відмовляється повернути спірне майно позивачу, чим перешкоджає йому виконати ухвалу суду від 25.01.2011 по справі № 14-10-08/2102 в частині обов'язку повернути ВАТ "Шрамківський цукровий завод" в натурі все, що одержано на виконання договору від 09.03.2004 та додаткової угоди відвід 10.03.2004.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, доводам та запереченням сторін, прийшли до обґрунтованого висновку, що оскільки, єдиною підставою набуття позивачем права власності на майно, що передавалось за спірним договором є договір купівлі-продажу підприємства-банкрута від 09.03.2004 з додатковою угодою до нього, який визнано недійсним в судовому порядку, то договір купівлі-продажу від 05.06.2006 № 05/06, укладений між позивачем та відповідачем підлягає визнанню недійсним, на підставі ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 по справі № 911/1040/14 постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Союз-Трейд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 по справі № 911/1040/14 залишити без змін.